- 218
- 218
Місце сили: Гадяцький край у спогадах українських митців
Благословенні ви, сліди
Гадяцький край своєю неповторною красою не раз вабив творців поезії, музики та майстрів пензля. В одному з нотатків Григора Тютюнника можна прочитати:
«Сказав гадяцькому лісникові – їхав з малим сином Сашком:
– Десь тут недалеко жила Леся Українка.
– Та жила, кажуть.
Стали під Гадячем, з того боку. Внизу Псьол ще не вскочив у береги, а між деревами зелень вихопилася».
Про перебування в Гадячі групи письменників у вересні 1935 року свідчить запис у подорожньому щоденнику Юрія Яновського:
«Надзвичайна осінь – тепла, тиха, сонячна. Вирушили двома машинами. На ГАЗІ – Ігор Муратов – поет, Леонід Юхвід – драматург. На Фіаті – Антон Дикий, Юрій Смолич і я…
Їхали вже вночі. Та ось зійшов і місяць. Прекрасні знебарвлені краєвиди. Вони аж п'янять… Сосновий бір перед Гадячем – чорний зовсім, машини ковзають по піску. Білі стовпчики. Якась довга гатка. Місток через любий Псьол».
Лагідною красою Зеленого Гаю милувався пісняр Дмитро Луценко, поет Микола Луків та письменник Іван Цюпа. Під час цих відвідин Гадяча вдалося від гостей взяти автографи, поставлені на унікальному виданні Товариства «Час» – першій книжці Олександра Олеся 1906 року під назвою «З журбою радість обнялась».
Юхим Мартич у книзі «І стежка до криниці» так описує географічну карту нашого краю:
«Арія Ленського з опери «Євгеній Онєгін» задзвеніла – значить, до Рашівки наближаюся. А в Сенчі коваль з гарним басом: Тараса Бульбу співав! У Лютеньках пісні люблять, пісню про чумаків… Отак їдеш собі, і по голосах замість компаса путь обираєш.
Там, де ятрань круто в'ється,
З-під каменя б'є вода…
Це до Березової Луки під'їжджаємо. Завжди там про ятрань вигравали».
Зачарував гадяцький край і великого поета, кінорежисера й актора Миколу Вінграновського. Йому довелося милуватися юними непочатими водами Груні, відвідуючи в Хитцях родину Любові Михайлівни Шиш. Тоді далеко за північ лунав піснями його дужий голос. А на папір лягли рядки сокровенного свята душі:
Ми сядемо за хліб, і за вино,
І за вареники з картоплею пухкою.
І за чарчиною хмільного супокою
Згадаємо чиєсь сумне вікно.
