Ігор Лідовий: що означатиме вступ до ЄС для Сергіївської громади?

— Нині Україна готується до вступу в Європейський Союз, що вимагає адаптації українського законодавства до стандартів ЄС. Виникає запитання: чи громади також розпочали підготовку до цих змін, і які критерії для них визначені на цьому шляху?

—  На жаль, серед громадськості часто бракує чіткого розуміння, що означає вступ до Європейського Союзу, на якому етапі цього процесу ми перебуваємо та які кроки необхідно зробити. Тому я спробую зрозуміло пояснити кілька ключових аспектів: про що саме йдеться, що таке Євросоюз і яке місце в цьому процесі наразі займає Україна.

Україна нині має статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Це відкриває значні перспективи, зокрема можливість залучення європейського фінансування та отримання інших інституційних переваг. Однак цей статус також передбачає певні зобов’язання. Держава, державні інституції та громади повинні відповідати встановленим критеріям і виконувати необхідні умови.

Водночас важливо максимально використати переваги, які надає членство в Євросоюзі. Однією з них є семирічний бюджетний період ЄС (нині діє період 2021–2027 років, – прим. авторки). Ми маємо «прив’язатися» до цього циклу, подавши заявки на участь у відповідних програмах, щоб забезпечити доступ до фінансування та ресурсів.

Якщо ми цього не зробимо, втратимо можливість скористатися перевагами наступного семирічного бюджетного періоду ЄС. Водночас, існують технічні питання, які ще не вирішені, що ускладнює громадам доступ до всіх можливостей, які пропонує Європейський Союз.

Одним із ключових критеріїв, що стосуються громад, є завершення реформи місцевого самоврядування на регіональному рівні. Це питання є особливо важливим. Верховна Рада повинна ухвалити законодавство, яке передбачає створення виконавчих комітетів при обласних радах.

Наразі рішення приймають обласні ради, але виділення коштів затверджує голова військової адміністрації. Таким чином, відповідальність за обласний бюджет лежить не на голові обласної ради, а на голові військової адміністрації. Через це функції місцевого самоврядування на обласному рівні суттєво обмежені.

Європейський Союз, навпаки, наполягає на тому, щоб місцеве самоврядування отримало більше прав на регіональному рівні.

Другою важливою вимогою є створення дієвої фінансової системи, яка дозволить Україні приєднатися до використання європейських фондів. На рівні громад необхідно організувати так звані ініціативні групи. Їх можна частково порівняти з громадськими організаціями, хоча юридично вони суттєво відрізняються. Ці групи іноді називають location groups, і їхня роль – сприяти реалізації місцевих проєктів у межах європейських програм фінансування.

Ці групи відкривають власні рахунки, готують проєктну документацію та подають свої пропозиції через спеціальну систему. Робота цієї системи побудована таким чином: спочатку проєкти оцінюють на рівні області. Експерти анонімно розглядають заявки, виставляючи бали.

Після цього всі оцінки проходять кілька етапів перевірки, і найкращі проєкти відбирають для подальшого розгляду на вищому рівні, наприклад, у Києві. Там проводиться додаткова оцінка, і лише після цього проєкти можуть бути спрямовані до Брюсселя для остаточного затвердження.

У Брюсселі проєкти також проходять детальну оцінку, і, якщо їх затверджують, виділяються кошти на реалізацію. Фінансування здійснюється через платіжну систему: спочатку кошти надходять до Києва, потім до області, а звідти - безпосередньо до відповідних ініціативних груп.

Важливо підкреслити, що доступу до цих коштів не мають ані громади, ані обласна влада, ані уряд. Це одна з ключових вимог Європейського Союзу, спрямована на забезпечення прозорості й уникнення корупційних ризиків.

Ще однією вимогою, що стосується місцевого самоврядування, є чітке розмежування повноважень між громадами та виконавчими органами влади, а також визначення наглядових функцій держави за рішеннями місцевих рад.

—  Які напрямки розвитку громади ви вважаєте пріоритетними?

—  У першу чергу необхідно зосередитися на підготовці проєктних менеджерів. Вони мають опановувати навички написання заявок, вивчати іноземні мови, зокрема англійську, і усвідомлювати, що майбутнє громади, як і їхнє власне, залежить від їхньої активності. Адже місцеві ініціативні групи працюють насамперед для себе, створюючи умови для свого розвитку. Такі фахівці будуть на вагу золота в кожній громаді.

Проєктні менеджери мають не лише складати заявки, а й проводити розрахунки, спілкуватися з мешканцями, які часто скептично ставляться до нових ініціатив. Їхнє завдання - змінювати свідомість людей, формувати довіру та підтримку.

Це, напевно, найскладніше - змінити звичний устрій життя й адаптуватися до правил європейського світу.

—  Які ж є переваги для села від вступу до ЄС?

—  Європейський Союз приділяє велику увагу принципу солідарності, зокрема підтримці сільської місцевості. Вони створюють умови, щоб люди не виїжджали з сіл, а навпаки - розвивали місцеву економіку, зокрема дрібні ферми. На кожен гектар землі, кожну корову, дорогу чи інфраструктуру виділяються значні кошти.

Чому у ЄС так багато уваги приділяють селу? У Співдружності вважають, що село є уособленням індивідуальності та культурної ідентичності кожної країни. Французький, німецький, іспанський селянин - усі вони є охоронцями унікальної національної культури. У містах через глобалізацію цей аспект часто втрачається: люди стають схожими одне на одного, їдять однакову їжу, дивляться однакові фільми, і культурна різноманітність зникає. І саме село здатне зберегти унікальність регіону.

Часто виникає запитання: чому європейці надають фінансову допомогу іншим країнам? Відповідь проста: вони розуміють, що майбутнє залежить не від кількості, а від якості. Різноманітність, толерантність, свобода та демократичність є ключовими цінностями, якими можна досягти тільки через високий рівень життя і справедливий розподіл ресурсів.

—  Чи плануєте ви впроваджувати залучення європейських інвестицій у громаду і як саме?

—  Уже зараз залучаємо. Молоді лідери із Сергіївської, Петрівсько-Роменської та Великобудищанської громад у Міжгірській громаді вивчали досвід залучення європейських коштів. Після повернення кожен і кожна із них має написати проєкт й подати їх до громадських організацій. Й бажано, щоб ці проєкти стали переможцями.

Щодо подачі заявок, зараз працює така система: ми не маємо прямого доступу до європейських фондів. Це відбувається через посередників. Наприклад, міжнародні громадські організації, які працюють в Україні, співпрацюють із європейськими партнерами. Інший шлях - співпраця через європейські громадські організації, які фінансуються або приватними коштами, або європейськими фондами. Ці організації мають прямий доступ до грантових ресурсів і підписують меморандуми з українськими громадськими організаціями. Після цього гранти розподіляються серед місцевих громад.

—  Чи є в громаді партнерські проєкти з ЄС?

—  Плануємо реалізувати спільний проєкт із громадою країни ЄС - хочемо запровадити програму «Лідер», яка навчатиме створювати місцеві ініціативні групи, писати заявки та працювати з європейськими фондами. Однак для повноцінної реалізації цього проєкту необхідно, щоб уряд створив і запустив платіжну систему, яку я вже згадував. Так ми отримуватимемо гроші не через посередників, а напряму. Нині вже Молдова і Грузія користуються коштами європейських фондів. Для прикладу, голова громади за допомогою якого ми хочемо запровадити у громаді програму «Лідер», відремонтував на кошти Європейського Союзу усі дороги у громаді. А країна лише була кандидатом у члени ЄС.

—  Чи впроваджується у громаді просвітницька політика щодо вступу ЄС?

—  У нас регулярно проводяться тренінги. І я вже згадував приклад із молодими лідерами.Також організовували заходи за участю експертів та експерток, які розповідали про правила життя в Європейському Союзі. Це стосується не лише законодавства ЄС чи нормативних документів. Ми можемо і повинні говорити про цінності, про розуміння принципів життя.

Нині такий підхід не працює: написали розпорядження, провели виховні уроки, сфотографувалися і все – «захід проведено».

Тому тренінги щодо євроінтеграції проводимо через громадські організації, їх у нас шість. Якщо хочемо бути частиною Європейського Союзу, усе має починатися з ініціативи людей, із роботи громадських організацій. Ми підтримуємо їх розвиток, залучаємо людей, даємо їм можливість навчатися.

Наприклад, під час тренінгів пояснюємо, що людина може не тільки працювати на когось, але й сама створити бізнес, написати грантову заявку, розвивати свою справу.

Людина, отримавши знання, пише проєкт, подає його до фонду, отримує фінансування від ЄС і відкриває власну справу, яка приносить дохід. Інші бачать цей успішний приклад і також починають прагнути розвитку та зростання.

Саме це і є реальне навчання – не формальні заходи, а конкретні кроки, які змінюють життя. Це історія про створення власного бізнесу, про залучення людей до спільної справи, впровадження нових стандартів виробництва тощо.

Тобто оце реальні речі, які дозволяють нам рухатися до ЄС.