Навчання на БЗВП: нотатки з щоденника добровольця ЗСУ. Ч. 2

Вчора ввечері не писав, бо взагалі не було сил. Весь день тривали заняття з тактичної медицини — цілих вісім годин. Навчання дійсно круте. Для нас його проводила команда «Тактична медицина Північ» на чолі з бойовим парамедиком Беном. Навчалися за протоколом M.A.R.C.H. Тепер можу накладати турнікет, бандаж, робити тампонаж і знаю основи тактичної медицини. Але виснажився вчора сильно. Мабуть, уже о 21:30 заснув. Прокинувся від неймовірної спеки. Хлопці натопили піч так сильно, що дихати було неможливо. Хоча надворі ще не холодно. Тому сон був поганий, переривчастий.

Зранку нам дали трохи більше поспати (бо неділя), але я проспав сніданок. Відчуваю легкі симптоми застуди, тому завчасно випив ліки, щоб не захворіти. Хоча тут, я думаю, це неминуче, коли ти живеш у палатці з тридцятьма іншими людьми.

Критична точка: переселення

Сьогодні день почався з шикування та переселення до наметів відповідно до посад. Я дуже хотів переїхати. Попри те, що наш намет був найкомфортніший (наскільки це тут можливо), контингент у ньому був, м’яко кажучи, не найкращий. І коли сьогодні назвали моє ім’я, перераховуючи склад намету пілотів, я був надзвичайно радий. Радий ще й тому, що тепер житиму з побратимами з мого підрозділу, і все в тому ж комфортному наметі! Тобто я нікуди не переїхав, але мій підрозділ переїхав до мене. А тих, що жили зі мною, розселили до інших наметів. І слава Богу. Не моє середовище — сто відсотків!

Сьогодні неділя, вихідний день. Потрохи обживаємося: хтось облаштовує сходи в бомбосховищі, хтось — на заняттях із такмеду, я вже допоміг перенести речі дівчатам і зараз відпочиваю.

Побут і нове-старе оточення

Як же добре, коли в намет переїхали свої. Тихо, не спекотно від того, що топлять піч начебто взимку, не смердить, ніхто не кричить і не лається… До цього жили, ніби в якомусь бараку. Наші прийшли й одразу почали облаштовувати побут: зробили полички, нарубали дрова, організували простір…

Познайомився ще з однією цікавою людиною — «Ворсклою». Цікавий чоловік. Теж їздить на велосипеді, теж із Garmin, живе в Києві. Спокійний, розумний, ерудований. Видно, що людина жила в достатку: він приїхав сюди з Garmin Tactix, берушами 3М, навушниками на шоломі, купою всяких дрібниць… Але він тут. Хоча я впевнений, міг би не йти. Судячи з усього, у мирному житті в нього все було добре.

А, до речі, мене призначили заступником старшого намету! А старший — «Біт», з яким ми тут жили із самого початку. Я, можна сказати, не обирав, мені повідомили. Ну, я, звісно, не проти.

Поставив собі нове ліжко, більш рівне. Налагодив натяг основи, бо вона провалювалася. Тепер, сподіваюсь, спатиму краще.

Відчуваю, що трохи занедужав. Буду лікуватися, поки не критично. Але на фоні стресу хвороби загострюються. Сподіваюсь, зі зміною сусідів буде краще.

Увечері наші побратими з сусіднього намету передали цілий ящик печива та чотири кілограми сала! А після загальної вечері запросили до себе на гостину. Там була купа м’яса, сала, солодощів… Чудово провели час.

Усе-таки наш підрозділ найкращий. Це справді відчувається. Навіть зараз, о 22:06, у наметі тихо, спокійно, ніхто не курить, не кричить…

Завтра шикування в повній амуніції. Буде заняття з припасування спорядження.

Загалом, сьогодні чудовий день. Виявляється, що оточення дуже важливе. Особливо в таких умовах. Я радий. Мабуть, уперше за час перебування тут, на БЗВП.

 Навчання на БЗВП: перший день тактики. Власна Школа vs «Совок»

Це була найкраща ніч тут. Ніхто не хропів, було прохолодно, я добре виспався. Настільки, наскільки це тут можливо.

Сьогодні був перший день, коли ми вийшли на заняття вже в повній амуніції та зі зброєю. Після шикування ми пішли на локацію в ліс. Почали з налаштування під себе спорядження: бронежилета (броні), шолома, РПС, наколінників і налокітників. Та й трохи тактичної теорії. А вже після обіду почалася практика — у повній амуніції, в умовах відносної спеки. Вчили положення для стрільби й усілякі статутні закони, які навіть інструкторам не до вподоби. До речі, інструктори були наші, а не від навчального центру. І це добре. Вони практичні, сучасні, мають на меті справді тебе підготувати й навчити. А інструктори з НЦ — це «совок» у чистому вигляді.

Заняття тривали цілий день. Втомитися за цей час встигли майже всі. Не всім цей день дався легко. Виявилося, що для багатьох навіть такий рівень навантаження є досить високим. Але мені нормально. Я знаю, що буде куди важче. І думаю, не всі витримають. Одному хлопцеві навіть стало зле, а в сусідньому наметі вже троє людей отруїлися. Сьогодні в мене майже повністю пропав голос, і я хриплю цілий день.

Завтра мають відбутися навчання з FPV-дронів. У нас графік побудований таким чином, що день польотів чергується із заняттями зі стрільби або тактики. Це має бути нормально. Зараз 22:18, а всі вже сплять. Втомилися. А це тільки початок. Не уявляю, що буде на третьому або четвертому тижні!

БЗВП: РЕБ — сучасна війна

Вчора було перше заняття з РЕБ та РЕР. Зранку була теоретична частина у лекційному наметі, а після обіду ми вийшли на полігон і глушили різними видами РЕБ-засобів реальні дрони. Це було досить цікаво.

Наше завдання: завчасно помітити «Мавік» і подавити його за допомогою РЕБ-рушниці. Якщо встигали — молодці, якщо ні — він скидав на нас учбову гранату, і тоді вже рятуйся, хто зміг зреагувати. Купольним РЕБ-засобом також глушили FPV-дрон. Загалом, було досить цікаво й відносно лайтово.

Тактика та ініціатива

Сьогодні нас уже добре поганяли з тактики: вчили види пересування групи, дії під час засідок, злагодженість, координацію тощо. У парах відпрацьовували накази, перекат і відкат. Звісно, все це в повному спорядженні, що додавало особливого «шарму» таким заняттям. Інструктори продовжують нещадно кидати нам під ноги учбові гранати, щоб відпрацювати правильну реакцію та алгоритм дій.

Загалом, цікаво й корисно. Одразу видно, хто тут із якою метою. Майже всі з нашого підрозділу виявляють ініціативу, ставлять питання, беруть активну участь у навчанні. Але в інших підрозділах усе не так, як у нас. Є ті, кому просто ліньки, є ті, хто прагне лише посперечатися.

У нас усе чудово. З нами працюють інструктори від нашого підрозділу, а не від навчального центру. Це величезний плюс.

 БЗВП: навігація в тумані. Вухо та «Кропива»

Сьогодні було навчання з «Кропиви» — нашої вітчизняної системи картографії та навігації. Тема цікава, але було надано занадто багато інформації за дуже стислий проміжок часу. Тому не можу сказати, що багато чого навчився, але щось таки запам'ятав.

Учора різко заклало вухо. Найімовірніше, це сірчана пробка. Увечері в медпункті закапали перекисом водню, а сьогодні вже привезли спеціальні краплі. Сподіваюсь, допоможе. Зараз болить горло, заклало ніс і вухо. Стан не найкращий. І ще й не висипаюсь через усе це. Дуже хочу одужати. Бо вже три дні немає голосу, тому важко говорити. А тут ще й вухо. Це той самий випадок, коли ти живеш у наметі з тридцятьма людьми, і хвороба, здається, неминуча.

Завтра має відбутися «психологічна смуга» (психополоса). Щось на кшталт досить важкого марш-кидка з перешкодами, тому готуємося. Сподіваюсь, вдасться поспати й набратися сил до ранку. Зараз це найважливіше.

Навчання на БЗВП: 27 000 кроків у броні та вогняне хрещення

Частина I. Штурм: крізь вогонь і дим

Нам повідомили, що сьогодні ввечері відбудеться психологічна смуга (психополоса). Усі приблизно уявляли, як це відбувається, але ніхто раніше її не проходив. Як завжди, зранку всі вишикувалися на плацу в повній амуніції, поділилися на дві групи. Першу забрали, а ми близько години чекали своєї черги. Коли дочекалися, прийшли на полігон. Зробили коротку розминку, послухали інструктаж — і почалось.

Спочатку нас усіх загнали по пояс у вогкий окоп, а потім дали команду — і все закрутилось. Найцікавіше те, що ти не знаєш, що тебе чекає. Бачиш лише першу перешкоду, яку треба подолати. А що далі — невідомо. Коли долаєш її, інструктор кричить, що робити далі. А як це робити — ти маєш знати сам. Люди лізуть через перешкоди, падають, хтось не може пройти — йому допомагають товариші. Повна імітація бойового процесу, наче ми штурмуємо, або штурмують нас. Усе це супроводжувалося криками й звуками з величезної колонки, яку носив на собі інструктор, вибухами учбових гранат, димом, дронами зі скидами зверху в небі.

Було спекотно, а в повній викладці зовсім непросто долати перешкоди, повзати в траншеях, лізти під колючкою і штурмувати барикади. Також була імітація надання першої медичної допомоги пораненим та їх евакуації з поля бою. Процес дуже динамічний, доволі складний, але посильний. Мабуть, найважчим був момент, коли ти напівлежачи проповзаєш задимленою підземною траншеєю. Ти не бачиш, що попереду, що позаду — видимість п’ять сантиметрів, дим ріже горло, важко розплющити очі й дихати. Повзеш і думаєш: а що, як хтось застрягне, і я тут задихнуся? Бо в моменті це виглядало цілком реально. Але всі впорались із цим випробуванням, хоча й було непросто.

 Частина II. Танк та артобстріл

Потім нам дали 10–15 хвилин перепочинку. І знову шикування в бойовий порядок, і ми знову кудись ішли у повній амуніції, з рюкзаками, близько 50 хвилин. Як виявилося згодом, ми йшли на «танк». Це психологічний елемент, коли ти лежиш у траншеї, а над тобою проїжджає танк або БМП. А потім ти маєш кинути в нього гранату. Страшно було трошки до цього, а в момент випробування страх зник.

Ну і дорога назад. Знову 40–50 хвилин. На обід усі доповзли без сил. Дуже виснажує дорога. Дві години у спорядженні на спеці — це непросто. Хоча й посильно. Близько півтори години було на обід, і знову шикування й дорога. Туди ж, де був танк, і навіть трохи далі. Багато хто, зокрема і я, натер мозолі, бо це був перший марш-кидок на таку відстань.

Як виявилося, ми йшли на артобстріл. Це теж елемент психологічної підготовки. Нас усіх загнали в окоп. Ми лягли додолу, а поруч із нами, на відстані 2–4 метрів, підривали запали, які імітують вибух артилерії. Лежали, як шпроти, із широко відкритими ротами й закритими долонями вухами. Були вибухи різної потужності. Звісно, це відчувається. Потім ще й зверху тебе присипає землею добряче. Але нічого, всі цілі, здорові. Єдине, що контужених на цю вправу не допустили.

І знову назад у табір, дорога тривала близько години. Загалом, пройшли за цей день 27 тисяч кроків у повному спорядженні. Це був найважчий день з точки зору фізичного навантаження за весь час перебування тут. І найнасиченіший. Далі обтрушували з себе пісок до кінця дня.

Загалом, мені все подобається. Єдине, що не радує, — я трохи прихворів. Також наприкінці дня в бані пошкодив палець — надірвав сухожилля. Тепер доведеться носити бандаж до кінця БЗВП. Добре, що травма не критична, — я зможу тренуватись та літати. Бо інакше, якщо хтось сильно травмується, доводиться достроково припиняти БЗВП, і навчання не зараховується. І через місяць доведеться проходити все спочатку. Тому в мене дорога тільки вперед.

Частина III. FPV та Великдень

Наступного дня, в суботу, відбулися заняття з польотів: теорія з налаштування апаратури, частот, синхронізації всіх елементів для польотів на дроні і польоти на симуляторі. Це був легкий день, і ми змогли відпочити.

А вже сьогодні — неділя, Великдень. Повноцінний вихідний. Навіть шикування не було. Цілий день усі вільні. Навіть дещо незвично, бо не знав, чим себе зайняти. Зранку кілька годин політав на симуляторі. Потім святковий обід, трохи сну — і вже вечір. Увечері теж трохи політав. Загалом, умови у нас тут гарні. Краще, ніж у попередніх груп. По-перше, через пору року — нам із нею справді пощастило. Інколи нам дозволяють виходити за межі території навчального табору. Не всіх (звісно), але раз на тиждень когось випускають, і можна складати список того, що треба придбати. Є можливість отримати посилки Новою поштою. Душ доступний щодня. Майже всі інструктори — наші, а не з навчального центру. Тому гріх скаржитися.

БЗВП: FPV, маскування від дронів та зворотній звʼязок із домом

Сьогодні о 8:30 почалися заняття з FPV. Годину політали на симуляторі, а потім до обіду слухали лекцію про будову FPV-дрона. Було досить легко й цікаво. А вже після обіду була тактика. Трохи повторили положення для стрільби, а далі — лекція з маскування. Звісно, на відкритому повітрі, в лісі, на спеці, у повній броні.

Я вже був думав, що на цьому заняття на сьогодні й закінчаться, але несподівано інструктори вирішили перевірити на практиці, як ми засвоїли отримані знання. Вони дали нам завдання: за 30 хвилин обладнати позицію для спостереження, замаскуватися самому й замаскувати побратима для спостереження з повітря.

Коли ми обвішали себе гілками, травою та всім, що змогли знайти, і зайняли позицію, злетів дрон і почав шукати нас із повітря. Кого знаходив, робив скид гранати. Звісно, учбової. Було досить цікаво та весело. Мене наче не знайшов. Хоч скид був метрів за 5–6. Не знаю точно, по кому. А, і ще: позицію треба було зайняти таким чином, щоб ми могли вести спостереження за об’єктом — машиною з інструкторами. Щоб проконтролювати, як ми ведемо спостереження, вони час від часу показували цифри, які треба було запам’ятати, а наприкінці завдання озвучити ці цифри. Загалом, було цікаво й корисно. Мені сподобалось.

Нарешті у нас працюють усі чотири душові кабіни, і можна прийняти душ, не чекаючи пів години у черзі. Також я вже кілька днів не ходжу до їдальні, бо є їжа, яку передали волонтери. Тому з харчуванням проблем на цей час немає. Але запаси треба поповнювати. Ще не повністю одужав, але почуваюся краще. Вухо теж уже майже не турбує. Єдине, що не дуже зручно ходити і працювати з ортезом на пальці, але тут вже нічого не зробиш, доводиться терпіти.

Учора домовилися із Софією, що будемо щовечора спілкуватися через відеозв’язок із нею та Даником, щоб він не забував мене, а чув і бачив щодня. Учора гарно поговорили. Сьогодні теж маємо зідзвонитися за пів години. А потім буду відпочивати. Що буде завтра, поки невідомо. Думаю, до кінця дня або завтра зранку повідомлять.

БЗВП: FPV — це 10% пілотажу та 90% інженерії

Сьогодні цілий день була теорія з FPV. Зранку трохи політали на симуляторі, а потім складали два тести. Тести я склав непогано: у першому припустився лише однієї помилки, і в другому десь так само. Якщо бути чесним, очікував гіршого результату, бо дуже багато нової інформації за короткий проміжок часу.

Інструктори молодці, намагаються передати нам якомога більше знань, хоча часу вкрай мало. Вони й самі на цьому наголошують. Мені все більше подобається польотна тема. Як виявилося, вміти літати — це лише 10% успіху. Хоча й важливих, часто вирішальних, проте все ж 10%. Решта — це інженерія: частоти, антени, трансмітери, ресівери, TX, RX, VTX і ще купа нової для мене термінології, від якої може залежати як успіх місії, так і життя екіпажу. До речі, я не писав про це, але на початку БЗВП через свою необережність зламав одне з кріплень на бронежилеті. Написав про це в службу речового забезпечення підрозділу, і мені його сьогодні замінили на новий. Ось так просто взяли й замінили. Не питали нічого. Мене це тішить. Бо до служби я чув дещо іншу інформацію щодо забезпечення. А тут замінюють навіть те, що сам зламав. Так, це ситуація саме в нашому підрозділі, і так далеко не скрізь. Але так буває. Принаймні, тут. І я радий, що я саме тут. Часто в цьому переконуюся останнім часом.

Я зробив правильний вибір. Як щодо служби, так і щодо підрозділу. Завтра — день у полях: буде саперна тематика. Має бути гучно. А поки що буду відпочивати.

Стрільби, «совок» та підтвердження правильності вибору під час навчання на БЗВП

 Частина I. Візит перевірки та «совок» НЦ

Учора приїжджала перевірка, тому навчання відбувалося згідно з графіком Навчального центру (НЦ). Наше навчання скасували й дали нам інструкторів не від нашого підрозділу. Не сказати, що з ними все було погано, але й не добре. Зранку дивилися відео про роль України й росії в Другій світовій, якісь відео про прицільні пристрої, причому російською мовою та з червоною зіркою! Невже так важко знайти навчальний матеріал українською? Тим паче для викладання!

Потім пішли на локацію до лісу. Там вчилися споряджати магазин, відпрацьовували положення для стрільби, чистку зброї і роботу з прицільними пристроями. Загалом, багато ходили, у повній викладці, було спекотно. Увечері встиг поїсти й сходити в душ, а на 20:00 знову оголосили шикування для всіх. Для того, щоб розписатися за ТБ (техніку безпеки) зі стрільб наступного дня. Звісно, інструктаж із ТБ нам ніхто не проводив. А процес, який можна було зробити вдесятеро простіше й уп’ятдесят разів швидше, затягнули на годину. Добре, що о 20:40 була тривога, і нам дозволили піти в укриття.

 Частина II. Особистий фронт: розбіжності з Софією

Отримав посилку від Софії — дуже вчасно. Коли ввечері говорили по телефону, знову трохи посварилися. Цього разу причина була в тому, що я сказав їй, щоб обережніше ставилася до машини, і що, поки мене немає, саме вона відповідає.

Іноді нам важко порозумітися. Мені боляче від того, що вона не розуміє мене, не цікавиться, що я тут роблю, навіщо, як почуваюся… Натомість знаходить дитячі причини для образ.

 Частина III. Перші стрільби та винагорода добровольців

Сьогодні зранку у нас відбулися перші стрільби. Тільки-но прийшли на полігон, почали готуватися — і оголосили тривогу. Тому ми швиденько перейшли до лісу й розосередилися. Найімовірніше, будемо тут до вечора. Обід точно зустрінемо тут, тому ми взяли їжу з собою.

До речі, вчора приїхав мій пульт і ноут. Вже хочу налаштувати його й політати. Як тільки закінчаться тактика й стрільби, займуся цим. Також вчора ввечері чистили зброю. Вона, звісно, у жахливому стані. По самопочуттю все добре. Одужав від ГРВІ, досі закладене вухо, палець майже не турбує, хоча дещо заважає працювати зі зброєю.

Ну що ж, відстрілялися. Мені пощастило: замість сорока шести пострілів зробив 76! Інструктор дав мені свій повний магазин набоїв, бо я свій відстріляв з іншою групою. Відстрілялись непогано. Єдине, було б добре мати навушники, бо коли п'ятнадцять людей поруч стріляють, це досить гучно. Тому зараз вухо закладене ще більше. Після стрільб пообідали в лісі й оголосили тривогу. Через це близько двох годин відпочивали. Зараз до стрільб готується наступна група. Ми ж сидимо і чекаємо. Начебто й непогано, але в повній броні дещо спекотно.

 Частина IV. Висновок: правильність вибору

Що цікаво: коли відпочивали після стрільб, інструктор сказав, що йому говорили нас сильно не ганяти, бо ми — пілоти-добровольці. Відповідно, і програма в нас інша — тридцять, а не сорок п’ять днів. Також розповідав, яка програма у тих, кого «бусифікували». Відрізняється буквально все: ставлення, забезпечення, саме навчання і його тривалість… Ми маємо навчатися 30, а вони — 45 днів. Це жах. Тому серед бусифікованих найбільше тих, хто йде в СЗЧ.

Повернулися до табору після стрільб майже о 17:00. Сил немає зовсім. На полігоні сиділи в броніках, коли йшли назад, було дуже спекотно, тож дуже вимотались. Багато хто о 21:00 ліг спати. Зараз 21:30, усі лежать у ліжках. Добре, що завтра день FPV, буде трохи часу для відновлення сил. Хоча й на FPV ми маємо сидіти в броніках. Але, слава Богу, без РПС, рюкзака й у наметі, а не під сонцем.

Буду спати.

Словник Лео

БЗВП — бойове злагодження військових підрозділів, етап колективної підготовки перед відправленням на фронт.

Уроки M.A.R.C.H. — навчальна система з тактичної медицини, що визначає пріоритети допомоги пораненому: Massive bleeding (кровотеча), Airway (дихальні шляхи), Respiration (дихання), Circulation (кровообіг), Head/Hypothermia (голова/гіпотермія).

НЦ — навчальний центр, де проходять базову й спеціальну підготовку військовослужбовці.

Такмед — тактична медицина, курс з надання першої допомоги в умовах бою.

FPV-дрони — безпілотники з системою First Person View, якими керують через відеошолом у режимі реального часу.

РЕБ — радіоелектронна боротьба, система глушіння сигналів та захисту від ворожої розвідки.

РЕР — радіоелектронна розвідка, збір і аналіз даних шляхом перехоплення електромагнітних сигналів противника.

Мавік — побутовий дрон DJI Mavic, який широко використовують у військових цілях для розвідки та коригування вогню.

Психологічна смуга (психополоса) — тренувальна ділянка з перешкодами, що імітують бойові умови, для перевірки психологічної стійкості військових.

БМП — бойова машина піхоти, броньована техніка для транспортування солдатів і підтримки вогнем. TX, RX, VTX — технічні скорочення, що позначають:

• TX — transmitter (передавач);
• RX — receiver (приймач);
• VTX — video transmitter, відеопередавач на дроні.

СЗЧ — самовільне залишення частини)

Продовження в наступному числі.