«Моя дитина не така», або як виникає дитяча жорстокість

Близько двох тижнів тому у Зінькові четверо неповнолітніх знущалися із 10-річного хлопчика. Вони били його, погрожували розправою, знімали це на телефон і виклали у мережу. Сьогодні підозрюваним інкримінують статтю «Катування».

Це — не одиничний випадок. Ми живемо в час, коли дітей не лише жорстоко цькують, а й використовують як інструмент війни — росіяни вербують підлітків, спокушаючи їх грошима і безкарністю.

В Україні дитяча жорстокість набирає обертів. Цькування, побиття, знущання, приниження серед дітей — на жаль, не рідкість.

Та кожна мама і кожен тато хоче, аби їхня дитина росла в безпеці, була щасливою й упевненою в собі. Чому ж трапляється інакше? Чому діти стають жорстокими? І головне — як цьому запобігти?

Коріння жорстокості — в сім’ї

Перший і найважливіший фактор, що формує особистість дитини, — це сім’я. Якщо в родині панує агресія, приниження, знецінення, то така модель поведінки може стати для дитини нормою. Згодом вона відтворює її у школі, серед однолітків, а потім — у дорослому житті.

Самоствердження за рахунок інших

Друга поширена причина — потреба самоствердитися, що особливо загострюється у підлітковому віці. Якщо дитину не навчили розрізняти емоції, співпереживати, бути чуйною — вона не помічає болю інших. А бажання виглядати «круто», отримати визнання, владу чи авторитет підштовхує до знущань над слабшими.

Нестача любові і… TikTok

Іноді дитина, яка не відчуває любові вдома, прагне уваги будь-якою ціною — навіть через агресію. Та ще страшніша причина — культура насильства в інтернеті. Відео з приниженням і бійками збирають мільйони переглядів, агресія — у тренді. Діти копіюють те, що бачать. А якщо батьки вважають, що «гаджети — це особистий простір дитини», наслідки можуть бути трагічними.

Що робити батькам?

Почати з себе. Діти — дзеркало дорослих. Якщо мама і тато доброзичливі, відкриті, поважають інших — дитина наслідує саме це. З малечку треба говорити з дитиною про почуття, навчати розуміти емоції, вчити повазі й самоцінності.

Контроль батьків за контентом, який споживає дитина, — обов’язок, а не «втручання». Пояснюйте, де реальність, а де вигадка. Критичне мислення — важливий щит проти жорстокості.

Дитяча жорстокість — не «перехідний період», а проблема

І вона має рішення. Любов, турбота, підтримка, довіра — основа для виховання людини, а не агресора. Жорстокість не виросте там, де є любов і відповідальність.