Оповідання «Медові оченята»: а мій тато – захисник!

Мова піде про подвиг дружини, подвиг маленької  доньки в очікуванні рідної людини – ЗАХИСНИКА!

Ми в такій метушні щодня бігаємо, вирішуючи  свої проблеми, що інколи не помічаємо сутності життя.

Зустрічі, яких тисячі, чужі люди, яких мільйони!

Оповідання «Медові оченята»

На третьому поверсі міської поліклініки, розвівши маленькі рученята в боки, інспектування  сьогодні проводить маленьке дівчатко. Цей дарунок Божий з рік від роду свого заглядає у кожну щілину. Ніжки трішки «колесом».  Взявши ціль, малий впертюх суне в кожні двері, медсестри зустрічають з посмішкою: «Доброго дня, а хто до нас прийшов?!». Та всі походеньки малечі пильнує соколине око бабусі, вишуканої панянки  з тендітною поставою, та засмученим поглядом.

Друге дівча років чотирьох, зіп`явшись на лавку, споглядає у віконце поліклініки. Русявий хвостик з синьо-жовтою стрічкою підколихується на маленьких плечах, щораз спогладаючи за мотаниною бабусі та меншої сестрички.

Вибравши ціль, моя донька, пришвидшивши крок, почимчикувала до русявого хвостика. Хвилина мовчання: дві русяві кралечки набрали у рота води, не реагуючи на вмовляння дорослих.

«А мій тато – захисник!»

Першою «розтаяла» красуня з медовими очима: щораз русяве пасмо лоскоче її щічку, а вона впевнено дрібними пальчиками заводить його за вушко.

– А мій тато зараз обороняє нас усіх, він захисник!

У її словах було скільки гордості за тата, її медові оченята на слові «обороняє» округлилися, немов намагалися переконати цілий світ у героїзмі рідної людини. Я зніяковіла:

– Дякую за те, що твій тато нас обороняє, – змішані почуття свої вложила у просту фразу, хотілося підтримати мале янголя.

– Він і мене з сестричкою обороняє! – і при цьому медові оченята залоскотали сльози, рученя потяглося їх витерти, – ви приходьте до нас на майданчик, я в мами попрошуся.

– Обов`язково!

У цей час з кабінету лікаря виходить худенька, вишукана чорнявка, тримаючи слухавку, повідомила: «Маріє Іванівно, я не зможу вийти на роботу, кладуть до стаціонару, бо маю гіпертонічний криз. Мабуть за чоловіка перехвилювалася, ви ж знаєте».

Уся родина збирається до виходу, маленька русявка ще раз запрошує на майданчик, заманює якимись смаколиками, що мама зможе приготувати. А в мене перед очима той медовий погляд: «А мій тато зараз обороняє нас усіх, він захисник!»

Даний матеріал був надрукований у 6 випуску за 2023 рік