- 280
- 280
Незнана дитяча письменниця: твори Олени Пчілки для дітей
Читачі та читачки вже починають знайомитись із матеріалами першого в історії багатотомника Олени Пчілки. Для всіх стало несподіванкою, що її доробок настільки монументальний: 12 томів, половина з яких мають обсяг близько 1000 сторінок і навіть більше! Це – поезія, проза, драматургія, літературна критика, публіцистика, фольклористика, етнографія, художні переклади, мемуаристика й епістолярій. Знаменно, що під час війни у наш національний простір своїм потужним інтелектуально-творчим доробком повертається така масштабна особистість минулого.
Олену Пчілку, хоч і не сміло, нині називають матір’ю українського націоналізму, а не тільки мамою Лесі Українки і дитячою письменницею. Саме через намагання применшити значимість Олени Пчілки у становленні української ідеї, совєтськими ідеологами і був створений образ ліберальної дитячої письменниці. Знищити безслідно пам’ять про таку яскраву особистість в історії, як і викреслити матір з біографії доньки, було неможливо. Проте тавро буржуазної націоналістки на довгі десятиліття блокувало і публікацію її творів, і будь-які історико-джерелознавчі дослідження. Отже, лише на відстані 176 років з дня народження Олени Пчілки маємо нагоду відсторонитися від штампів минулого і скласти уявлення про те, якою вона була насправді.
«А що з творами для дітей? – спитаєте ви. – Про них не згадано в переліку матеріалів 12-томника».
Твори для дітей та юнацтва скомпоновані у два томи: том 4 містить п’єси для українського дитячого театру, а том 5 – різножанрові твори. Зауважимо, що переважають твори для юнацтва, а не для малечі! Мала честь бути упорядницею 5 тому, складала коментарі й передмову, тож коротко презентую його матеріали.
Чому дитячий доробок Олени Пчілки залишився в тіні?
Здається, що доробок Олени Пчілки для юних читачів та читачок має бути найбільш дослідженим, відомим і широко представленим. Проте реальність зовсім інша. Маємо лише загальний зріз інформації й низку популярних творів, які пройшли селекційний відбір творців її образу.
Нині є два найповніші джерела, завдяки яким відомі твори письменниці: авторська збірка Олени Пчілки «Годі, діточки, вам спать!» та книжка «Молода Україна», вибрані твори різних авторок і авторів з її однойменного журналу для дітей. Обидва вийшли друком у рік, коли Україна стала незалежною, у видавництві «Веселка». Кожна має обсяг трохи більше 300 сторінок. В інтернеті ж, окрім творів із цих видань, трапляються й інші мініатюри, авторкою яких зазначена Олена Пчілка, хоча підтверджень тому нема.
Серед абсолютно незнайомих читацькій аудиторії лишаються 25 природознавчих нарисів Олени Пчілки, збірка перекладів «Українським дітям», переказ «Мандрів Гулівера» Свіфта та деякі окремі твори; малознаними є інші її збірки: «Зелений Гай», «Байки», «Книжка-різдвянка». Це зумовлено тим, що після першої публікації, ще за життя письменниці, їх більше не перевидавали. Частина творчої спадщини взагалі залишилася у рукописах.
Усі ці малознані і невідомі матеріали увійшли до 5 тому, обсягом у 1040 сторінок. До основного блоку були відібрані матеріали, які мають підтвердження авторства письменниці, вони зафіксовані в коментарях. Розділ «Dubia» став «банком» текстів, які гіпотетично належать перу Олени Пчілки. В одній із журнальних статей вона зізнавалась, що не завжди підписувала свої твори. Нині ми розуміємо, наскільки важливо під час війни зберегти ці рідкісні матеріали для наступних поколінь.
Після завершення роботи до сорока чотирьох псевдонімів і криптонімів Ольги Петрівни Косач (Олени Пчілки), названих у «Словнику» О. Дея, додалося ще кілька, раніше невідомих. З’ясувалось також, що один криптонім помилково вважався прихованим ім’ям Олени Пчілки; низку перекладів, підписаних «О. К.», насправді здійснила її донька Ольга Косач-Кривинюк.
Невідомі природознавчі нариси: Олена Пчілка в ролі науковиці й педагога
Тепер трохи докладніше про природознавчі нариси Олени Пчілки. Про факт їхнього існування знає лише невелике коло зацікавлених осіб, а читали їх – взагалі одиниці. Вони друкувалися в журналі «Молода Україна» у рубриці «Світознання». Це був єдиний український дитячий часопис на території підросійської України. Він народився й існував завдяки ентузіазму, копіткій праці та фінансуванню Олени Пчілки, адже редакторка була переконана в необхідності такого видання для виховання наймолодшого покоління свідомих українців і українок.
Досвідчена педагогиня Олена Пчілка додала для дитячого читання і матеріали, що мають наукові відомості про природу і навколишній світ. Згадаймо, що в числі перших читанок Лесі Українки була «Розмова про земні сили» О. Іванова в перекладі М. Комарова. Оскільки журнал адресувався передусім дітям старшого віку, спектр пропонованих матеріалів був доволі широким: він охоплював знання з географії, ботаніки, біології, фізики, хімії, арифметики, історії – і все це в органічному поєднанні. На початку ХХ століття можливість подорожувати світом ма́ла дуже обмежена кількість людей. Жанру віртуальних подорожей, ясна річ, ще не існувало, отже, основним джерелом пізнання небаченого й дивовижного лишалося друковане слово.
Усього надруковано 25 нарисів за підписами: Олена Пчілка, О. Пчілка, О. П., Бабуся, Бабуся Олена, К–ч, Колодяжинська. Серед цих творів: «Огнисті гори», «Літання в повітрі», «Найбільше створіння в світі», «Найпростіші звіринки. Інфузорії», «Київський зоологічний садок», «Коральові острови», «Сніг», «Про вітер», «Страшні коти. Тигри, Леопарди, Ягуари», «Коти наські», «Дивне створіння» (Кенгуру) та ін.
Які ж особливості мають ці нариси? Що привертає увагу? Насамперед – стилістика спілкування з читачами і читачками, а також мовні нюанси. Тональність оповіді-розмови – щира, проста, дружня, тепла, з нотками домашнього затишку і взаєморозуміння, з легким гумором, часом з відверто народним колоритом та підкреслено яскравою чи підсиленою емоцією. Авторка вживає розмовну лексику, переповідає історії з життя, ділиться своїми враженнями, дивується і захоплюється разом з читачем або читачкою, пригадує кумедні випадки, словом, використовує живі прийоми, які б не викликали у дітей асоціацій із текстами підручника, але водночас її матеріали достатньо інформативні. Зауважимо, що, попри дружню манеру, все ж присутнє відчуття, що старша людина навчає менших, але як же елегантно й делікатно!
Твори Олени Пчілки для дітей пояснюють науку просто і живо
Розповідає просто і цікаво (в усіх цитатах зберігаємо правопис оригіналу):
«Оце я почну вам росказувати про газ кислець (йдеться про кисень. – прим. авторки). Се дуже цікавий газ! І дуже від його багато чого робиться на світі. Від його помочі горить вогонь, його вбірає наше тіло, як ми дишемо, – і всяке инше живе створіння ним дише, – а там, де нема сього газу в повітрі, там не може жити ніяке створіння, не може рости ніяка ростина».
Складні речі Олена Пчілка пояснює на прикладах із повсякденного життя:
«Ось ви сиділи в хаті й ніякої води не бачили перед собою, а внесіть холодну пляшку, то й побачите, що на їй покажуться маленькі крапельки води (кажуть, пляшка «спотіла»). А що ж то воно таке? Де ті крапельки взялися? То з повітря осіла вода, з того повітря, що прийшлося біля пляшки: воно охололо біля неї й випустило з себе ту воду, що в йому була. Тільки перше ви не бачили тієї води, бо вона була тепла й розходилася в повітрі дуже дрібненькими часточками, для вас невидимими, а тепер біля холодної пляшки вода в повітрі згусла, то й осіла крапельками, – і ви ту воду вже бачите. Отаке-то діється!»
Звертає на себе увагу і незвична для нашого часу колоритна українська лексика. Є чимало слів, які нині вийшли з ужитку, і це зрозуміло, мова – жива субстанція. Але деякі слова зберігають таку дивовижну соковитість давньої традиції, що виникає бажання продовжити її життя.
Наука і спогади: як Пчілка поєднувала факти з особистим досвідом
Наведемо фрагмент нарису «Найбільше створіння в світі»:
«Воно таке здорове, що хто зна до чого б його й прирівнять! Кажуть, що воно таке велике, як 150 волів укупі! <…> А як же він зветься? Як я скажу вам, що се “кіт”, то инше здивується, подума: “Що ж се таке? Де ж такий кіт є?” Отже се він так по-руському зветься. А деякі инші слав’янські племена звуть його “велериб”, себто “велика риба”. То вже й ми будем його так звати, щоб не було плутанини з котом. А велериб таки дуже схожий на рибу <…> А однак се й не риба, а належиться сей звір до створіннів “покормистих” (звуть їх по наших школах ще й иншим словом, – “млекопитающіє”, себто такі, що годують своїх дітей молоком). Покормисті – це те саме, бо ці звірі годують нарожденних дітей своїм “покормом”».
У двох нарисах зафіксовано історичні події, учасницею і свідком яких була сама авторка. Її оповіді виконують роль ілюстративно-пояснювального матеріалу і створюють бажану тональність твору.
Із нарису «Літання в повітрі» ми дізнаємося про факт польоту Олени Пчілки на повітряній кулі, який був раніше не відомий. І маємо унікальний опис самого польоту, здійсненого під час перебування в Парижі на всесвітній виставці в 1878 році.
Розповідаючи про тектонічні явища, рельєф і структуру земної кори в нарисі «Зміна на поверсі землі», Олена Пчілка описує ситуацію, яка склалася у Києві, коли «увесь край тієї київської гори, що зветься Владимирською (бо на їй стоїть памятник Святого Владимира), так поповз, що аж на вулицю зсунувся <…> Деяка будова похилялась, а деякі навіть дуже великі будинки, що стояли на узгір’ю, і зовсім повалилися!»
Цю історію, напевно, Ольга Петрівна одразу пригадала під час роботи з текстом нарису, адже тривалий час її життя було пов’язане з Києвом; протягом 1895–1913 років родина Косачів переважно мешкала в цьому місті, а літувала на Волині чи на Полтавщині. Коли ж у 1909 році на території ботанічного саду Київського університету було засновано зоологічний садок (а Олена Пчілка жила поруч!), у двох числах «Молодої України» надрукували розповідь і про цю новину.
Усе, що навколо: як твори Олени Пчілки для дітей навчали бачити й розуміти світ
Низка нарисів Олени Пчілки демонструє розмаїтий тваринний світ: від найменших, невидимих «створіннів» (амеб й інфузорій) до найбільшого «велериба»; письменниця не обійшла увагою холоднокровних та небачених у європейських лісах кенгуру, мавп, слонів та «страшних котів», звичайно, не забула і про котів «наських».
Юні читачі та читачки мали нагоду познайомитись і з новітніми досягненнями тодішньої науки.
«Доволі велику зміну на поверсі землі творять малесенькі звіринки, такі малесенькі, що їх і бачити не можна простим людським оком (без того шклянного приладу, мікроскопу, що побільшує всяку найдрібнішу річ)! Однак ті звіринки роблять гори!», – читаємо у нарисі «Крейдяні гори».
Завдяки розвиткові оптики, відкрилося знання і про структуру речовин. Окремий нарис Олени Пчілки присвячено кругообігу води в природі та снігу, а малюнки 25 різновидів сніжинок у її нарисі «Сніг» вражають. У часописі знайдемо розповідь про обладунки і особливості роботи водолаза, про парові машини та літальні апарати.
Ще багато неповторного і дивовижного знайдете на сторінках 5 тому Зібрання творів Олени Пчілки! Запрошуємо до читання!
А про інтерес письменниці до чорного гумору розповімо у наступному номері.
Читайте також:
