- 715
- 715
Гадяцький рок-гурт «Намсказали»: звучання щирості та спротиву
Юрій Войник та його рок-група «Намсказали» створюють саунд, у якому відлунює правда. Їхні пісні про мир, чесність і кохання. Про силу, що не згасає навіть у найскрутніші, найтемніші часи. Сьогодні ми спілкуємося з гуртом «Намсказали», щоб дізнатися про їхню музику, натхнення та шлях у світі українського року. Бо рок — це про свободу. І це більше, ніж музика.
Гурт «Намсказали»: «Ми хочемо, щоб люди нас любили за те, які ми є»
— Завжди рок-музика була музикою протесту. Проти чого бунтуєте ви?
Дмитро Кот: Рок — це не про бунт, а більше про свободу. Можливо, цей стереотип з’явився тому, що свобода часто виглядає як протест. Але рок — це вільна музика. Як звучить, як відчуваєш — так і граєш, так і співаєш.
Аліна: Ніколи для нас музика не була протестом. Ми просто хочемо доносити наші почуття, вкладаємо у творчість свою душу.
— Що ви відчуваєте, коли граєте, коли виступаєте? Про що ця емоція?
Дмитро Кот: Задоволення, ейфорію, адреналін. Усе починається з першого удару — по струнах, по тарілці барабана. І ти вже в потоці.
Аліна: Перша нота — і ти вже ніби не ти. Ти стаєш цією нотою, закриваєш очі, не бачиш публіки, нічого — тільки кайфуєш.
— Які теми у вашій творчості є ключовими?
Аліна: Кохання, дружба, мрії про мир. Ми хочемо передати це у піснях — так, щоб навіть ті, хто не прагне миру, змогли почути.
— Ви самі пишете тексти пісень? Хто є автором чи авторкою?
Аліна: Ось, наприклад, пісня, над якою ми зараз працюємо — це спільна робота Марії, нашої гітаристки, та Дмитра Кримовського, бас-гітариста. Вони самі розкажуть про неї.
Дмитро Кримовський: У якийсь момент нам захотілося передати емоції через пісню.
Марія: Ми написали композицію, яка відображає внутрішній світ людини. Ліричний герой ховається за масками, але водночас шукає істину — як прийти до прийняття себе і почати життя з власного «я».
— Це дуже глибоко і несподівано. Ви руйнуєте моє стереотипне уявлення про рок і рок-гурти.
Аліна: Ти просто виходиш за рамки, не слухаєш інших — слухаєш себе. Ми не прагнемо бути такими, хто усім подобається. Ми хочемо, щоб нас любили за те, які ми є. Одного разу, коли ми грали концерт у Гадячі, отримали багато негативних відгуків. Люди не сприймали нашу творчість — «бо війна». Але те, що зараз війна, не означає, що життя має зупинитися. Це не кінець. Ми хочемо розвиватися, творити, а не просто чекати.
Сила проти хейту: рок-гурт «Намсказали» про віру в себе
— Я згадала слова наших військових із Гадяча. Вони говорили про культурні події, які ми можемо реалізовувати тут, на цивільній території: «Ми повинні бачити, що життя вирує, життя кипить. Інакше — за що ми там воюємо?..»
Як ви реагуєте на хейт?
Аліна: Через грубі слова в адресу нашої діяльності ми вирішили: виступатимемо там, де нас чекають і цінують нашу музику. Якщо люди в нашому місті хочуть чути наші пісні — ми із задоволенням виступимо. Але якщо буде постійний хейт — ми просто не бачимо в цьому сенсу.
— Тобто на сьогодні ви ще не знайшли спільноту, яка підтримує вас у Гадячі? Але ви можете одразу розраховувати на підтримку нашої редакційної команди.
Як вам вдається не ламатися — ані під хейтом, ані під викликами воєнного часу? Хто або що є джерелом вашої сили?
Дмитро Кот: Це наш вокально-інструментальний керівник, Юрій Войник. Ну і, можливо, характер. У кожного та кожної з нас він різний, але всі ми дуже наполегливі.
Аліна: У нас є жага — щоб люди почули нашу творчість. Якщо кажуть щось погане — і з цього можна взяти досвід. Але ми більше намагаємось звертати увагу на хороше, бути позитивними. У цьому, власне, і є щирість нашого гурту.
Не просто музиканти: як учасники гурту творять разом
— Наша редакція теж стикалася з нещадною критикою — коли під час війни ми оголосили збір коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці. Але ми відреагували на хейт із внутрішньою гідністю. І знаєте, що сталося? Зросла кількість бажаючих зафондувати, зросла підтримка.
Поясніть, які ви є насправді? У чому ваша сила і що кожен із вас додає гурту?
Дмитро Кримовський: Я — Діма, басист гурту «Намсказали». Я — найспокійніший. Мене важко чимось зачепити.
Аліна: Він — нейтральний. Завжди пропонує знайти компроміс, розряджає всі конфліктні ситуації, і ми приходимо до мирного рішення.
Марія: Я можу сказати про Станіслава, нашого гітариста. Він нас мотивує. Просто каже: «Треба». І ми довіряємо йому позицію лідера.
Дмитро Кот: Він наводить порядок, все організовує. Це дуже важлива роль, і в кожному гурті хтось має брати її на себе.
Аліна: Стас — друга людина в гурті після нашого керівника Юрія Войника. Він вирішує, коли буде репетиція, тримає в голові купу інформації.
Аліна: Дмитро, наш барабанщик, теж дуже спокійний.
Дмитро Кот: Та я б не сказав… Буває, припікає.
Марія: Палички літають, ламаються. Здається, ще трохи — і барабани порвуться. А він сидить. Паличка ламається — летить у буржуйку. Куди прилетить: у когось із нас чи в стіну — вже неважливо.
Станіслав: Марія іноді імпульсивна, іноді занадто багато думає. Але вона дуже гарно, по-своєму, відчуває музику.
— А як це — відчувати музику у виконанні Марії?
Станіслав: Вона знає, коли і що грати, і як зробити це правильно.
— Аліно, ми ще не говорили про твою силу.
Дмитро Кот: У неї дуже гарна памʼять. Особливо на сольні партії — гітарні, вокальні. Вона чудово запам’ятовує пісні й такти.
Марія: Вона відчуває, як правильно заспівати пісню. Передає всі свої почуття. Ти слухаєш — і розумієш, що вона відчуває в цей момент. Такий чуйний голос, чуйні пісні. І вона сама така ніжна, що слухати — одне задоволення.
Дмитро Кот: І ще вона гарно пише тексти. Вміє будувати структуру пісні — талант!
Аліна: Талант — це поняття умовне. Якщо маєш здібності — треба їх розвивати. Все, що є в нашому гурті — це результат великої праці. Ми сидимо годинами, працюємо, щоб щось вийшло. Буває напишеш — на завтра щось забудеш — вигадуєш наново. Потім переписуєш слова, змінюєш партії…
Пісню «Повертайся живим» я написала під враженням від дописів у соцмережах про матерів, які чекають синів з полону. Так із багатьма піснями — щось торкає душу: щастя, смуток, подія…
У нас усі щось пишуть. Потім разом обираємо, додаємо, переправляємо. Ми намагаємося, щоб у створенні кожної пісні брав участь увесь гурт.
Свобода бути собою: як рок-гурт «Намсказали» бачить світ і себе в ньому
— Як у вас сформувалися такі «дорослі» погляди, розуміння цього світу та себе у ньому?
Станіслав: Музика розширює кругозір. Думаю, саме завдяки музиці ми почали так мислити.
Дмитро Кот: Велику роль у цьому відіграє несправедливість навколо.
Аліна: Відкрито про неї ми, на жаль, не можемо говорити. Такий зараз стан у країні, що повної свободи слова наразі немає.
— Хотіла б, щоб ви згадали тих, хто зараз не зміг приєднатися до нашої розмови — вашого керівника і всіх, хто вас підтримує.
Аліна: Почнемо з нашого керівника Юрія Войника. Саме він започаткував гурт «Намсказали» і супроводжує нас на цьому музичному шляху.
Дмитро Кот: Я вважаю, що без тієї праці, емоцій і коштів, які вклав Юрій, цього всього просто не було б.
Окрема подяка — Валерію Лихачову за професійний, крутий запис і зведення нової композиції «Конвалія».
І ще Артему Бондаренку — за якісний кліп і дуже гарну ідею.
Аліна: І найголовніше — Олександр Кузякін. Він був із нами в той період, коли в гурті відбувалися зміни: хтось ішов, хтось приходив… Було трохи хаосу. Але він просто чекав. І ми щиро вдячні, що він чекав.
Дмитро Кот: Поки ми не зібралися докупи й не стали справді працювати як єдиний організм — саме Олександр допоміг зробити перший крок. Він вивів нас на публіку.
— Можна складне запитання наостанок? Який вклад ви можете зробити в цей світ, щоб він став більш справедливим? І завдяки чому?
Марія: Бути собою. Не наслідувати нікого. Шукати щось власне, індивідуальне. Бути особистістю — це зараз найголовніше, бо світ ніби зливається в одне ціле.
Аліна: У світі хаос. Своїми піснями ми хочемо допомогти людям бачити істину. Щоб вони не піддавалися російській пропаганді, яка шириться навіть через соцмережі. Щоб не вірили в ілюзії.
Дмитро Кот: Показати, що справедливість таки існує.
Марія: І надихати інших робити своє: пробувати себе в музиці, у творчості, не боятися проявляти себе, виходити на сцену.
– Мені хочеться завершити словами: рок — це свобода, чесність і сміливість бути собою. Саме такою є творчість гурту «Намсказали».
Відкритий лист подяки Олександру Кузякіну за підтримку дитячого рок-гурту «Намсказали»
Ми – прості люди. Гурт «Намсказали» – це діти простих людей. Ми збиралися в гаражі, брали в руки інструменти й грали. Грали, бо це було наше спасіння, наша віддушина серед тієї бурі, що накрила нашу країну. Ми не мріяли про велику сцену, не чекали, що нашу музику почують за межами цього маленького простору, де вона народжувалася. Ми просто грали для себе.
Але з’явилася людина, яка повірила в нас. Олександр Кузякін, продюсер гурту The Sixsters, зробив для нас неймовірне. Він не просто допоміг – він подарував нам шанс, і ми отримали можливість професійного запису пісні, зйомки кліпу, а головне – віру в те, що наша творчість має значення.
Олександре, від усього серця дякуємо вам за вашу працю, підтримку та відданість музиці! Ви показали нам, що навіть у найтемніші часи є світлі люди, які здатні творити справжні дива. Завдяки вам наші пісні почула вся Україна і навіть світ.
Нехай доля винагородить вас міцним здоров’ям, новими звершеннями та нескінченною музичною енергією! Всі ми, діти і я особисто, щиро раді, що зустріли вас на своєму шляху.
З повагою, Юрій Войник, художній керівник дитячого рок-гурту «Намсказали»
