Мовою архівних документів (Із донесення про таємний нагляд за Лесею Українкою, складене в Гадячі)

У фондах центральних державних архівів перебуває оригінал «Донесення Полтавського охоронного відділення» про встановлення таємного нагляду за Лесею Українкою в місті Гадячі, що був надісланий 4 грудня 1903 року директорові Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ у Петербург. Але повернемося до літа 1903 року.

Старовинне місто Гадяч…

Цей затишний закуток на березі Псла – то рідний край її матері, де жив закорінений Драгоманівський родовід ще від пращура. Як тендітній незабудці з поліських лісів, якій зашкодила надмірна вологість, Лесі Зелений Гай був необхідний, неначе чисте повітря для її хворих легень. Саме тут поетеса відшукує рівновагу для вразливої по-жіночому душі, знаходить силу і снагу геніального творця.

Але і сюди сягала влада «всепроникаючого ока» царських жандармів, пильно контролюючи кожен її крок, бо десь там, в управлінні поліції, ім’я Лариси Косач як неблагонадійної особи вже було занесене в циркуляри. І на холодний жандармський стіл лягає донесення про таємний нагляд за Лесею Українкою, складене в Гадячі. Цей виявлений документ надрукований стандартним текстом машинопису, в графах якого вміщені формальні речення ділового стилю викладу.

Із даного архівного матеріалу випливає, що нагляд був встановлений з 20-го липня по 16 серпня, в ході якого агенту вдалося вияснити коло гадяцьких знайомих, з якими Лариса Петрівна мала взяємозв’язки.

Далі йде повідомлення про місце проживання переслідуваної, і під друкованим офіційним донесенням стоїть підпис – ротмістр Шеманов. Підлеглим ротмістром, що вислужувався перед шефом петербурзької жандармерії, все викладено з професійною точністю. До справи також внесений список осіб, що підтримували зв'язки з Лесею Українкою. Слід додати, що на дачі Косачів під Гадячем влітку того року перебував М.В. Кривинюк, товариш Лесі Українки, на той час наречений її молодшої сестри Ольги. Юнак прибув сюди з-за кордону, транспортуючи нелегальну літературу, за що разом з Ларисою Петрівною і переслідувався поліцією.

Серед тих, з ким спілкувалися преслідувані, у документі зазначені Олександр Петрович Драгоманов, дядько Лесі Українки, за фахом лікар-психіатр, студент Харківського технологічного інституту Іван Харитонович Бойко, присяжний Левітін, що мав власний будинок по Роменській вулиці в Гадячі, та сім’я Рошлерів, яку відвідував Михайло Кривинюк на Соборній площі. Таємним наглядом встановлено, скільки разів за час перебування в Зеленому Гаю сестри Косач із Кривинюком заходили в аптеку провізора Досевича, що одержувала Леся Українка із поштової контори. Агент зловісною тінню блукає за ними тихою Полтавською вулицею, проходить побіля Казначейства і зупиняється перед будинком власника газетного кіоску Германа, проводжаючи їх аж до зеленого розмаю Замкової гори. Одержана інформація ретельно фіксується ним у канцелярському бланку за певною хронологією, де точно вказано дати, години, хвилини кожного їхнього кроку: “6.VIII. Ольга и Лариса Косач в 1 ч. 30 мин. дня приезжали в дом Немирова и через 40 мин. возвратились на дачу”.

Час зберіг для нас цю жандармську довідку, документально глибше висвітлюючи гадяцький період життя і творчості геніальної української поетеси, а архівні фонди ще чекають своїх дослідників.