Ірина Гулей: натхнення та праця задля майбутнього України
У День Соборності України ми згадуємо тих, хто своєю діяльністю утверджував єдність і силу нашої держави. Ірина Гулей – гадячанка з патріотичної родини Юревичів, засновниця місцевого осередку РУХу – своїм прикладом навчала любити Україну. Як педагогиня і громадська діячка, вона віддано працювала задля розвитку освіти, культури та українських традицій. Саме Ірина Гулей керувала гадяцькою «Просвітою» та заснувала осередок «Союзу Українок».
Спогадами про неї ділиться її сестра, Катерина Дубна, яка згадує Ірину як людину з великим серцем і вірою у майбутнє України.
Як правильно обирати й довіряти свою долю та долю своїх нащадків праведній людині
Мене завжди дратує, коли люди кажуть про представників нашої влади: «Та вони усі однакові!» У відповідь на це мені хочеться кричати: «Ні! Неправда! Не усі однакові! Навчіться правильно обирати й довіряти свою долю та долю своїх нащадків праведній людині».
Одну таку людину я дуже добре знала. На жаль, її вже не обрати, вона вже не зможе нікому допомогти… Це моя рідна сестричка – Ірочка, Іруся, Ірина Володимирівна Гулей з дому Юревичів. Хочу трішки розповісти про неї.
Від мрії вчителювати до відродження традицій та боротьби за майбутнє
Іринка з дитинства мріяла бути вчителькою, як і наша мама. Тому вступила до Львівського педагогічного училища, який закінчила з відзнакою, потім – до Рівненського державного педагогічного інституту, після закінчення якого почала працювати у дитячому садочку.
Наприкінці 1980-х років керівників у трудових колективах почали обирати самі працівники. Саме таким чином працівники Дошкільного навчального закладу № 9 «Дзвіночок» міста Гадяча на своїх зборах обрали керівницею Ірину Володимирівну, незважаючи на те, що вона пропрацювала у колективі менше ніж 6 місяців.
Розпочалися важкі економічні роки: розпад СРСР і відокремлення республік, першою з яких була Україна. Внаслідок інфляції, кошти, які були в бюджеті садочку знецінилися і швидко вичерпалися, в той час як заклад постійно потребував ремонтних робіт та покращення умов. Керівництво однієї організації оплатило рахунок із магазину тканин - тож Ірина набрала білої тканини й тюлі. Потім працівниці садочка перетворили їх на дитячу постіль та нові штори. Усе одразу замінили й дитячий заклад одразу став гарнішим.
Як Ірина Гулей своєю наполегливістю змінила дитячий заклад Гадяча
Проте Ірина не думала на цьому зупинятися – в дитячих групах все ще залишився збірний посуд - увесь у тріщинах, надколотий, а діти, на її переконання, мають з дитинства звикати до прекрасного! Тому вона знову вирушила з візитами до різних організацій і в результаті яких почергово замінила увесь посуд. Таким чином у дитячому закладі було замінено і підлогове покриття, і шпалери, килими, меблі, спортивне приладдя, іграшки та ще багато чого, чим не міг похизуватися будь-який інший дитячий садок у той час. Звичайно, можна було б спокійно сидіти щодня в кріслі, але це не про Ірину Гулей!
Якось Ірина вирішила, що дитячий садок повинен мати оздоровчу групу і бути обладнаним критим басейном для дітей. Знову завдяки її наполегливості та спонсорським коштам, без копійки витрат з міського бюджету, у дитячому закладі було відкрито басейн – єдиний у районі. І створено оздоровчу групу. Ірина запросила до штату закладу лікаря-масажиста для проведення лікувально-профілактичних масажів, а також попросила у Гадяцької школи бджільництва мед і бджолиний пилок для виготовлення лікувальних коктейлів. Проте найважливішим для дітей було купання в басейні.
Боротьба за зміни: подолання економічних та соціальних викликів
Ірина Володимирівна постійно розшукувала на теренах України та світу інноваційні методики виховання дітей, не оминаючи й вже відомі: педагогіку Монтессорі, Вальдорфську педагогіку, етнопедагогіку тощо. Надихалася працями Василя Сухомлинського та Януша Корчака. – видатних педагогів з Польщі та України. Вона особисто розробила та втілила у життя систему виховання, яка містила кращі елементи світових педагогік у поєднанні з інноваційними практиками виховання. Таким був результат натхненної праці Ірини. Вперше в Україні вона запровадила заняття з історії України для своїх вихованців. Дошкільні педагоги потім ще довго сперечалися, що це нереальна ідея!
Ірина створила ВГО «Союз Українок» і була незмінною його головою з 1989 року. Завдяки гадяцькому осередку цієї організації, вона у середині 1990 років розшукала спонсорів із США та Канади для дитячого садочка. Тож на різдвяні свята українські дітки дитячого садочка № 9 отримували із-за кордону подарунки – солодощі та іграшки, які їм роздавали напередодні новорічних свят.
Найперший у місті Гадячі Вертеп відродили та організували саме у Дошкільному навчальному закладі № 9 «Дзвіночок» під керівництвом Ірини Володимирівни. Щороку, на різдвяні свята колектив дитячого садка організовував вертепне дійство за сценаріями незмінної керівниці. Спочатку це були виступи перед вихованцями дошкільного закладу та їхніми батьками, Проте з часом почали залучати й дітлахів та мандрувати разом із ними містом та районом з цікавими різдвяними виставами.
Ірина Гулей: як «Просвіта» стала джерелом підтримки для громади
З 1989 року Ірина Гулей очолювала Гадяцьку районну громадську організацію «Просвіта».
Працювати для людей і заради кращого майбутнього дітей – ось чого завжди прагнула Ірина. Одного разу вона виграла якийсь конкурс і на преміальні кошти організувала дитячий табір на березі Псла у селі Книшівка для дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей. У таборі були дітлахи з Гадяцького району та міста Полтави – всього близько 40 вихованців. Жили в польових наметах, а їжу готував колектив дитячого садка, проводячи так свої літні відпустки.
Я теж була вихователькою в цьому таборі. Це був перший раз, коли вдалося організувати літній відпочинок для дітей і ця традиція тривала кілька років поспіль на березі Псла. Завдяки старанням Ірини та спонсорським коштам, у таборі відпочивали дітлахи з усієї Полтавської області. До речі, табір був пластунським – діти не тільки розважалися на березі річки, а й здобували корисні навички виживання в несприятливих умовах, вчилися основам патріотизму, християнської моралі, взаємодіяти з природою, бути командою тощо.
Хочу наголосити, що увесь трудовий колектив дошкільного закладу, єдиний у Полтавській області припинив членство у комуністичній профспілці та увійшов до незалежної профспілки України – Всеукраїнського об’єднання солідарності трудівників «Воля» саме з перших днів керівництва Ірини Гулей. На той час це був надзвичайний героїзм! Влада ставила такій керівниці «палиці в колеса», та попри всі труднощі, вона трималася.
Ірина Гулей та її громадська та політична діяльність
Варто також додати, що у листопаді 1989 року в Гадячі утворився осередок РУХу. Ірина Гулей стала однією із його організаторок, а у період 1990 – 1995 років була ще й секретаркою осередку, оскільки політичне життя країни завжди було цікавим для нашої родини.
З початку 2000-х років відбулося багато змін у суспільно-політичних процесах держави. Ірина Гулей не залишалася осторонь і завжди відстоювала свою громадянську позицію. У 2004 році відбулися президентські вибори. У другому турі вчергове сталося протистояння між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем – кандидатами на посаду Президента України.
Часи помаранчевої революції
Команда Віктора Януковича у передвиборчій кампанії всебічно застосовувала адміністративний ресурс на користь свого провладного кандидата. В той період масово монополізували рекламні площини, зокрема білборди, а підприємців жорсткими податковими перевірками змушували підтримати «єдиного кандидата від влади», сплатити на пів року вперед податки, використовували силовий тиск. Ірина ж підтримувала кандидатуру Віктора Ющенка.
Тодішня міліція часто порушувала кримінальні справи проти активістів штабу «Нашої України», обмежувала свободу пересування, затримувала з різних причин автобуси з громадянами, які прямували до столиці. Не зважаючи на протизаконні методи політичної боротьби, Ірині вдавалося організовувати масові мітинги та багато інших заходів на підтримку свого кандидата.
Ці виборчі перегони були надзвичайно складними. У другому турі здійснилися фальсифікації, які призвели до протестів виборців. Через маніпуляції у виборчому процесі в усіх містах України почалися мітинги, зокрема сотні тисяч громадян вийшли на Майдані Незалежності у Києві. Ці події надалі отримали назву «Помаранчева революція» – так її назвали через колір, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка.
Перемога Віктора Ющенка
Акти непокори громадян України після переговорів між сторонами та висловлення Верховною Радою недовіри Центральній виборчій комісії, зумовили винесення 3 грудня 2004 року Верховним судом України наступного вердикту: «Враховуючи неможливість оприлюднення офіційних результатів другого туру виборів, провести повторне голосування 26 грудня 2014 року».
За результатами третього туру перемогу здобув Віктор Ющенко.
Читайте також:

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити