Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
П’ятниця, 7 Лютого 2025 року
10 найпоширеніших міфів про УПА, які варто спростувати
10 найпоширеніших міфів про УПА, які варто спростувати
Дереворит «Воля народам, воля людині!», 1949 рік. Ніла Хасевича — художника ОУН УПА
Дереворит «Воля народам, воля людині!», 1949 рік. Ніла Хасевича — художника ОУН УПА

10 найпоширеніших міфів про УПА, які варто спростувати

Дізнайтеся правду про УПА: спростовуємо 10 міфів, які досі існують, та розповідаємо про героїчну боротьбу за незалежність України

Пройшло понад 80 років із дати заснування, хай і символічної, Української повстанської армії. Й лише за останні 10 років із УПА та її бійців намагаються зняти спочатку радянський, а пізніше й російський «шар» брехні. А у 2018 році бійцям УПА надали статус учасників бойових дій за незалежність України у XX столітті.

Але навіть зараз не всі люди можуть розуміти, яке значення мала для історії нашої країни діяльність цієї мілітарної організації й часто можуть поширювати та вірити у фейки про УПА. Видання «Рідний край. Газета Гадяцького земства» зібрало найпоширеніші міфи про Українську повстанську армію та за допомогою матеріалів Українського інституту національної пам'яті розвінчує ці хибні твердження.

Міф 1. УПА створили нацисти

Нацизм, або націонал-соціалізм, зародився у 30-40 роках минулого століття у Німеччині. А ось Українська повстанська армія була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917-1921 років, а також Української військової організації, яку створили у 1920 році після того, як захід України за результатами Першої світової війни відійшов до Польщі. Перший з'їзд УВО відбувся у серпні 1920 року, на якому були затверджені ідеї соборності усіх земель України. У 1929 році ці дві течії об'єдналися в Організацію українських націоналістів. Протягом 30-х років ОУН активно розбудовувалася. У 1939 році почалася Друга світова війна і в оунівців з'явилися два вороги – нацисти та комуністи. У жовтні 1942 року на Поліссі почали діяти перші збройні відділи, що дали початок Українській повстанській армії, ядром якої стали оунівці. У 1947 році Українська головна визвольна рада встановила 14 жовтня 1942 року як день створення УПА.

Міф 2. УПА не боролися проти нацистів, а допомагали їм окуповувати територію України

10 лютого 1940 року був створений Революційний провід ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. 30 червня 1941 року Національні збори у Львові проголосили Акт відновлення Української Держави та створення уряду – Українського державного правління під орудою Ярослава Стецька і почали розбудову Української національно-революційної армії (далі – УНРА). Акт 30 червня спирався на державотворчу традицію УНР і ЗУНР. Керівництво нацистської Німеччини зажадало відкликати Акт. Українські націоналісти відмовилися, через що сотні оунівців опинилися за ґратами або в концтаборах. Протягом серпня-вересня 1941 року нацисти розігнали українські органи місцевого самоврядування та провели арешти активістів. До кінця 1941 нацисти заарештували близько 1,5 тисячі оунівців (бандерівців).

Міф 3. Батальйони «Нахтігаль» та «Роланд» входили до складу УПА

Батальйони «Нахтігаль» і «Роланд» – військові формування, які стали результатом домовленості між ОУН (бандерівцями) та військовою розвідкою нацистської Німеччини – Абвером. ОУНівці розуміли, що у боротьбі проти червоної армії їм потрібні союзники, а крім того, союзники, які мали зброю. Українські націоналісти розглядали «Нахтігаль» та «Роланд» як ядро для майбутніх самостійних збройних сил. Вони не мали відношення до структури СС і діяли в оперативному підпорядкуванні Вермахту. Бійці «Натхігалю» не присягали на вірність Німеччині та мали певну автономію, переймаючи від німецької команди лише військову тактику та вишкіл. Також ОУН залишила за собою право надавати військові звання бійцям та закладати внутрішню організацію підрозділу. Проте ці батальйони розформували, а їхні бійці вступили до лав УПА.

Міф 4. Роман Шухевич отримав від Гітлера нагороди — Залізні хрести

Дійсно, Роман Шухевич був командиром батальйону «Нахтігаль» та навіть брав участь у радянсько-німецькій війні. 30 червня 1941 року «Нахтігаль» перебував у Львові. У цей час сюди дісталася оунівці (бандерівці) під командуванням Ярослава Стецька. Того ж дня, 30 червня 1941 року, оунівці проголосили відновлення Української держави, а Роман Шухевич очолив в уряді Ярослава Стецька посаду заступника міністра оборони. Нацисти розпочали проти ОУНівців репресивні дії, про які у серпні 1941 року дізналися бійці «Нахтігалю» та висунули вимогу звільнити українських урядовців. 13 серпня бунтівників відправили у тил – місто Нойгаммер. Але й звідти бійці вимагали звільнити Провід ОУН (б) та членів Державного правління, а батальйон повернути на фронт.

Натомість восени 1941 року обидва батальйони розформували та об'єднали в одну частину – 201 шуцманшафт-батальйон, який формувався на контрактній основі. 1 грудня 1942 року термін дії контракту закінчився й учасники батальйону відмовився присягати Гітлеру. За непокору офіцерів заарештували. Серед них був і Роман Шухевич. Але йому вдалося втекти і у листопаді 1943 року він очолив УПА.

Міф 5. Степан Бандера очолював УПА

Степан Бандера не міг особисто командувати Українською повстанською армією, оскільки від липня 1941 року перебував у нацистському ув’язненні. УПА ж почала формуватися тільки у 1942 році.

Спочатку повстанськими загонами командував військовий референт цього проводу Василь Івахів. Після його загибелі в бою з німецькими окупантами 13 травня 1943 року посаду Головного командира УПА обійняв крайовий провідник ОУН на Волині Дмитро Клячківський.

Із грудня 1943 року і до своєї загибелі 5 березня 1950 року УПА очолював Роман Шухевич. Ще 13 травня 1943 року його обрали Головою Бюро Проводу ОУН. Тож із грудня 1943 року керівництво ОУН і УПА перебувало в руках однієї особи.

Останнім провідником українського визвольного руху став Василь Кук, доки його не заарештували чекісти 23 травня 1954 року.

Дереворит «Слава Україні!», 1949 рік. Ніла Хасевича — художника ОУН УПА

Міф 6. Степан Бандера співпрацював із нацистами

Із 1941 року Степан Бандера сидів у таборі Заксенгаузен, а вийшов на волю 27 вересня 1944 року, після чого ще деякий час перебував під наглядом німців. У лютому 1945 року його заочно обрали членом Бюро Проводу ОУН. Коли в лютому 1946 року постали Закордонні частини ОУН, Бандеру обрали головою їхнього Проводу. На цій посаді він залишався до загибелі від рук радянського агента 15 жовтня 1959 року.

Міф 7. У лавах УПА воювали лише жителі заходу України

Українська самостійна соборна держава — такою була мета боротьби українських повстанців, закріплена також і програмними документами. Про те, що її громадянами могли бути лише етнічні українці, мови не було. Мало того, українські підпільники проводили активну інформаційну роботу, спрямовану на представників різних етнічних груп, з метою долучити їх до спільної антинацистської чи антирадянської боротьби. В лавах УПА боролися не лише українці, але й представники інших національностей. Наприклад, єврей Лейба-Іцик Добровський був співробітником політичного відділу Штабу УПА на Волині. Він став автором листівок-звернень УПА до народів Кавказу та Середньої Азії із закликом вступати до УПА.

В УПА у 1943 — 1944 рр. існували також так звані національні відділи — узбецькі, грузинські, азербайджанські та інші. Донесення радянських партизанів відзначають, що значна частина вояків УПА станом на початок 1944 р. не була українцями за національністю. Документи фіксують також непоодинокі випадки співпраці з українським підпіллям євреїв, поляків, чехів та представників інших національних меншин.

Міф 8. УПА боролася за моноетнічну державу

У грудні 1940 року Степан Бандера опублікував першу публічну заяву ОУН — «Маніфест» до українців та інших народів СРСР про спільну боротьбу за утворення національних держав. Головною метою у ньому проголошувалася боротьба проти радянського окупаційного режиму.

Жодних закликів чи то вимог до винищення будь-яких національних меншин маніфест не містив. Навпаки, він завершувався закликом до спільної боротьби усіх поневолених народів для розвалу радянської імперії

Постанова Третього надзвичайного великого збору ОУН у серпні 1943 року остаточно затвердили тезу про «повне право національних меншостей плекати свою власну за формою й змістом національну культуру» та «рівність усіх громадян України незалежно від їх національності в державних та громадських правах та обов’язках».

Жодних винятків для «підозрілих» етнічних груп цей текст не містить. Саме ці рішення стали основою політичної програми УПА, відображеної в документі «За що бореться Українська Повстанча Армія».

Міф 9. Нюрнберзький трибунал засудив українських націоналістів

Ні ОУН чи УПА як організації, ні Степан Бандера та Роман Шухевич не були засуджені Нюрнберзьким трибуналом. Романові Шухевичу навіть не можна закинути те, що він був командиром батальйону «Нахтігаль», адже Абвер у Нюрнберзі не визнали злочинною організацією. Тож співпраця із німецькою розвідкою з погляду трибуналу не компрометує Романа Шухевича. Тож у жодному із 42 томів матеріалів трибуналу обвинувального вироку щодо них немає.

Міф 10. УПА знищувала євреїв

Масове знищення євреїв у роки Другої світової війни проводили нацистські військові та воєнізовані структури, а не українські націоналісти. Поширений міф, що нібито головними організаторами та виконавцями погрому у Львові були члени ОУН та бійці батальйону «Нахтігаль».

Але насправді, керівництво ОУН(б) ще у квітні 1941 року у постановах ІІ Великого збору вказало, що головною метою Організації є здобуття Української держави, а організація єврейських погромів є спробою зовнішніх сил відвернути увагу «українських мас» від цієї мети, користуючись їхніми антиєврейськими настроями. «Нахтігаль» як військовий підрозділ так само не брав участі ані в організації, ані у здійсненні погрому. Один з вояків батальйону пізніше згадував про наказ командира Романа Шухевича не брати участі у розправі над цивільним населенням.

 

Авторка статті
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
0
Долучитися може кожен і кожна, хто поділяє наші цінності та вірить у Перемогу України!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС УКРПОШТИ
61565

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Передплатити

Стрічка звісток