- 1094
- 1094
Безбар’єрність у дії: VR-доступність у Гадяцькому музеї
Проєкт «SmartMuseumGadyach доступний кожному» підготовлено за підтримки Українського культурного фонду та Благодійного фонду «МХП-Громаді» в межах конкурсної програми «Культура. Регіони» у партнерстві з UkraineOpen. Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою автора.
У Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї — подія, на яку чекали багато років. Уперше за всю історію його існування експозиції оглянули відвідувачі на кріслах колісних. Вони не лише відвідали перший поверх музею, а й завдяки VR-окулярам «піднялися» на другий, який раніше був для них недосяжним.
«Я навіть не замислювалась над цим раніше»
Директорка Ірина Орлова розповідає, що усвідомлення проблеми доступності прийшло не відразу, а стало результатом глибинного занурення в роботу музею.
«Наш музей молодий, йому всього лише 13 років. У нас, можливо, не так багато артефактів, яким понад сто років, як у старших музеях, але ми маємо інше: любов до рідного краю, знання про його історію і бажання ними поділитися з аудиторією», — розповідає директорка музею Ірина Орлова, окреслюючи головну цінність закладу.
Усвідомлення фізичної доступності прийшло дуже швидко після того, як пані Ірина очолила музей. Директорка зізнається, що коли приходила як відвідувачка, то не думала над цим:
«Чесно кажучи, я навіть не замислювалась над тим, як у наш музей можуть потрапити люди з проблемами опорно-рухового апарату».
Обійнявши посаду завідувачки музею, вона швидко усвідомила: другий поверх є фактично недоступним. Перешкодами були не лише сходи та вузькі проходи, а й надто висока вартість встановлення ліфта.
«Ця думка просто засіла десь у голові», — ділиться директорка.
Поштовх до віртуальної реальності
Вирішальний момент настав під час поїздки до Полтави на День туризму, де музейники побачили презентацію VR-проєкту. Ірина Орлова, яка вже була знайома з віртуальною реальністю в Києві, спершу подумала про відтворення втрачених об'єктів:
«Ми можемо застосувати цю технологію в Гадячі! Адже є багато об’єктів, які зникли, але їх можна відтворити у VR».
Проте саме її колезі Катерині Стромило спало на думку, як саме інтегрувати VR у музейну доступність.
«У машині, дорогою додому, ми обговорювали це, і Катерина запропонувала: «А чому б нам не використати віртуальну реальність, щоб показати другий поверх музею людям з проблемами опорно-рухового апарату?» — пригадує Ірина Орлова.
Це стало визначальною ідеєю.
«Уже були випадки, коли до нас приїздили люди на кріслах колісних, і ми просто не могли їм надати послуги». Це було болісно і для них, і для нас», — зізнається пані Орлова.
Грант та підтримка громади: як вдалося реалізувати задум
Від ідеї до втілення знадобилося кілька місяців наполегливої праці. Директорка мобілізувала команду на підготовку грантової заявки до Українського культурного фонду.
«Завдяки допомозі наших партнерів із «Ukraine Open» ми оцифрували 20 найцінніших експонатів музею, зробили аудіогіди українською й англійською мовами, а за кошти місцевого бюджету закупили VR-окуляри», — пояснює Ірина Орлова.
Не менш важливою була фізична доступність, яку профінансувала громада: було облаштовано вхідну групу — розширено двері, замінено дверні блоки та встановлено пандуси.
«І тепер люди на кріслах колісних можуть самостійно потрапити в нашу виставкову залу, брати участь у лекціях, майстер-класах, відвідувати виставки. Ми віримо, що це лише початок безбар’єрності в музеї», — з оптимізмом підсумовує директорка.
VR-доступність у Гадяцькому музеї: революція в окулярах
Реалізація цієї ідеї лягла на плечі команди, зокрема й Катерини Стромило, саме вона в цей день працювала з відвідувачами.
Пані Катерина детально пояснює, як відбувається цей унікальний формат екскурсії, де технології працюють в унісон із людською увагою:
«Коли до нас приходить відвідувач або відвідувачка, ми допомагаємо правильно одягти гарнітуру. Це важливо: якщо посадка незручна, картинка буде розмита. Коли шолом сидить правильно, людина бачить чітке зображення і може повністю зануритися у віртуальну подорож», — пояснює екскурсоводка.
Технічний аспект продуманий до дрібниць. VR-гарнітура з'єднана з ноутбуком, що є значною перевагою: персонал бачить на екрані все те, що і відвідувачі. Це дозволяє скеровувати їх, підказувати та допомагати обирати локацію. Це критично важливо, адже дозволяє проводити екскурсію навіть для тих, кому складно самостійно керувати джойстиком.
«Якщо ж людина не може самостійно користуватися пультом — наприклад, через спастику пальців, — ми можемо переключати локації замість неї. Це трохи складніше, але працює», — додає вона.
Аудіогіди як ключ до занурення
Катерина Стромило особливо наголошує на синергії візуального та аудіального контенту, який забезпечує повноцінний досвід:
«На сьогодні у нас є 20 оцифрованих експонатів, про частини з яких зняті відеоролики: наприклад, про старовинні сорочки. Крім того, в кожній залі налаштовані аудіогіди, які містять коротку екскурсію. Це дуже зручно: людина може одночасно бачити і слухати», — розповідає вона.
Завдяки VR тепер доступний навіть унікальний фрагмент старовинного підземелля, куди не могли спуститися не лише люди на кріслах колісних, а й люди похилого віку.
Відвідувачі надихають: «Їхні слова — найбільша нагорода»
Справжньою нагородою для музейної команди стали враження перших відвідувачів, які нарешті змогли повноцінно доторкнутися до історії рідного краю.
Пані Катерина згадує пана Миколу Фісуна:
«Враження у нього були надзвичайно позитивні, і для нас це велика підтримка».
Наступного дня до музею завітали троє чоловіків на кріслах колісних. Вони були тут уперше.
«Їхні слова, що тепер вони відчувають себе повноцінними відвідувачами, для нас — найбільша нагорода», — говорить Катерина Стромило.
Особисто для неї найціннішим у цьому досвіді стала зацікавленість людей:
«Пан Анатолій, один із сьогоднішніх відвідувачів, сказав: «Я неодмінно приведу сюди свого сина». А це, мабуть, найвища похвала для нас, музейників. Бо якщо людина хоче повернутися сама й привести дітей, значить, ми робимо правильну справу», — наголошує вона.
Сергій Король (36 років), відвідувач музею:
«Сьогодні я вперше потрапив до Гадяцького історико-краєзнавчого музею. Хоча мені вже 36 років, раніше це було неможливо — не було пандуса, і доступність була великою проблемою. Тепер бачу, що в кожній деталі працівники намагаються зробити простір зручним для нас. Музей мені дуже сподобався. А ще велике враження справила віртуальна реальність — дуже приємно «подорожувати» у VR, та відчувати, що перед тобою відкриваються нові можливості. Такі речі роблять музей доступним і цікавим для всіх».
Володимир Нехаєнко (48 років), відвідувач музею:
«Це мій перший візит, і я дуже радий, що зміг потрапити сюди. Коли бачиш, що для тебе стараються, розширюють двері, купують спеціальну техніку, щоб можна було побачити все, що й інші, — це дуже надихає. Ми прослухали екскурсію виставкою художніх робіт Тамари Роєнко «Перший крок до мрії», побачили експозиції на першому поверсі, а VR-тур — це щось фантастичне! На жаль, у багатьох містах України подібних можливостей ще немає. Я переконаний: незалежно від того, чи ти пересуваєшся на кріслі колісному, чи ні — музей, магазин чи будь-яка інша інфраструктура повинні бути доступними кожному».
Анатолій Кревсун (29 років), відвідувач музею:
«За свої 29 років я вперше потрапив до Гадяцького історико-краєзнавчого музею. Чому так? Напевно, поєднання кількох причин: і доступності не було, і, відверто кажучи, у нашому інформаційному полі замало згадок про музей. Мої перші враження дуже приємні: гарна виставка, все продумано, тепер є доступ. Звичайно, я хотів побачити експозиції на другому поверсі на власні очі, але сьогодні вперше зміг це зробити у віртуальній реальності. Спершу трохи незвично, особливо для шиї, але я переконаний: кілька відвідувань — і можна натренуватися й у VR. Я задоволений, навіть більше, ніж очікував».
Плани та досягнення
Тепер, коли проєкт реалізовано, музейники мають нову мрію — створити 3D-модель Гадяцької фортеці.
«Адже саме з фортеці почалася історія Гадяча, і, можливо, саме їй місто отримало статус полкового. Сьогодні від неї лишилися тільки карти і описи, але за допомогою реконструкції ми зможемо показати її людям, зробити історію живою», — ділиться планами пані Орлова.
Головне, за її словами, музей став відкритим і цікавим для різних груп відвідувачів та залучив нову аудиторію, з якою за 12 років своєї історії ще не працював.
Читайте також:
