Гадяч у часі: як змінювалися будівлі міста
Гадяч — місто, у якому історія живе поруч із сучасністю. Ми звикли до знайомих вулиць і будівель, але рідко замислюємося, скільки разів вони змінювали своє призначення. Разом із істориком Олександром Войтенком та командою Гадяцького історико-краєзнавчого музею Надія Страшко здійснила невелику подорож у минуле, щоб пригадати, яким було місто понад століття тому.
Гадяч продовжує жити, розвиватися і берегти свою архітектурну спадщину — тихе свідчення історії. Кожна з цих будівель — немов сторінка великої книги міста. Вони змінили своє обличчя, але залишили дух часу. Якщо на мить зупинитися, придивитися та вслухатися — можна побачити, почути і відчути, яким було життя у їхніх стінах.
Будівлі міста Гадяч
- Від торгового дому до ТСОУ. Сьогодні будівля Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) здається звичною частиною Соборної площі. А колись це був торговий дім, згодом, а ще раніше — механізована пекарня.
- Від банку до Станції юних техніків. Приміщення на вулиці Лесі Українки, відоме нам як СЮТ, у XIX столітті будували для повітового суду в стилі неоренесанс. Тут певний час працював писарем Панас Мирний. Згодом у цих стінах діяли пошта й банк, а з радянських часів — станція юних техніків, що виховувала покоління винахідників.
- Від дворянського зібрання до Будинку дитячої творчості. Поряд зі станцією — знайома будівля Будинку дитячої та юнацької творчості, колишнього дворянського зібрання. Колись тут проходили засідання Гадяцького земства. Архітектура нагадує, що тут завжди вирував дух ініціативи — і колись, і тепер.
- Від будинку купця Варшавського до торгових точок. На вулиці Гетьманській, 1 стоїть двоповерховий будинок купця Варшавського, зведений у стилі неоренесанс. Колись його другий поверх був житловим, а перший — торговим. За радянських часів тут працював міськторг, а тепер — сучасні крамниці, що продовжують комерційну традицію місця.
- Від міліції до ЦНАПу. Приміщення, у якому сьогодні діє Центр надання адміністративних послуг, колись служило відділком міліції. А міська рада розташовувалася на місці колишнього банку «Аваль» (нині магазин «Дніпро-М»). Поряд стояв відомий готель, знесений через аварійність. На його місці планували торговий центр, але недобудова й досі нагадує про незавершені мрії минулого.
- Від гімназії благородних дівиць до коледжу культури. Гадяцький фахового коледжу культури і мистецтв ім. І. П. Котляревського бере свій початок із 1955 року, але сама будівля значно старіша. У 1911 році тут відкрили жіночу гімназію, засновану Марією Клепачівською.
У різні часи ці стіни бачили й педучилище, і евакуаційні госпіталі під час Другої світової. Незмінним залишалося лише одне — тут завжди навчали, лікували й творили.
- Від початкової школи до ліцею № 2. Ще одна давня споруда — Гадяцький ліцей № 2 імені Михайла Драгоманова, збудована у 1872 році. Тут колись навчався Панас Рудченко (Панас Мирний). Згодом школу розширили, добудували поверх, і в часи Української революції вона стала гімназією з українською мовою викладання. У 1930-х тут діяла трудова семирічка.
- Від чоловічої гімназії до ліцею імені Тараса Шевченка. Будівлю Гадяцької чоловічої гімназії почали зводити 1902 року, а відкрили — влітку 1911-го. Під час війни тут розміщувалися військові частини та госпіталі. У 1958 році приміщення відкрило нову сторінку — тут заснували школу-інтернат, яка нині має статус профільного ліцею.
- Від спиртзаводу до управління статистики. Наприкінці XIX століття звели будинок Гадяцького спиртзаводу — нині це зачинене приміщення колишнього управління статистики. Колись тут діяв клуб і кінотеатр «Промінь». Під старими складами, переобладнаними нині під житло, місцеві згадують підземні ходи — один, кажуть, вів до тюрми, інший — до Плішивецької церкви. Таємниці цих підземель і досі хвилюють уяву гадячан.
Читайте також:

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити











