- 375
- 375
12-томне зібрання творів Олени Пчілки: презентація під обстрілами
День журналіста: під обстрілами з Оленою Пчілкою
Початок доби 6 червня у Луцьку – тривога. Ніч – вибухи. За кілька годин на смерть нам від мoскoвcькиx тeрopиcтiв прилетіло 15 безпілотників та 6 ракет.
Те світання – перелякані заплакані діти поруч, безліч «Як ти?» у повідомленнях в усіх месенджерах і запитання «Чим допомогти?» від людей, які самі живуть під постійними обстрілами.
У Луцьку – руйнування, поранення, завали, пожежі. Двох молодих людей, між якими була любов, вбила pоciя. Серед постраждалих – керівниця наших інноваційних проєктів Наталія Пахайчук, друзі, друзі друзів, знайомі й рідні тих, кого знаю. Правило шести рукостискань у Луцьку спрацьовує значно швидше. Відтак, реалії війни ще страшніші, а страхи мають чіткі обриси. Дякую Богу, що живі та цілі.
«А тим часом військова боротьба ще не скінчилася, сотні тисяч наших братів напружують свою силу в тій боротьбі, – і пам’ятайте про їх і про тих, кого вони зоставили дома, – несімо поміч, яка кому по силі і змозі!»
І цій цитаті не кілька днів чи років, а понад століття. Вона належить Олені Пчілці (Ользі Петрівні Косач). У вечір п’ятниці, 6 червня, у День журналіста, в 10-ту річницю створення Національної мережі гіперлокальних медіа Район in ua, а також в один із найстрашніших за час повномасштабного вторгнення для Луцька день, ми провели презентацію 12-томного зібрання творів Олени Пчілки, де говорили про цю видатну українку як редакторку, видавчиню та публіцистку.
«Непізнана грань творчості Олени Пчілки», так назвала у передмові матеріали, які містить шостий том дванадцятитомника, Марія Моклиця, професорка кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури. Власне, вона, а також Юрій Громик – проректор з навчальної роботи та рекрутації, кандидат філологічних наук, професор кафедри української мови та лінгводидактики, та Сергій Романов – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури, були спікерами зустрічі, що пройшла у Музеї Сучасного Українського Мистецтва Корсаків.
Для мене стало величезним професійним викликом модерувати зустріч із людьми з авторського колективу Волинського національного університету імені Лесі Українки, який працював над багатотомником. Вдячна науковцям та науковицям, які дозволили мені самостійно, за відчуттями й рефлексіями після опрацювання цього тому, «вималювати» канву розмови. Пишаюся, що, попри пекельні ніч і ранок, ми таки провели цей захід. Пропозицій скасувати його я не отримала від жодної людини.
Підняли багато тем, які були доленосними тоді і які надактуальні зараз. Мова, націоналізм, гідність, рівність, демократія, просвіта, роль жінки в суспільстві, пристосуванство, aнтимocкoвcтвo, бiльшoвизм і його наслідки, критичне мислення, панорамне бачення – це далеко не повний перелік того, про що розповідали та що питали. Cпілкування стало і вшануванням видатної українки, й нагадуванням про важливість збереження національної пам'яті та боротьби за нашу культуру, мову, історію в нинішніх умовах боротьби за право бути.
Олена Пчілка — голос, що відстоював українську мову, культуру й гідність
Бо ж нам десятиліттями втовкмачували спрощення: Олена Пчілка – мама Лесі Українки. Можливо, ще зазначали, що вона дитяча письменниця.
А вона – багатогранна. Й скрізь – відбулася. Українська письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, громадська діячка (учасниця національно-визвольного та феміністичного рухів), науковця, редакторка, видавчиня, публіцистка, Людина.
Олена Пчілка – одна з основних постатей українського національного руху, яка все своє життя присвятила боротьбі за українську мову, культуру, національну гідність. Її посил – чіткий та однозначний:
«Я буду говорити перед шановними гласними по-українському і дозволу на це не прошу, бо це було б образою для моєї рідної мови та для рідного краю».
Вдячна усім, що презентація вдалася: спікеркам і спікерам, і гостям, і колегам.
Не обійшлося без дарунків.
Подяку мережі Район. in. ua від Волинського нацуніверситету за підписом Анатолія Цьося вручила Наталія Благовірна – проректорка з навчально-виховної роботи та комунікації, кандидатка філологічних наук, доцента кафедри соціальних комунікацій, з якою маємо повсякчас розуміння та підтримку.
«Космогонію добра і зла» та сертифікат на посиденьки для редакції презентувала Тетяна Репницька, яка очолює музей, в якому найчастіше проходять наші заходи.
Подяку усім моїм колегам від Поліції Волинської області передала Ольга Бузулюк.
А ще, з п’ятниці мережа володіє скарбом – 12-томним зібранням творів Олени Пчілки. Дякуємо, Юрію Васильовичу!
Мабуть, у тому всьому теж є символізм: вранці у нас цілили та вбивали, а ввечері, щоб мати право на майбутнє – ми повертали собі своє. Бо наша стійкість, незламність, реальний щоденний героїзм, навіть у ці страшні роки повномасштабної війни у своїй основі – це ті люди, які жили і століттями творили Україну для себе і для нас. А їхні нащадки зброєю, вчинком, словом та працею боронять її зараз.
Слова Олени Пчілки про живу Україну, яку не знищили ані гніт, ані забуття
«Що ж се таке?»... «Звідки взялося стільки «українців»?»...
Взятися в одну годину вони не могли, — вони були й давніш: бо Україна ще «не вмірала». Жива Україна, жив її народ український, — він не помер, а тільки був «приспаний», замерлий.
Хіба помірає вся природа, як настає зіма холодна?
Мороз поб’є зілля й трави на землі, поб’є лист на деревах, холод пожене птаство з гаїв та садків; голо й мертво стане на-о-коло. Та прогляне весна з синього неба, засяє на землю ясне соняшне проміння і знов проб’ється з землі ряст, яра травиця, знов розів’ється брост на гільках і вкриє дерева й кущі — молодим листом зеленим, та цвітом хорошим! Де воно все й візьметься!..
Так було й з Україною.
Була важка пора для всієї Росії, коли вся держава лежала під тяжким гнітом, що давив усіх; та найтяжче придушив той гніт українців, — до такої міри, що вони не тільки про всякі давні «вольності козацькі» забули, а навіть і свою мову батьківську, і своє ім’я забули!.. Україна лежала недорікою, приспаною, окривдженою. — З’являлися деякі люди «з душею живою», вихоплювалися з словом українським, бажаючи утворити, як у людей, свою письменність, — та чи багато скаже людина, як її душити за горло? чи багато зробить людина з тяжкими кайданами на руках?
Отак і сталося, що всюди на Україні стало мертво, як на полях, у гаях — під навалом важкого снігу, під подихом вітру холодного.
Та доволі було залунати слову «воля», як стрепенулась Україна; доволі було впасти кайданам, як вона розправила свої замлілі руки — і взялася до діла, до впорядкування свого життя.
Навіть «перевертні», — в котрих школа й життя витравили живе почуття любови до свого рідного, — і ті почули в своєму серцю, що вони не зовсім «перевернулись» на чужинців, що й у їх озивається любов до України, що й вони українці.
Отож і знаходиться багато дітей вільної Матері України».
Том 6. зібрання, стор. 487
Національний збір на пам’ятник Олені Пчілці – щоб повернути їй гідне місце в історії
П.С. Ще однією метою цієї зустрічі було бажання вкотре нагадати про Національний збір на пам'ятник Олені Пчілці в Гадячі. Вже є 364 доброчинці (хоч насправді більше, бо деякі внески – колективні). Накопичено 384 450 тисяч гривень. Це проєкт не просто про вшанування пам’яті, а про створення живого простору, де постать цієї українки постане поза стереотипами радянської пропаганди і стане осередком для формування спільнот. Станьте частиною цієї спільноти. Внесок можна зробити тут.
За фото дякую пресцентру університету.
Читайте також:
