- 98
- 98
Марафон «Гадяцьке сафарі – 2025»: голоси учасників
Військові й рятувальники, підприємці та педагоги, професійні спортсмени й аматори. Ті, для кого біг — це спосіб життя, і ті, хто вперше подолав дистанцію у 5 кілометрів. Усі вони — різні, але об’єднані єдиною метою: через спорт допомогти українській армії.
Благодійний біговий марафон «Гадяцьке сафарі – 2025»
27 вересня у Великобудищанській громаді відбувся благодійний біговий марафон «Гадяцьке сафарі – 2025», який зібрав понад 250 учасників. Наймолодшому з них, шестирічному Роману Романенку, вдалося пробігти 5 км на рівні з дорослими, а найстаршому — 75-річному Олександру Білостоцькому — присвятити свій забіг пам’яті полеглого сина. Захід мав благодійну мету: учасники разом зібрали 163 тисячі гривень, які спрямують на підтримку трьох військових формувань.
Вони усі різні за віком і професією, але всі — з відкритими серцями. Хтось приїхав сюди з дітьми, хтось — після фронту, хтось — вперше, а хтось — традиційно щороку. Їхні історії — як мозаїка цього великого марафону єдності.
Валентина Ященко, село Книшівка. Приїхала з донькою Лілею, 10 років.
«Ми приїхали сюди вдруге. Торік спробували вперше — і тепер уже точно знаємо, що «Гадяцьке сафарі» затягує! Тут особлива енергетика й відчуття єднання. Сам біг — не мій вид спорту, але я їду сюди за драйвом, за людьми, за добром. Це і благодійність, і здоровий спосіб життя, і натхнення серед сосен. Донька щаслива, а це головне!»
Майя Перскевич, місто Гадяч. Приїхала з онуком Денисом, 8 років.
«Головна мотивація для мене — показати онуку, що таке благодійність і як важливо допомагати іншим. Такі марафони виховують патріотизм, доброту й відповідальність. «Гадяцьке сафарі» вже знають далеко за межами нашого краю — і це наша гордість. Треба підтримувати такі події, бо вони об’єднують і надихають».
В’ячеслав Яцько, місто Полтава. Помічник начальника головного управління Національної поліції в Полтавській області з питань ветеранів.
Учасник бойових дій, ветеран, учасник «Гадяцького сафарі» з 2017 року.
«На марафон приїхав підтримати своїх побратимів — ветеранів і хлопців із ДСНС, які беруть участь у забігу. Сам колись теж бігав, навіть виборював призові місця. Тепер після поранення вже не стартую, але душею завжди з командою.
Такі події дуже потрібні — вони показують, що навіть після фронту життя триває, що ми не самі. Головне — не впадати у відчай, підтримувати одне одного і тримати єдність. Ми допомагаємо ветеранам повернутися до активного життя — через спорт, психологічні ретрити, спільні заходи. Це важливо, бо справжня сила — в єднанні».
За словами В’ячеслава, ветерани, які потребують підтримки або консультації, можуть звертатися до відділу у справах ветеранів ГУНП у Полтавській області: 097 853 57 81.
Спорт, благодійність і пам’ять: історії учасників
Олексій Партнер, голова профспілкової організації управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» (Нафтогаз України).
Приїхав підтримати благодійний марафон разом із командою підприємства.
«Ми відгукнулися на запрошення колег із «Полтавагазвидобування» та представили трьох своїх спортсменів, які успішно подолали п’ятикілометрову дистанцію. Це працівники з Полтави та Лохвиці, які охоче підтримали ініціативу.
Такі заходи дуже цінні — вони об’єднують людей, створюють спільноту, де всі відчувають себе частиною великої справи. Тут народжується справжня єдність.
Наше підприємство постійно допомагає військовим — закуповує форму, спорядження, підтримує хлопців, які нині служать. Тому участь у марафоні — ще один спосіб зробити добру справу. Головне — не опускати рук і вірити в перемогу!»
Микола Швіндін, інженер-технолог Яблунівського відділення з переробки газу, АТ «Укргазвидобування».
Учасник «Гадяцького сафарі» з 2021 року, призер попередніх забігів.
«Беру участь у марафоні не вперше — у 2023 році виборов друге місце на дистанції 5 км, а ще раніше, коли забіг проходив онлайн, пробіг свій перший півмарафон і посів третє місце.
Для мене такі заходи — це не просто спорт. Це задоволення, нові знайомства і водночас шана тим, хто зараз на війні. Багато знайомих служать, і кожен забіг — це як пам’ять про них.
Я завжди публікую результати в соцмережах, закликаю донатити не абстрактним «фондом», а конкретним людям, яких знаєш. Бо війна ще триває, і кожна гривня, спрямована на допомогу військовим, має значення».
Яна Андрущенко, керівниця відділу турботи компанії «Файберлінк», село Петрівка-Роменська
Учасниця «Гадяцького сафарі» втретє. Цьогоріч бігла разом із колегами.
«Марафон — це неймовірна подія, яка об’єднує людей і заряджає енергією. Цього року від «Файберлінку» бігло п’ятеро наших співробітників, і кожен з нас відчув справжній командний дух.
Ми приходимо сюди не лише заради спорту — це можливість підтримати одне одного, відчути єдність, зробити щось добре. Дивлячись на військових, які беруть участь, розумієш, що треба жити активно, цінувати кожен день і віддавати частинку себе іншим.
З кожним роком марафон дарує нові емоції, нові знайомства і нову віру в те, що добро завжди перемагає».
Марафон «Гадяцьке сафарі» крізь призму єдності й командного духу
Антон Замотаєв, виконавчий директор компанії «Файберлінк», гадячанин, родом із села Петрівка-Роменська.
Учасник марафону «Гадяцьке сафарі» вдруге.
«Для мене участь у марафоні — це не просто забіг. Це символ єдності, пам’яті й вдячності тим, хто тримав і тримає наш тил.
Під час перших тижнів вторгнення ми не зупиняли роботу — підтримували зв’язок, ремонтували мережі, коли в місті не було ані людей, ані руху. Це був наш спосіб тримати лінію оборони.
«Гадяцьке сафарі» нагадує про ті дні, але вже з іншим відчуттям — відчуттям сили, єдності й життя, яке триває. Ми з командою «Файберлінку» біжимо, щоб підтримати військових і всіх, хто потребує допомоги. Бо це — наш спільний фронт».
Ірина Міщенко, фітнес-тренерка, переселенка з міста Лисичанська Луганської області, нині мешкає в селі Лютенька.
Проводила руханку для учасників марафону та брала участь у забігу на 10 кілометрів.
«Я вдруге на «Гадяцькому сафарі». Торік отримала стільки емоцій і натхнення, що цього разу вирішила приїхати не сама — привезла дітей і дорослих із Лютеньки. Шестеро малюків і троє старших бігли сьогодні разом зі мною. Ми готувалися понад півроку!
Для мене цей захід — про все водночас: про спорт, благодійність, єднання, позитивні емоції. У такий складний час дуже не вистачає радості й драйву, а тут — море підтримки, усмішок і віри в добро.
Я мала бігти 21 кілометр, але травма змусила скоротити дистанцію. Та головне — не кілометри, а відчуття єдності. І це відчуття сьогодні було всюди».
Світлана Корнієнко, 56 років, вчителька географії, село Ціпки.
Уперше бере участь у марафоні «Гадяцьке сафарі».
«Сьогодні для мене подвійне свято — і день туризму, і участь у марафоні. Я люблю активність: біг, велосипед, природу, навіть грибочки — сьогодні два знайшла!
Дуже хотіла потрапити на «Гадяцьке сафарі» й одразу зареєструвалася, щойно побачила оголошення. Це не просто забіг — це підтримка наших військових.
Мій син воює з перших днів вторгнення — був під Ірпенем, і все це ми переживаємо разом. Тому для мене участь — це спосіб сказати: ми разом, ми сильні, ми не здамося.
Такі заходи надихають і об’єднують. Вони показують, що наші захисники не самі, що ми поруч — і серцем, і дією. Все буде Україна!»
Заряд для перемоги
Марафон не завершився на фініші. Кошти, зібрані під час «Гадяцького сафарі – 2025», уже перетворилися на реальну допомогу — для військових придбано зарядні станції EcoFlow.
Представники підрозділів, що брали участь у забігові, особисто отримали обладнання й подякували за підтримку. Тепер ці станції служитимуть там, де найпотрібніше — забезпечуватимуть зв’язок і роботу техніки на передовій.
Читайте також:
