Чи зможе незалежна преса втриматися на плаву без підтримки?

Чому без громадянського суспільства і незалежної преси ми втратимо Україну

Мене, як і багатьох із вас, накрила хвиля роздумів після новини про призупинення програм розвитку USAID. Не так через саме рішення, як через реакцію суспільства. Знову чути знайомі закиди про «грантоїдів», «американських агентів» та «жирують на чужих грошах». Щоразу, коли ці наративи спливають, здається, що ми ходимо по колу. І це коло нас виснажує.

Як це виглядає зсередини

Чималий досвід у громадському секторі навчив мене двом речам. Перше: завжди буде хтось, хто нічого не зробив, але засуджує. Друге: ти можеш пояснювати, але не кожна людина хоче чути.

Давайте відверто: діалогу не буде. Є люди, які свідомо руйнують все, що побудовано. І є ті, хто, не маючи власного досвіду, просто повторює зручні для себе міфи. Наша енергія має йти на роботу, а не на те, щоб переконувати цих людей.

Ці наративи — «грантоїди», «американські маріонетки», «жирують на чужих грошах» — не нові. Вони не мають підґрунтя, але працюють. Бо легше вірити у змову, ніж прийняти, що успіх вимагає праці, чесності та відкритості. Ті, хто запускає ці тези, зазвичай ніколи не реалізували жодного проект. Вони не писали безсонними ночами заявки, не звітували за кожну гривню, не будували укриття чи ветеранські хаби в громадах. Але це їм не заважає кричати про «зраду».

Що ми ризикуємо втратити

І вже зовсім відверто: без міжнародної підтримки не буде реабілітаційних центрів для військових, не буде ветеранських програм, укриттів у школах, незалежних медіа чи крутих культурних проектів. Журналістські розслідування, освітні програми, правозахисні ініціативи — це теж гранти. Вільне суспільство, яке розвивається, стає критичною загрозою для ворога. Тому російська пропаганда десятиліттями розганяє ці тези про «грантоїдів». І, на жаль, частина українців і українок підхоплює цей тон.

Чому незалежна преса — наріжний камінь?

Справжня свобода неможлива без свободи слова. І тут важливо говорити чесно: більшість українських незалежних медіа виживають завдяки грантовій підтримці. Це стосується регіональних видань, аналітичних платформ, розслідувальних редакцій і навіть частини національних ЗМІ. Завдяки донорам вони можуть ставити незручні запитання, писати критичні статті й захищати громадянські права, не озираючись на бізнес чи політичних спонсорів.

А тепер уявімо, що цієї підтримки немає. Що буде? Сценарій очевидний. Частина видань просто закриється, бо комерційна модель не працює в умовах війни і обмеженого ринку реклами. Інша частина — піде під бізнес чи політиків. А де політичні чи бізнесові гроші, там і редакційна цензура. І так ми отримаємо не пресу, а рупори чиїхось інтересів.

А тепер найгірший сценарій: на медійний ринок зайдуть гроші з росії. Ця країна вже десятиліттями вміло грає на інформаційному полі, використовуючи медіа як зброю. Гроші, вкладені в українські ЗМІ, дозволять просувати російські наративи під виглядом «альтернативної точки зору». Українці почують про «дружбу народів», «військову провокацію» чи «зовнішнє управління» ще частіше. І через кілька років ніхто не зможе сказати, що українські медіа залишилися вільними.

Що робити, щоб незалежна преса залишалася вільною та об’єктивною?

Для громадянського суспільства це чергова турбулентність. Всі ми переживали різні кризи: зміни фінансування, політичний тиск, війни. Переживемо і це. Але найважливіше зараз — втриматися. Втримати ті програми, які дають країні стійкість і розвиток.

Ми — це ті, хто показує, що громадянське суспільство і незалежна преса в Україні існують і працюють. І коли хтось знову скаже, що всі ГО «жирують», ми відповімо справами. Бо країну не будують ні скарги, ні наклепи. Її будують ті, хто день за днем створює можливості — для захисників, дітей, журналістів, культурних діячів, лікарів, ветеранів тощо

Наостанок

Зараз наше завдання — втриматися. Існування незалежної преси це  єдиний бар’єр між демократією та авторитаризмом. Це межа, яка визначає:  залишиться Україна незалежною чи стане жертвою зовнішніх та внутрішніх загроз. Без незалежної преси Україна знову ризикує стати колонією.