Віталій Волков: героїзм на передовій та милосердя в житті
Спогади про одного із наших Героїв
Про Віталія Волкова говорити в минулому часі просто недоречно. Для мене він закарбувався у двох часових вимірах.
Ось безжурний юнак хвацько мчить на велосипеді вулицею Крутьок на консультацію – скоро вступні екзамени до медичного навчального закладу. Трішки не зібраний. Поспіхом відкриває зошит і … не знаходить ручки. А в очах – пустотливі лелітки. Чомусь запам’яталась його довірлива посмішка “через плече”, якою ладен обійняти цілий світ.
Пройшли роки. Я стала його пацієнткою. Це вже був змужнілий медбрат швидкого виклику допомоги. Злагоджена оперативність, миттєва чіткість у прийнятті правильних рішень, що засвідчувало про високий професіоналізм медика. Лише колишня посмішка перейшла у теплий погляд, в якому безмежжя осяйного світла і блакиті. І все це – Віталій Волков.
Своїм єством він був наш, сарський і жив власним життям разом із нами. Ходив із косою по ранніх росах, впорядкував міжряддя сільського городу, брав у руки молоток чи викрутку. От тільки помріяти разом із вербами над ближнім ставом обмаль часу. Все кудись поспішав. Мов ніколи і не перепочине. А зустрічаючи односельців, мов між іншим, зауважував:
Це вже у Волкова від матері патологічна професійність.
Віталій Волков залишиться у пам'яті людей як приклад мужності та відданості.
Що ж тут скажеш? До Віталія можна було зі своїми бідами телефонувати в будь-який час. Не запитував, хто його турбує і надавав потрібні консультації. Для нього просто була “її величність Людина”. В Святому Письмі сказано, що ті, хто приходить в цей світ у білому одязі, наділені милосердям. І проголошена сентенція не підлягає ніякому сумніву. Та Віталія Волкова щедро обдарувало ще й безмірною любов’ю до людей. І раптом 19 вересня 2022 року. На Донеччині від ударів російської авіації загинув фельдшер виїзної бригади Віталій Станіславович Волков. В той день накрив Гадяччину чорним крепом і впав на Сари тяжкою вагою: його не стало.
Висока зоря життя яскраво спалахнула у небі і лишила по собі золотий метеоритний слід. Кажуть, що смерть не вибирає. Це не правда. На цей раз вона з дивовижною точністю вразила кращого із кращих – нашого Віталія. Але помилилась! Такі, як Віталій Волков не помирають. Вони просто відходять у благодатне безсмертя. Олександр Явтушенко, Артур Дрючевський, Іван Переваруха… Та це вже інші історії.
Постскриптум: продовження спогадів про Віталія Волкова читайте в наступних випусках газети.
Даний матеріал був надрукований у 10 випуску за 2023 рік
Читайте також:

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити