- 50
- 50
Броварки у повоєнний час: «топтана» хата і заготівля очерету
Як у Броварках «били» очерет і «топтали» хати
Взимку, в повоєнний період, броварчани і броварчанки заготовляли очерет біля Псла і на луках. Але не для себе, а в колгосп. Такий процес заготівлі називався «бити очерет».
Коли річка і балки вкривалися кригою, то селяни брали санки, різаки і йшли на заготівлю сировини. Встановлювалась норма: якщо «наб'єш» і нав'яжеш 20 «кулів», то 21-й — твій. От і «били», старалися. Перевесла робили з бур'яну, перев'язували «кулі», вантажили на санчата і тягли до берега, де чекали великі колгоспні сани. Іноді, коли лід був не надто міцний, люди провалювались.
Очерет був дуже цінним матеріалом. Ним вкривали дахи, топили печі, використовували у будівництві для простінків, стель, робили огорожі. Утеплювали будівлі, обставляючи їх «кулями» ззовні. Ще вкривали очеретом пасіки на зиму, робили мати для утеплення розсади в колгоспних парниках. А підприємливі селяни в неділю возили продавати очерет на базар в Гадяч.
Ось такий цінний природній матеріал був. А на цьому фото видно, що очеретом ще й смалили свиней, щоб смачненьке сало вийшло. Тож беремо на замітку, бо це екологічно чисто і корисно.
«Топтана» хата
«Топтаних» хат у Броварках вже не залишилось, але ще є люди, які пам'ятають, як відбувався такий процес.
Житло будували з підручних матеріалів: глина, солома, очерет, дерево... Щоб «стоптати» хату людина повинна мати неабияку майстерність. З дерева робився каркас за розміром майбутньої будівлі. Біля хати замішувалась ногами глина з соломою і кізяком, яку потім вкладали у цей каркас і чоловіки «втоптували» стіни.
В процесі «топтання» каркас підвищували і стіни поступово «росли», але залишалися отвори для вікон і дверей. Коли «виганялась» запланована висота, то всю цю «коробку» будівлі залишали для висихання. Зверху на стіни клали «ощіп» (тесане дерево), а на «ощепину» — сволоки і ставили крокви. Простір між сволоками забивали дошками.
А з-під низу стелю підбивали «дранкою» (тонкі планочки збивали у вигляді віконечок), щоб глина на стелі краще трималась. На горищі стелю і стіни всередині хати утеплювали, обставляючи очеретом і обмазували глиною.
Цікава технологія спорудження покрівлі
Солому для вкривання хати обов'язково брали житню, тому що вона довга і рівна. Між «кроквами» «набивали» «лати», до яких кріпили солом'яні снопи «перевеслом» (скрученою соломою). Починали вкривати знизу. Як дійдуть до гори, то на завершення кладуть «спину». Щоб покласти «спину» потрібно підготувати «кабИцю» (яма з глиняним розчином), збудувати споруду на кшталт «журавля», яким з криниці воду діставали, але замість відра збивались дошки у вигляді хреста, до якого прив'язували сніп соломи.
З допомогою такого «журавля» вмочали сніп в яму з глиною і підіймали догори, де цей щедро змащений глиною сніп розділяли на дві частини і так виходила «спина», тобто завершальний етап у покрівлі хати. Долівку в хаті теж робили з того самого розчину, що й стіни, але поверх ще глиною змазували, а потім глиною господиня кожного тижня ще мазала.
Коли вкривали хату очеретом, то теж невеликі снопи з очерету прив'язували мотузками до «лат» і акуратно вкладали шар за шаром, підстукуючи (рівняючи) очеретини спеціальною дощечкою, а «спину» робили з соломи.
Таким чином «топтали» і сараї для худоби, бо така будівля взимку теплою була, а влітку тримала прохолоду.
Записано зі спогадів Наталії Мариненко, село Броварки, Миргородського району, Полтавської обл.
Читайте також:
