МУЗИКА ГОЛУБА І ГОЛУБКИ

                           ДІЙОВІ ОСОБИ:

  ОКСАНА ВАСИЛІВНА – завідуюча шлюбним агентством, років 58.

  МАКОГІН ПЕТРОВИЧ – років 60.

    Кабінет  шлюбного агентства : стіл, шафа, стільці, на столі - графин з водою, склянка. Перебираючи папери, за столом сидить Оксана Василівна. Входить Макогін Петрович, зупиняється на порозі.

 

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ(нерішуче,  соромлячись). Доброго здоров’ячка вам! Це справді – шлюбне агентство?

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Добрий день! Вас справді вітає шлюбне агентство. Проходьте… Сідайте! (Макогін Петрович несміло сідає на стілець). Я вас уважно слухаю.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ (соромливо). Ось прийшов… за допомогою.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та чого ви так соромитесь? Сміливіше говоріть, яка вам потрібна допомога?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Бачите, я чоловік в літах… Знайомитись з жінками на вулиці якось незручно… Мені б … Я хочу… Знаєте, таке делікатне прохання в мене…хвилююсь, аж в роті пересохло…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА (наливає води в склянку з графина, подає  Макогону Петровичу). Ну то ось випийте водички, та говоріть вже! Бо в мене скоро обідня перерва.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Якби  ви допомогли… познайомитися з жіночкою моїх років для серйозних відносин. Я самотній, ніколи не був одружений.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Оце для того шлюбне агентство, щоб допомагати людям влаштувати своє сімейне життя! Ну що ж, спершу потрібно заповнити анкету. Давайте паспорта.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ (дістає з кармана паспорт, дає Оксані Василівні). Ось візьміть, будь ласка.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА (розгорнувши паспорт, записує дані). Так значить, Думенко… Думенко… (Крутить паспорт).  Не розумію… Що це за ймення написано?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Перепрошую… Оце так всі  реагують.  Маю незвичне ім'я  -  Ма-ко -гін.

ОКСАНА ВАСЛІВНА. Це що – жарт такий ?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Ні-ні… Це справді мене так звуть!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Хіба таке ім’я буває?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Такого імені немає, а мене  так назвали. Так трапилось…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Диво та й годі! Як можна рідне дитятко назвати таким чудернацьким іменем?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Та тут з моїм іменем ціла історія. Був я довгоочікуваною дитиною  і матінка моя, царство їй небесне, довго не могла вибрати  мені ймення, бо хотіла своє єдине дитя назвати якось незвично, гарно…Ото якось мати терла макогоном мак в макітрі та й, мабуть, в сотий раз питає батька: «Як назвемо дитину?». Ну а батькові все це порядком набридло , то він візьми і  бовкни: «Спиридоном!». Матінці  не сподобалась відповідь  та й потягла батька по плечах макогоном…Та так, знаєте, добре потягла, що в нього й спину скрутило. Ось він пішов в сільраду та й спересердя записав мене Макогоном. Ну щоб свій вчинок моя матуся до віку пам’ятала.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та як же в сільській раді вас записали таким йменням, як воно й не існує ?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ.  А навіщо в сільському магазині  продають   горілочку? Батько збігав в магазин, поставив могорич, всі випили та й записали, як забажав батько!

ОКСАНА ПЕТРІВНА. А що ж мати?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Та нічого… Свідоцтво про народження дитини було виписано, як кажуть у нас в селі - що написано пером, те не вирубаєш й тупором.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Як же вас батьки звали?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Батьки завжди звали мене синочком.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. А в школі?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ ( махнув рукою). І згадувати не хочеться! Звичайно ж, ображали, дражнили… А ось вже на роботі всі мене поважали і завжди Петровичем величали!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Слухайте, так а як ви стали повнолітнім, то чому ж ім’я не змінили?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ.  Бачите – я батьків безмежно любив, поважав, ото як у них вийшло записати мене, то хай вже так до віку і буде.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Диво та й годі… Такого ще в моїй практиці не було! Ви мене переконали, що вас звати Макогоном, та ось в чому справа…З таким іменем я вас у нашому агентстві зареєструвати не можу.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Та що ви таке говорите, хіба має значення як звати? Якби людина була порядною…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Воно то так в житті, а тут, в шлюбному агентстві, в базі даних з вашим йменням буде комедія! А в нас організація серйозна, шановні люди просять  допомоги…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Яка прикрість… А може десь скраєчку, в кінці листочка запишіть мене, будьте ласкаві…Дуже мене  вже та самотність дістала.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА.  Знаєте що, шановний? У нас тут реєструються навіть із-за кордону! Змініть ім’я та тоді й приходьте! Якби я вас і записала, яка це жінка захоче знайомитись з Макогоном? Не смішіть нашу прекрасну половину людства!!! Я ось самотня жінка і, запевняю вас - ну зроду б не знайомилась і тим більше заміж не вийшла б за Макогона, хоч він би був схожий і на Ален Делона!

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. На Ален Делона я, звичайно, не схожий. Та я порядний, спокійний чоловік. Весь вік трудився, заробив квартиру, машину непогану купив, є в мене і дача невеличка… А ось сімейного життя у Бога так і не заслужив. (Встає, іде до дверей). Ну що тут зробиш  - прощайте!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та почекайте, почекайте… Верніться на місце. (Макогін Петрович вертається, знову сідає на стілець). То ви кажете, що у вас є квартира?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. А чого б її не було? Я в чарку не заглядаю, не палю, копійку даремно не витрачав, назбирав грошей та й купив квартиру, та ще в такого гарному місці!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Який же ви молодець!І машина у вас  є?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. І машина є… Мріяв: одружуся, будемо з дружиною на море їздити, подорожувати…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА.  Які у вас мрії гарні… Так дивно! Ваші мрії повністю співпадають із моїми! А скажіть, я вам подобаюся?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Я тільки зайшов, так і помітив, що у вас  очі променисті…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Справді? То навіщо ж нам ті анкети шлюбного агентства? Давайте з вами ближче знайомитися. Мене звати Оксана Василівна.

МАКОГОН ПЕТРОВИЧ. Так моє ж ім’я вам не подобається.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та що там те ім’я?  Можна і без імені… Як все в нас складеться, то я вас буду називати ….зайчиком…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Ну для зайчика  я вже не такий прудкий, це для молодшого.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Якщо зайчик вам не подобається, то я можу вас називати голубом.

МАОГІН ПЕТРОВИЧ. Ось голуб мені до душі, бо це гарна, мирна птиця. А я вас зватиму голубкою! (Тихенько ніби за вікном лунає вальс Поля Маріо). Музика… музика за вікном, ви чуєте?

ОКСАНА ВАСИЛІВНА (відкриває вікно, музика сильніше звучить). Так весна ж…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Весна іде… І знову чекаєш  якось дива… (Підходить до Оксани Василівни). Я вас запрошую на наш перший танець… Кладіть свою ніжну руку на моє надійне плече…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Із задоволенням …  (Танцюють). Ви гарно танцюєте…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. А з вами легко … і якось тепло…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Дякую вам, голубе, за цей казковий вальс…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ.  А  хочете, голубко, щоб цей танок ніколи не закінчувався?

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА. Так танцюємо ж, танцюємо… (Кружляють у вальсі).

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА. Яка красива музика… Я ніколи не чула такої…Наша музика…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Ця музика  мого серця!

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА. І  мого…

МАКОГІН ПЕТРОВАИЧ. Музика голуба і голубки.

 

З А Н А В І С.

Кабінет  шлюбного агентства : стіл, шафа, стільці, на столі - графин з водою, склянка. Перебираючи папери, за столом сидить Оксана Василівна. Входить Макогін Петрович, зупиняється на порозі.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ(нерішуче,  соромлячись). Доброго здоров’ячка вам! Це справді – шлюбне агентство?

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Добрий день! Вас справді вітає шлюбне агентство. Проходьте… Сідайте! (Макогін Петрович несміло сідає на стілець). Я вас уважно слухаю.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ (соромливо). Ось прийшов… за допомогою.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та чого ви так соромитесь? Сміливіше говоріть, яка вам потрібна допомога?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Бачите, я чоловік в літах… Знайомитись з жінками на вулиці якось незручно… Мені б … Я хочу… Знаєте, таке делікатне прохання в мене…хвилююсь, аж в роті пересохло…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА (наливає води в склянку з графина, подає  Макогону Петровичу). Ну то ось випийте водички, та говоріть вже! Бо в мене скоро обідня перерва.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Якби  ви допомогли… познайомитися з жіночкою моїх років для серйозних відносин. Я самотній, ніколи не був одружений.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Оце для того шлюбне агентство, щоб допомагати людям влаштувати своє сімейне життя! Ну що ж, спершу потрібно заповнити анкету. Давайте паспорта.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ (дістає з кармана паспорт, дає Оксані Василівні). Ось візьміть, будь ласка.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА (розгорнувши паспорт, записує дані). Так значить, Думенко… Думенко… (Крутить паспорт).  Не розумію… Що це за ймення написано?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Перепрошую… Оце так всі  реагують.  Маю незвичне ім'я  -  Ма-ко -гін.

ОКСАНА ВАСЛІВНА. Це що – жарт такий ?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Ні-ні… Це справді мене так звуть!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Хіба таке ім’я буває?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Такого імені немає, а мене  так назвали. Так трапилось…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Диво та й годі! Як можна рідне дитятко назвати таким чудернацьким іменем?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Та тут з моїм іменем ціла історія. Був я довгоочікуваною дитиною  і матінка моя, царство їй небесне, довго не могла вибрати  мені ймення, бо хотіла своє єдине дитя назвати якось незвично, гарно…Ото якось мати терла макогоном мак в макітрі та й, мабуть, в сотий раз питає батька: «Як назвемо дитину?». Ну а батькові все це порядком набридло , то він візьми і  бовкни: «Спиридоном!». Матінці  не сподобалась відповідь  та й потягла батька по плечах макогоном…Та так, знаєте, добре потягла, що в нього й спину скрутило. Ось він пішов в сільраду та й спересердя записав мене Макогоном. Ну щоб свій вчинок моя матуся до віку пам’ятала.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та як же в сільській раді вас записали таким йменням, як воно й не існує ?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ.  А навіщо в сільському магазині  продають   горілочку? Батько збігав в магазин, поставив могорич, всі випили та й записали, як забажав батько!

ОКСАНА ПЕТРІВНА. А що ж мати?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Та нічого… Свідоцтво про народження дитини було виписано, як кажуть у нас в селі - що написано пером, те не вирубаєш й тупором.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Як же вас батьки звали?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Батьки завжди звали мене синочком.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. А в школі?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ ( махнув рукою). І згадувати не хочеться! Звичайно ж, ображали, дражнили… А ось вже на роботі всі мене поважали і завжди Петровичем величали!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Слухайте, так а як ви стали повнолітнім, то чому ж ім’я не змінили?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ.  Бачите – я батьків безмежно любив, поважав, ото як у них вийшло записати мене, то хай вже так до віку і буде.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Диво та й годі… Такого ще в моїй практиці не було! Ви мене переконали, що вас звати Макогоном, та ось в чому справа…З таким іменем я вас у нашому агентстві зареєструвати не можу.

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Та що ви таке говорите, хіба має значення як звати? Якби людина була порядною…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Воно то так в житті, а тут, в шлюбному агентстві, в базі даних з вашим йменням буде комедія! А в нас організація серйозна, шановні люди просять  допомоги…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Яка прикрість… А може десь скраєчку, в кінці листочка запишіть мене, будьте ласкаві…Дуже мене  вже та самотність дістала.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА.  Знаєте що, шановний? У нас тут реєструються навіть із-за кордону! Змініть ім’я та тоді й приходьте! Якби я вас і записала, яка це жінка захоче знайомитись з Макогоном? Не смішіть нашу прекрасну половину людства!!! Я ось самотня жінка і, запевняю вас - ну зроду б не знайомилась і тим більше заміж не вийшла б за Макогона, хоч він би був схожий і на Ален Делона!

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. На Ален Делона я, звичайно, не схожий. Та я порядний, спокійний чоловік. Весь вік трудився, заробив квартиру, машину непогану купив, є в мене і дача невеличка… А ось сімейного життя у Бога так і не заслужив. (Встає, іде до дверей). Ну що тут зробиш  - прощайте!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та почекайте, почекайте… Верніться на місце. (Макогін Петрович вертається, знову сідає на стілець). То ви кажете, що у вас є квартира?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. А чого б її не було? Я в чарку не заглядаю, не палю, копійку даремно не витрачав, назбирав грошей та й купив квартиру, та ще в такого гарному місці!

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Який же ви молодець!І машина у вас  є?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. І машина є… Мріяв: одружуся, будемо з дружиною на море їздити, подорожувати…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА.  Які у вас мрії гарні… Так дивно! Ваші мрії повністю співпадають із моїми! А скажіть, я вам подобаюся?

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Я тільки зайшов, так і помітив, що у вас  очі променисті…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Справді? То навіщо ж нам ті анкети шлюбного агентства? Давайте з вами ближче знайомитися. Мене звати Оксана Василівна.

МАКОГОН ПЕТРОВИЧ. Так моє ж ім’я вам не подобається.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Та що там те ім’я?  Можна і без імені… Як все в нас складеться, то я вас буду називати ….зайчиком…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Ну для зайчика  я вже не такий прудкий, це для молодшого.

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Якщо зайчик вам не подобається, то я можу вас називати голубом.

МАОГІН ПЕТРОВИЧ. Ось голуб мені до душі, бо це гарна, мирна птиця. А я вас зватиму голубкою! (Тихенько ніби за вікном лунає вальс Поля Маріо). Музика… музика за вікном, ви чуєте?

ОКСАНА ВАСИЛІВНА (відкриває вікно, музика сильніше звучить). Так весна ж…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Весна іде… І знову чекаєш  якось дива… (Підходить до Оксани Василівни). Я вас запрошую на наш перший танець… Кладіть свою ніжну руку на моє надійне плече…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Із задоволенням …  (Танцюють). Ви гарно танцюєте…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. А з вами легко … і якось тепло…

ОКСАНА ВАСИЛІВНА. Дякую вам, голубе, за цей казковий вальс…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ.  А  хочете, голубко, щоб цей танок ніколи не закінчувався?

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА. Так танцюємо ж, танцюємо… (Кружляють у вальсі).

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА. Яка красива музика… Я ніколи не чула такої…Наша музика…

МАКОГІН ПЕТРОВИЧ. Ця музика  мого серця!

ОЛЕНА ВАСИЛІВНА. І  мого…

МАКОГІН ПЕТРОВАИЧ. Музика голуба і голубки.

 

                          З А Н А В І С.