- 154
- 154
Лялька донечок Олени Пчілки: історія, загублена в часі
Ляльки донечок Олени Пчілки
Натрапила у соцмережі на цікавий для мене матеріал з фото антикварних ляльок. І аж дух захопило! На фото була лялька дуже схожа на ляльку з світлини подружжя Косачів з молодшими дітками. Подумалося: а може… може це та сама лялька, що дивом збереглася у часі й просторі? Так почалося захопливе дослідження.
Приклад виховання дітей в дусі українства потужно продемонструвала Ольга Петрівна Косач з дому Драгоманових, письменниця, мовознавиця, славнозвісна культурна і громадська діячка, щира патріотка України. В родині Ольги Петрівни та Петра Антоновича Косачів було шестеро дітей: чотири доньки і два сини. Звісно, як й усі діти, вони гралися іграшками. Зрозуміло що дівчатка гралися ляльками. Якими саме ляльками гралися доньки Олени Пчілки? Пошук відповіді на це питання розкрив картину часу Модерну: сприйняття оточення природного і людського, визначення ціннісних орієнтирів, улаштування побуту і, головне, проблеми виховання та навчання дітей у колі українського дворянства – нащадків гетьманів.
Завдячуючи Ізідорі Косач-Борисової (1888-1980), найменшій доньці Олени Пчілки, яка врятувала і зберегла певну частину родинних архівів, було укладено і видано Тамарою Скрипкою альбом «Родові гнізда Драгоманових-Косачів: їх устрій та культура». Серед сімейних фотографій є одна світлина, що привертає увагу.
На світлині (Луцьк 1889) збережені образи Ольги Петрівни, Петра Антоновича Косачів з найменшими дітками – доньками Оксаною (1882-1975) у віці 7 років, Ізідорою (1888-1980) у віці 1 року, та сином Миколою (1884-1937) у віці 5 років. На світлині є й іграшки дітей.
Праворуч біля Оксани на стільці, що не цілком увійшов у площину фото, бачимо фігурку великого собаки, а за нею ляльку з темним волоссям зачіски, що майже закриває лоб. Сукня темна, рукава з буфами за модою того часу.
«Китайська» лялька: особливості виготовлення та популярність у XIX столітті
Єдина лялька, що видно на світлині невеликого розміру, визначається як тип ляльок «китайська – China Doll» з формованим чорним волоссям, що тисячними накладами виготовляли у Німеччині та розсилали по Європі й всьому світу. «Китайська» лялька – голова з нагрудною пластиною (бюстик) з глазурованого бісквіту (порцеляни). Серед споживацької маси чомусь вважалося що, якщо порцеляна, то це саме китайський товар. Якість європейського каоліну (білої глини – основи порцеляни) нічим не поступається китайському.
Лялька належить до типу «Low Brow – низький лоб» – зачіска спущена низько на лобі до брів. У цьому типі ляльок фарфорово-бісквітною була голова з нагрудною пластиною. Така пластина кріпилася до тулубу ляльки, який було пошито з якісного полотна або тонкої шкіри і набито крихтою пробки або дерев'яною стружкою. Ручки до ліктів та ніжки до колін теж були з глазурованого бісквіту і кріпилися до шитої частини. Такі ляльки виготовлялися приблизно з 1830 і до початку 20 століття. Очі були намальовані як і брови, і рожеві губки закритого ротика.
Загублена голова ляльки: історія з листа до Лесі Українки
Цікавим є абзац з листа Олени Пчілки до своїх старших дітей Михайла та Лесі у Київ. Олена Пчілка гостювала у Києві не довго, заклопотана справами родини повернулася до Колодяжного і…
Процитуємо оригінал її листа після 24 березня (5 квітня) 1889 р.:
«Ах, Лесічко, яке горе тяжке! Тож я зовсім була в Київі забула за Лільчину голову. (виділення моє) І казала ж Лілі: «Не давай тепер, бо їду на короткий час», ‒ ні, таки […]. А тепер я навіть [і не знаю,] де тая голова поділась! Пуц каже, що положив у сундук. Якби в кошичок, то попалось би мені на очі, а то в сундуку, ‒ ну, я й забула «навіки»! Будь ласкава, Лесічко, заспокой мене швиденько пісьмом, що хоть тая голова єсть, а то я все думаю, може, вона викинулась, як ми доставали вещі з сундука ще в Мішіній хаті або й потім у твоїй. Пошукай зараз».
Читачам напевно не зрозуміло про яку «голову» йдеться у листі Олени Пчілки. Точно стверджувати неможливо зараз, але за логікою можна визначити, що мова йде по порцелянову голову ляльки, до якої або було потрібно підібрати тулуб і сукні, або голова була пошкоджена і потрібно було підібрати за розмірами таку ж саму, щоб прикріпити до тулуба. Емоції матері – Ольги Петрівни зрозумілі: ще до різних проблем додався клопіт з іграшковою головою. Але вона поважає свою донечку і не хоче в тої викликати відчуття образи, тому й пише такого листа. (лист 128. До М. П. Косача і Лесі Українки).
Як направляння ляльок відображало стиль XIX століття
У цьому ж листі Олена Пчілка пише:
«Ти, Зеїчко, купи собі шнурок голубого намиста, як купуватимеш рукавички. Попросиш Шуру піти з тобою. Підіть уже всі троє з Макою і купіть отсі річі, що просимо. Там, може, де і про направляння кукол спитаєте (колись такий магазин був на Фундукл[еївській] улиці, коло театра драмат[ичного], близько колегії)» (виділення наше, правопис з оригіналу).
На сьогодні за описом Олени Пчілки зрозуміло, що той магазин знаходився на вулиці Богдана Хмельницького (Фундуклеївська) між номерами 5 і 9. Вулицю Фундуклеївську перейменовано на Богдана Хмельницького у 1993 році.
Інтригує і багатьом читачам може бути не зрозумілим оте «направляння кукол». Це можна зрозуміти як стиль спрямування моди, розповсюджувачками чого були закордонні ляльки у модних фасонах. Невідомо якими ляльками гралася у дитинстві сама Ольга Драгоманова, але її прохання у листі до дітей у Київ спитати про направлення ляльок у, напевно, галантерейному магазині на вулиці Фундуклеївській, який вона знала з часів своєї юності, коли навчалася в Інституті шляхетних дівчат Агати Нельговської, є зрозумілим. На фотографіях періоду навчання у Києві видно, що молода красуня Драгоманова наслідувала модерний стиль того часу: силует «пісочні часи» – з затягнутою талією, з буфами на рукавах. Сукні шилися з шовку-муару, атласу і пишно оздоблювалися мереживом, бахромою, оксамитовими бантами та стрічками.
Часова межа 1860-70 рр., коли юна Ольга Драгоманова активно наслідувала моді, якраз співпадає з заповненням ринку порцеляновими модними ляльками французьких компаній Jumeau, Bru, Gaultier, Rohmer, Simone&Halbig. Зараз модні ляльки перелічених компаній визначаються як антикварні й вважаються надбанням європейської культури та є предметами колекціонування.
Лялька з 1889 року: сліди минулого і сучасні дослідження
З наведених цитат можна зрозуміти, що у дитинстві Ольга Драгоманова, як й інші дівчатка її віку, гралася ляльками. Логічно, що й своїм донькам Олена Пчілка купувала ляльок, подібних до ляльок її дитинства, у грі з якими можна було навчатися рукоділлю.
З доступного авторці та опрацьованого текстового та візуального матеріалу з’ясовано, що лялька на світлині 1889 р. відноситься до «китайських – China Doll» з низьким лобом «Low Brow», широко розповсюджених та недорогих іграшок. Такий вибір був саме у дусі Ольги Петрівни Косач, котра була дуже обачливою господинею й ретельно плекала добробут своєї родини. Такі ляльки збереглися в країнах Європи та США. Колекціонери мають непоганий вибір та матеріал для своїх досліджень.
Порівняння ляльок з світлини Косачів та світлин з інтернету (колекція Антоніни Яременко), нажаль, розвіяло мою надію. Ляльки різні. Лялька з колекції Яременко відноситься до типу «Доллі Медісон» – з кучериками по боках лоба та бантиком посередині тім’ячка, сформованим разом з зачіскою і розфарбованим у блакитний, рожевий або чорний кольори. Прообразом цієї ляльки стала дружина четвертого президента США чорноволоса красуня. Фасони суконь схожі, але лялька Яременко вища й з більш тонкою талією.
Війна не пожаліла і ляльок: колекція мистецтвознавиці Антоніни Яременко знищена разом з житлом.
Лялька доньок Косачів загубилася у часі і просторі…
