Епістолярна спадщинаВасиля Горленка: Панас Мирний у Вельбівці

Панас Мирний у Вельбівці не лише творив, а й вів листування з Василем Горленком, яке стало цінним джерелом для пізнання його внутрішнього світу.

Цьогоріч виповнюється 175 років з дня народження нашого земляка Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка) - письменника, драматурга, громадського діяча, «суворого літописця епохи», друга і однодумця Олени Пчілки з якою вони разом служили українському слову. Він закликав до боротьби за свободу і рівноправність жінок, виступав проти заборони вшанування пам’яті Тараса Шевченка та вів громадську діяльність під власним іменем, приховуючи свій літературний псевдонім. Відчуйте живий дух часу у листах Панаса Мирного та Василя Горленка і дізнайтеся маловідомі факти про перебування Панаса Яковича у селі Вельбівка.

Із епістолярної спадщини…

Листам, як джерелу біографії Панаса Мирного, відводиться роль своєрідних документів. Епістолярна спадщина відомого літературного критика та мистецтвознавця Василя Горленка відкриває одну зі сторінок життя Панаса Мирного - його перебування у Вельбівці в літній період протягом років.

Письменник дістає із полтавських шухляд зшитки з варіантами «Повії», вирішуючи кардинально поставити твір на міцну соціальну основу. Для того в липні 1880 року бере двомісячну відпустку на службі і їде на рідну Гадяччину, де й віддається творчій праці. Виснаживши здоров'я службовою ретельністю, Панас Мирний неодноразово знаходиться на дачі в сосновому бору Вельбівки зі своєю сім'єю та небогою Катрею, працюючи над написанням своїх творів.

У закоханого в талант Мирного Василя Горленка було тонке чуття до художнього слова. Між ними зав'язалося цікаве листування, що в майбутньому перейшло у приязні стосунки. З листів виринає широкий спектр проблем адресатів: намір Горленка приїхати до Рудченків під Гадяч, перенесення візиту в інший проміжок часу, залагодження домашніх справ. Та тверда надія щодо цієї поїздки не покидає мистецтвознавця, пов'язана бажанням разом із письменником відвідати Лютеньку в пошуках українських старожитностей.

Виокремлені та розрізнені речення із текстів листів Василя Горленка у супроводі точних дат їх написання розширюють діапазон від найвідомішого до найпотаємнішого життя Панаса Мирного. Вони читаються як уривки із глибоких інформаційних джерел епістолярії.

«Бухгалтерська книга», в якій П. Я. Рудченко писав свої твори.

Панас Мирний у Вельбівці в листах Горленка

12 серпня 1883 р.

«Днями я зустрів на найближчій залізничній станції Ольгу Петрівну Косач, яка їхала з Гадяча. Вона казала, що Ви приїздили до Гадяцького повіту, але що вона не зустрічалася з Вами. А ви були там в зв'язку з переселенцями?»

25 лютого 1888 р.

«Як вам здавсь нарис Пчілки? (Очевидно, йдеться про оповідання Олени Пчілки «Забавний вечір» («Зоря», Ч. 1-2 за 1885 р.). (Г. Д.). Посилайте туди високі творіння духу Вашого, Ви, вибрані Богом люди! Пишіть, заради творця, «Повію», безпорівняний зображувачу нашого життя.»

28 травня 1896 р.

«Як Ви живете, чи поїхали вже Ваші до Гадяча і коли ви самі туди збираєтеся ?. Захопіть, коли будете їхати в Гадяч, і опрацьовану «Згубу», і «Ліра», і інше, що є. З нетерпінням чекатиму нашої зустрічі і дуже охоче приїду, коли захочете до Вас у Гадяч, де я не був з давніх часів, коли ще гімназистом їздив на своїх конях до Полтави».

27 червня 1896 р.

«… Пишу вам до Полтави, вельмишановний і дорогий Афанасію Яковичу, щоб лист мій застав Вас, коли прибудете в перемогоносний град з мирної Вельбівки. Як жаль, що перебування там було зіпсуте для Вас хворістю ваших славних малят. Чи зовсім одужав «маленький руденький» до Вашого від'їзду? Останнім часом (що, очевидно, було і у Вельбівці) нам навдокучали безперервні дощі і погода із вересневим духом».

1 липня 1900 р.

«Черкніть мені, будь ласка, коли Ви будете в Гадячі? Гадаю, що коли приїду 10-21-го, то Ви вже будете там, вже облаштуєтесь, і я не стану «татарином». Із насолодою мрію про наші майбутні бесіди, прогулянки, купання, при гутірках про безцінну літературу. Невже раз на рік не можна дозволити собі розкіш таких одного-двох днів? P.S.О котрій годині відходить потяг із Лохвиці на Гадяч, звідки треба їхати і як знайду Вас у Гадячі чи Вельбівці (чий дім)?»

19 липня 1900 р.

«Саме лишень після 25 липня мені й можна буде вирушити у Вельбівські ліси. Я жадаю потрапити до Вас скоріше: чудові люди і чудові місця! Чого ж більшого бажати в світі?»

26 липня 1900 р.

«Гадаю все ж, що Ви раніше початку серпня не покинете Вельбівських хащ та надр і що, дасть Бог, «хвороба» Ваша протягнеться багато довше».

6 травня 1901 р.

«Щодо мене, то коли Гадяч і теперішнього міста буде філіальним відділенням родини Рудченків, то «клянусь одним днем творення» неодмінно вже відвідати береги Псла в цьому році!»

14 червня 1901 р.

«Розшукав я в старих актах, що в м. Лютеньки Гадяцького повіту, в Успенській церкві є ікона, писана Левицьким («Авраам і три странніх»). Свідчення моє підтвердилося. Чи немає у Вас когось поблизу Лютеньки, хто міг би зирнути на ікону і сказати: чи добра вона і, головне, чи не реставрована. Перш, ніж їхати із Гадяча і тягти туди фотографа, свідчення про це було б дуже важливе…»