Олена Пчілка vs гаджети: чи цікава вона сучасним дітям?
Рашівський дитячий народний театр
Цього разу редакція перетворилася на справжній мистецький клуб. До нас у гості завітали актори Рашівського дитячого народного театру Дмитро Клименко та Денис Губін, їхня наставниця — режисерка і поетка Юлія Кобізька, а також мами хлопців. Усі разом ми говорили про видатну гадячанку Олену Пчілку — Королеву-матір, як називала її донька Леся Українка.
Особливу увагу ми присвятили темі Олени Пчілки як дитячої письменниці. Чи може сучасна дитина, оточена гаджетами та розмаїттям яскравих іграшок, знайти натхнення у казках і поезії видатної авторки, яка творила понад століття тому? Ці питання викликали жваві дискусії, модеровані нашою журналісткою Світланою Новіковою. Запрошуємо й вас долучитися до цієї розмови та відкрити для себе непересічну спадщину Олени Пчілки!
Олена Пчілка vs гаджети: чи здатна її творчість зацікавити сучасних дітей?
Світлана: Хлопці, ви вважаєте себе вже дорослими чи ще дітьми?
Діма: Навіть не знаю, щось середнє...
Денис: Вже не дитина, але ще не дорослий. Наприклад жити сам я б ще не зміг, але якесь рішення прийняти, скажімо день свій спланувати, можу самотужки.
Світлана: Якби ви на День Миколая знайшли під подушкою книгу, яка була ваша перша реакція?
Денис: Я б зрадів, бо я люблю читати.
Діма: А для мене книга, як подарунок не дуже, 50/50.
Олена Пчілка: яку її бачать діти?
Світлана: А про Олену Пчілку ви що знаєте?
Денис: Це українська письменниця.
Діма: Вона відома українська письменниця.
Світлана: Знаєте, де вона народилася?
Денис: У Гадячі.
Світлана: А що ще знаєте про неї?
Денис: Вона була однією з 6-ти дітей у своїй родині. У 12 років, після смерті батька, поїхала навчатися до Києва в пансіон. У неї також народилося 6 дітей, яких вона вчила сама, бо не хотіла, щоб вони розмовляли російською мовою, а тоді в школі вчили тільки російською.
Діма: Вона вигадала нові слова в українській мові: «мистецтво», «переможець», «променистий», «палкий» і «нестяма». Випускала журнали, наприклад, для жінок «Перший вінок». Ще вона боролася за права жінок. Писала книги про український фольклор і орнаменти й сама ходила у вишиванці.
Світлана: А ось увіть, зараз до нас в кімнату заходить Олена Пчілка. Опишіть, якою б вона була?
Денис: Середнього зросту, красива, у вишиванці. Можливо б вона взяла з собою всіх шістьох своїх дітей.
Діма: Розмовляла б українсько мовою.
Світлана: Ви думаєте її діти любили?
Діма: Так. Бо вона писала для дітей.
Денис: Вона знала, як з ними спілкуватися.
Юлія: Відкриваючи для себе Олену Пчілку, ми ще дізналися кілька цікавих фактів про неї: вона була активною учасницею громадського життя на Полтавщині. Хлопці, пам’ятаєте історію про пам’ятники? Розкажіть, будь-ласка.
Денис: Коли в Полтаві відкривали пам'ятник Івану Котляревському, вона єдина, хто попри заборону, виголосила промову українською мовою, за це її заарештували, а потім відпустили.
Діма: У Гадячі відбулося те саме, тільки вона на відкритті пам’ятнику Тарасові Шевченку повісила український прапор, її арештували, але потім відпустили.
Юлія: Їй було тоді 70 років. А ще вона створила дитячий театр у Гадячі.
Олена Пчілка та її внесок у дитячу літературу
Світлана: А ви знали, що 9 із 12 дитячих п’єс вона написала саме в Гадячі? Для мене це було відкриттям.
Юлія: На сьогодні ще існує літературна премія імені Олени Пчілки для відзначення кращих творів для дітей. Але до сих пір немає жодного пам’ятника Олені Пчілці.
Світлана: Коли хлопці розповідали, про відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві, я згадала, що цей пам’ятник був встановлений на народні гроші, спільнокоштом. І так само, сьогодні спільнокоштом ми збираємо гроші на встановлення пам’ятника Олені Пчілці в Гадячі. Тому всі, хто бажає може приєднатися до проекту. І про важливість його ми зараз тут і говоримо.
Юлія: Надіємося, наступного разу зберемося вже на відкритті пам’ятника. На жаль, Олена Пчілка не вивчається у школі, як літераторка, як культурна діячка, хоча вважаю, що мала б, адже основна її частина творчості була саме для дітей.
Світлана: Які твори Олени Пчілки ваші улюблені?
Денис: Мене вразило, що казка «Колобок» у Олени Пчілки називається «Коржик».
Юлія: Може когось здивує, але серед її фольклорних записів можна знайти і «Пана Коцького», «Козу Дерезу».
Світлана: «Ходить Гарбуз по городу» - це вже моя улюблена казка, вона народна, але Олена Пчілка її зберегла саме в такому вигляді, як вона співалася серед людей.
Олена Пчілка як мати: суворе виховання чи шлях до успіху?
Юлія: Олена Пчілка любила дітей, виросла в багатодітній родині, сама мала шістьох дітей. Прослідковуючи, ким стали її діти, можна сказати, що мати дійсно вклала багато в їхні голови і душі. Прослідкуємо: Донька Лариса стала неперевершеною письменницею Лесею Українкою, донька Оля стала літературознавицею, перекладачкою, вчителькою; донька Оксана стала музиканткою, викладачкою французької мови, перекладачкою, син Микола став інженером-агрономом, головою земської управи, донька Ізидора стала викладачкою, перекладачкою, діячкою культури, почесною членкинею Союзу Українок Америки.
Хоча збереглися спогади її сучасників, у яких Олена Пчілка згадується, як дуже строга жінка, але можна зробити висновок, що її виховання і навчання дало дітям дорогу в широкий світ науки та культури.
Працюючи в часописі "Рідний край", започаткувала видання дитячого щомісячника “Молода Україна”. Це єдина в Україні жінка-байкарка.
Світлана: А питання до мам хлопців: як вважаєте, ви суворо виховуєте своїх дітей?
Віта (Мама Дениса): Я не дуже сувора. У мене достатньо м’який характер, але вважаю, що роблю все правильно. Час покаже.
Олена (Мама Діми): Я більш строга, у нас так склалося в родині. Комусь треба бути жорсткішим, комусь м’якшим, тато у нас м’якший.
Віта (Мама Дениса): Думаю, що саме життя суворіше виховає людину. Тому в родині треба давати більше любові.
Світлана:Незвично, що хлопці цікавляться творами столітньої давнини, класикою. Звідки це?
Віта (Мама Дениса): З дитинства Денис цікавився старими книгами, навіть, якщо вони для дорослих, йому подобалися жовті, потерті сторінки. Читати він любив змалечку.
Олена (Мама Діми): В нашій родині батько привчає до української пісні, української літератури, музики.
Чи можуть твори Олени Пчілки зацікавити сучасних дітей?
Світлана: Хлопці, як думаєте, що треба зробити, щоб ваші ровесники зацікавилися українськими творами, зокрема Оленою Пчілкою?
Діма: Щоб друзі читали.
Денис: Настроїти себе. Просто спробувати, тоді вже не зможеш зупинитися.
Юлія: Олена Пчілка почала свою літературну діяльність з перекладу казок Андерсена для своїх дітей. Мабуть і батькам треба більше звертатися до світу казок, щоб привчати своїх дітей до літератури. Адже «Гаррі Поттер» популярний, бо це казка. Не тільки дітям, всім потрібні добрі казки.
Для найменших в Олени Пчілки є ціла колекція казок-забавлянок. Фольклористка Галина Довженюк писала, що дитині потрібні не лише ніжні, лагідні звуки колисанки під ритмічне погойдування колиски. Їй потрібна активність, яка б розвивала рухи, і одним із видів такого спілкування стали забавлянки (утішки) – коротенькі пісеньки або віршики, поєднані зі своєрідними вправами. В українській традиції їх дуже багато, вони поєднують розумовий розвиток дитини з фізичним, формують важливі моральні якості дитини – повагу до людей, любов до свого народу, мови, до своєї землі й народу.
В Олени Пчілки ми знаходимо:
Ой ну, котку, котку,
Не лізь на колодку,
Бо й заб’єш головку,
Та й буде боліти,
Нічим буде завертіти.
Одна була хустина,
Як та пувутина.
Та й ту діти взяли,
На ляльки подрали,
Ляльок наробили,
Куток засадили.
Забавлянки, супроводжувані рухами, не лише забавляють дитину, а й розвивають її мову. А також відображають одну з найважливіших концепцій народного світогляду — неподільності добра й праці, краси і праці, чесності й праці. В перекладі на сучасну мову, забавлянки - це пальчикові ігри, які також дуже популярні сьогодні.
В Олени Пчілки сама дитина - символ хати, дому, тепла: «На Вкраїні над ставочком стояла хатина, гарнесенька, білесенька, як мала дитина» («Івасик»).
Олена Пчілка з дітьми говорить дитячою мовою: «весна-красна», «діброва смутная все листячко ронила», «мама варить десь кулешик»
Народні ігри та загадки Олени Пчілки: випробуй свою кмітливість!
В Олени Пчілки дуже багато описано народних ігор. Хлопці зараз вам покажуть:
Діма: Яка звірина прив'язується найбільше до чоловіка?
Денис: Комар
Діма: Один пан мав двох собак: Говори і Не Говори. Отже, перший собака звався Говори, а як звався другий?
Денис: Не Говори.
Діма: Ну й не буду.
А ще знаєте, який найшвидший рецепт печива з мигдалем: взяти трошки кришених мигдалів, трошки ізюму, трошки різаних цукатів, змішати в жмені - вкинути в рота.
Юлія: А ще в Олени Пчілки дуже багато загадок, (до залу) порозгадуємо?
Без рук, без ніг - на тин лізе.
Солоне, а не сіль, біжить, а не річка, блищить, а не золото. Коли б угадати, та менш його знати!
Йшли чоловік і жінка вулицею. Коли вони підходили до своєї домівки, побачила їх у вікно дитина і гукнула: «Добрий день вам, татусю й мамусю!» Одначе то не був їхній син. Хто ж то був?
Яке дерево з корінням росте вгору?
Хлопець Мартин похиливсь через тин.
А дівчина Гапка: –
Невже в тебе гарна шапка?
Ще й жовта китиця
Проти сонця світиться,
Як прилетять горобці,
Буде тобі як вівці
Від сірого вовка.
Що це за примовка?
І моя улюблена: Летів гусак та й зустрів ключ гусей, та й каже їм: – Добрий день вам, сто гусей! – А вони йому кажуть: Як-би нас було ще раз кілько, кілько нас є, Та й половина, та й четвертина, та й ти, Тоді би нас було сто. Кілько ж було гусей в тім ключу?
Світлана: Так цікаво, що ці загадки направлені не на запам’ятовування, а на розвиток мислення, уяви..
Олена Пчілка — друг, наставниця і захисниця дітей
Юлія: У творах Олени Пчілки дуже помітно дитячу душу, більшість її творів спрямовані на розвиток емпатії. Ще один великий друг дітей, лікар і педагог Микола Пирогов писав: “Замість того, щоб посилати ваших дітей на театральну і бальну сцену, ходіть самі за лаштунки дитячого життя”. Певно, що Олена Пчілка була дуже часто «за лаштунками дитячого життя», тому добре відчувала дитячі потреби.
Питання із зали: Пані Юліє, які прийоми від Олени Пчілки Ви використовуєте у вихованні власних дітей?
Юлія: Я використовую пальчикові ігри, це розвиває дрібну моторику. Казки і вірші постійно присутні у нас. А коли ми з хлопцями працюємо над виставою, перебуваючи на репетиції, на гаджети вже ніхто уваги не звертає.
Денис: В цьому році ми ставили виставу «Наталка-Полтавка». Це була лялькова вистава. Ми виготовили ростові ляльки, які спочатку були важкі для нас, важко було ними керувати, але потім ми звикли і все стало легко, навіть вдавалося передати характер ляльки-персонажа.
Світлана: А яким чином можна надати ляльці певного характеру?
Діма: Треба нею керувати, робити відповідні жести, стиль розмови, зміну голосу, інтонації.
Юлія: Хочу додати, що Олена пчілка не лише друг дітей, але й велика їх адвокатка, вона, наприклад, ненавидить фізичні покарання. Не думаю, що в її кімнаті було шість кутків, куди б вона поставила всіх шістьох дітей. Дуже важливо розмовляти з дітьми, читати їм казки, вірші, ходити з ними до театру. Думаю, це і є виховання.
Як діти сприймають справедливість і покарання?
Світлана: Я згадала історію, про яку писала Олена Пчілка. Коли вона була дитиною, в Гадячі у неї була подруга із селянських дітей, з якою вони гралися. Але батько цієї подруги іноді кричав на неї і міг навіть дубця взяти. Але Олена цього не сприймала і завжди ховала свою подругу у себе в будинку. І якось стала прямо перед розлюченим батьком подруги і казала, що не віддасть її йому на покарання подругу. А тоді у свого тата просила поговорити, щоб подругу більше не карали. Вона не сприймала силу і агресію проти дітей.
Юлія: Хлопці, а як ви вважаєте, виховання дітей – важка справа?
Денис: Так.
Діма: Не дуже.
Юлія: Можна кричати на дітей?
Денис: Якщо вони цього заслуговують, то можна. Але я не люблю, коли на мене кричать.
Питання із зали: А що в твоєму розумінні «заслуговують»?
Денис: Якщо батьки щось просять, а ти не слухаєшся, і вже кілька разів попросили, тоді можна і голос підвищити.
Юлія: А бити можна?
Денис: Бити – ні.
Діма: Бити не можна.
Юлія: А якщо з однолітків хтось поводиться недобре, ви можете підвищити голос на нього?
Діма: Так.
Юлія: Як вважаєте, коли однолітки роблять зауваження, це більш впливає на поведінку, ніж коли дорослі сварять?
Денис: Залежить від ситуації.
Питання із зали: А чи змогли б ви заступитися за дитину, коли її сварить дорослий?
Діма: Так.
Денис: Так.
Мудрість Олени Пчілки: як знайти підхід до дитячого серця
Юлія: У Олени Пчілки можна повчитися як дружити з дітьми, як організувати їхній час і простір, щоб їм було весело. Хотілося б, щоб батьки додали збірку Олени Пчілки до своєї бібліотеки посібників з виховання. Я задумалася, як з дітьми говорити дитячою мовою в сучасній Україні, коли йде війна, як їм пояснити? Я знайшла відповідь у доброго друга Олени Пчілки Івана Франка, він писав: «Гола, повна правда життя — то тяжка страва. Старші можуть вживати її, вона для них смачна і здорова. Але дітям не можна давати її так, як старшим; треба приготовлювати її… в образках, в байках. І вони так приймають її». Думаю, дитинство треба оберігати. Бо воно одне і швидко минає. Тому королева-матір Олена Пчілка запрошує у казковий світ дитинства.
Світлана: Дякуємо вам за сьогоднішню зустріч. Хлопці нас занурили в атмосферу ставлення до дитини, яким воно повинно бути: природнім, теплим і сповненим радості. Як подарунок, на згадку ми даруємо вам збірки творів Олени Пчілки. До наступних зустрічей!
Відео зустрічі:
Читайте також:

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити