Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
Середа, 29 Травня 2024 року
Ірина Даниленко – майстриня народної творчості
Ірина Даниленко – майстриня народної творчості

Ірина Даниленко – майстриня народної творчості

Народна творчість та наші традиції

О. Давиденко в Енциклопедії Сучасної України говорить, що народна творчість - це  види та жанри художньої діяльності народу, його колективної духовної спадщини, в якій зібрано знання про природу, історію, важливі події, давні вірування, звичаї, традиції, побут, культуру…  Інша назва – фольклор. До народної творчості зараховують народну архітектуру, народне мистецтво, іграшку народну, меморіальну народну скульптуру, народну інструментальну музику, народне оповідання, народні художні промисли, дитячий фольклор, масницю, пісню народну, танець народний, ігри та розваги народні, фольклор музичний, аматорський театр, аматорство художнє, народну  поетичну творчість.

Ми вже писали у нашому виданні скільки зусиль приклав наш земляк етнограф Олексій Доля для того, щоб майстри народної творчості України мали авторитет у нашому суспільстві та закордоном.

Днями сім`я  майстрів поповнилася новим ім`ям. Це Ірина Даниленко, гадячанка, викладачка класу образотворчого мистецтва Гадяцької дитячої мистецької школи. Журналісти РК поспілкувалися з пані Іриною. До вашої увагу інтерв`ю з гадяцькою майстринею народної творчости.

— Пані Ірино, отримання звання майстра народної творчості – це для Вас несподіванка чи довгий шлях у творчості?
" Для мене це довгий шлях. Я почала займатися лялькою – мотанкою у 2014 році. Отже, шлях до визнання мене як майстрині був довжиною у цілих сім років. "
— А що спонукало вас до цього заняття?
" Поштовхом до цього заняття стало бажання зробити одній людині на день народження цікавий подарунок своїми руками. Хотілося подарувати річ, яку людина ніде більше не зможе придбати. Я зробила ляльку – мотанку. Сподобалася ця лялька мені, моїм друзям. Вони почали робити замовлення для себе… Ось так я і стала лялькаркою. "
— Пані Ірино, а де ви навчалися, хто з вами ділився секретами створення ляльки – мотанки?
" Навчалася зразу по відео в інтернеті. Але на відео майстрині не завжди відкривали свої секрети. Деякі елементи у мене довго не виходили красиво. Потім я почала їздити на екскурсії, зустрічатися з майстринями. На цих зустрічах вони радо ділилися своїм досвідом. А з часом я почала практикувати свої способи методом спроб та помилок. То вже зараз можу сказати, що маю свою технологію виготовлення ляльки. "
— Пані Ірино, коли ви зверталися до вже знаних майстринь за порадою, то вони радо ділилися досвідом, чи було по всякому?
" Якщо чесно, то було по всякому, але більшість людей, що зустрічаються на моєму творчому шляху – це щирі, доброзичливі майстрині, які радо діляться своїми вміннями, дуже радіють, що мають можливість передати свої уміння молодшим поколінням. Найбільше у мене друзів з`явилося, коли я увійшла до спільноти на платформі ФБ «Авторська лялька». У цій спільноті я дуже потоваришувала з майстринею з Харкова - Мариною Дубровською. Ця людина допомогла мені навчитися шити одяг для моїх ляльок. Я не швачка, я художниця. А тут треба свою ляльку одягти в одяг, що відповідає автентичному. Марина допомогла мені у всьому: зробила викрійки керсетки* та іншого одягу із жіночого українського строю строго за розмірами моєї ляльки, підказала на що треба звернути увагу. "
— То ви тепер, пані Ірино, і шиєте, і вишиваєте?
" Так, це моє захоплення спонукало мене до різних видів творчості – шиття, вишивка, декорування. "
— Скажіть , будь ласка, які матеріали ви використовуєте, створюючи свої ляльки?
" Спочатку я використовувала все, що в мене було. Особливо любила давати друге життя «старим» вишивкам з речей, які вже не могли застосовуватися за призначенням. Та серед майстринь зараз ведеться така собі творча суперечка про те, що старі вишивки не треба застосовувати у нових творах. Хоча я з цією точкою зору не погоджуюся. Невже краще, коли річ зітліє десь у скрині? Одна моя лялька має фартушок, який був елементом рушника, який вишивала моя бабуся. Я думаю, що з небес бабуся дивиться на це і радіє, що її вишивка приносить радість її онуці. Та все ж зараз я намагаюся купувати тканини (обов` язково натуральні) саме для своїх ляльок. "
— Пані Ірино, про що мрієте як лялькарка?
" Як лялькарка я мрію достойно нести звання майстра народної творчості ( для мене мати це звання – велика відповідальність), примножувати свої вміння, популяризувати цей вид діяльності серед земляків. Перші кроки в цьому напрямку я вже зробила. За підтримки директора Гадяцької ДМШ введено у курс навчання дітлахів у класі образотворчого мистецтва короткий курс по лялькарству. У мене вже є учениці – послідовниці. Вони у своєму юному віці вже беруть участь у виставках, конкурсах, фестивалях. Це Димнич Вікторія, Яцун Вікторія, Софія Денисова ( випускниця). "
— А про що мріє просто жінка, просто мама?
" Просто жінка, просто мама мріє про закінчення війни, про те, щоб всі діти повернулися додому.( Плаче. У пані Ірини син захищає цілісність і суверенітет нашої держави, за що схиляємо голови у пошані перед батьками і сином, - ред.) "
— Пані Ірино, а що найбільше вам у житті приносить радість?
" Найбільше у житті мені приносить радість займатися улюбленою роботою. Я її маю. Тому в цьому плані я – щаслива людина. Мені дуже приємно бачити, що моя творчість приносить задоволення іншим людям. "
— А як ви прийшли до творчості?
" Малювала я з дитинства. Любила це заняття. Навчалася я в Гадяцькому фахому коледжі культури і мистецтв. По закінченні спочатку не працювала за фахом. А потім моя одногрупниця Людмила Скрипка покликала працювати разом з нею в ДМШ. Я погодилася. Зразу в мене було зовсім мало годин. А зараз я в школі заввідділом. Маю багато учнів. Ще наша школа має філіал у Сергіївці. На жаль, минулого навчального року припинив існувати філіал у Лютенці. Наш край багатий на талановитих дітей. Хочеться, щоб у них була можливість навчатися. "
— І останнє запитання: пані Ірино, де черпаєте натхнення на творчість?
" Іноді мені мої роботи сняться. Я запам`ятовую сни і потім втілюю їх в життя. А ще приносить натхнення спілкування з майстринями – лялькарками. "

Говорять , що під час Другої світової війни у Англії трапився такий випадок.

Черчиллю принесли на розгляд бюджет країни. Погортавши документ, він запитав:
- А де ж витрати на культуру?
- Так війна ж іде! Яка культура?
- Якщо немає культури, навіщо ми тоді воюємо? - здивувався Черчилль.

У нас війна. Війна запекла і жорстока. Але люди плекають культуру, бережуть її, примножують. Ми приречені на перемогу.

Автор статті

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Стрічка звісток

Страшко Надія
Ященко Валентина
Дейна Ганна
Новікова Світлана
Новікова Світлана
Новікова Світлана