Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
П’ятниця, 7 Лютого 2025 року
Пам’ятник Івану Котляревському: продовження історії створення
Пам’ятник Івану Котляревському: продовження історії створення
Леонід Позен, український скульптор, автор пам'ятника Івану Котляревському.
Леонід Позен, український скульптор, автор пам'ятника Івану Котляревському.

Пам’ятник Івану Котляревському: продовження історії створення

Як тисячі українців спільними зусиллями зібрали кошти на пам’ятник Івану Котляревському та обрали місце для його встановлення

Створення пам’ятника Івану Котляревському стало справжнім народним проєктом, який об’єднав тисячі людей з усієї України в єдиному прагненні вшанувати видатного митця. Ця історія є прикладом того, як спільна мета здатна надихати цілі покоління. Якщо ви ще не знайомі з початком цієї захопливої події, запрошуємо прочитати першу частину за посиланням: Як українці створили пам’ятник Івану Котляревському.
Сьогодні, як і понад століття тому, ми маємо шанс об’єднатися задля вшанування ще однієї важливої постаті нашої історії — Олени Пчілки. Невтомна редакторка, письменниця та захисниця української культури заслуговує на те, щоб її пам’ять була вкарбована у вічність. Долучайтеся до Національного збору на пам’ятник у Гадячі. Як і у випадку з пам’ятником Котляревському, разом ми створимо символ єдності, який надихатиме майбутні покоління.

14 107 рублів і 7 тисяч доброчинців: істинно народний рух, що об’єднав українців створити пам’ятник Івану Котляревському

З цього часу увага Управи зосереджується на розсиланні підписних листів із запрошенням взяти участь у зборі пожертв на пам’ятник  Івану Котляревському. А місцеві газети друкують статті та нотатки про встановлення пам’ятника.

Починаючи з жовтня 1896 року Управа складає звіти про збір пожертв. Так за 1896 рік було зібрано 6418 рублів 12 копійок, а вже на 1 січня 1898 року сума складала 9145 рублів 21 копійку.

Щоб обійти обмеження, свідома громадськість переправляла кошти на громадські об’єднання або центральні часописи. Одним із найбільш активнішим був часопис «Київська старовина», керівництво якого переправляло кошти на адресу Полтавської Міської Думи. Тільки за 1899 рік було надіслано близько 2000 рублів, а на початок 1903 року сума пожертв склала 11798 рублів 67 копійок. Зз них від Полтавської губернії – 7588 рублів 39 копійок.

Українські громадські та культурні діячі, що брали участь у відкритті пам’ятника Івану Котляревському

Географія пожертв охоплює Полтавську губернію, міста Київ, Чернігів, Харків, Конотоп, Новоград-Волинський (Звягель), Львів та інші міста. Всього загальна сума пожертв склала 14107 рублів і 1 копійку. У зборі взяли участь понад 7 тисяч осіб, з яких 3800 осіб – селяни і козаки. Тож по праву пам’ятник Івану Котляревському у Полтаві – прояв всенародної любові і поваги.

Щодо використання коштів почали надходити різні пропозиції, зокрема дехто І. Ф. П. пропонував замість пам’ятника збудувати Будинок імені Котляревського, де зосередити різні просвітницькі установи. Але ж цілі і завдання цих установ не співпадали з початковою ідеєю увічнення пам’яті Котляревського, тому перемогла пропозиція встановлення пам’ятника.

Робота комісії і перший звіт: старт робіт над встановленням пам’ятника Котляревському

До розробки питань, пов’язаних зі встановленням, Управа приступила лише після публікації першого звіту по коштах 27 квітня 1897 року. А їх було чимало: пошук проектантів його виготовлення, заготівля матеріалу для п’єдесталу, транспортування і встановлення. Тоді ж було обрано Комісію зі спорудження пам’ятника Котляревському і урочистого його відкриття.

До складу Комісії, крім бажаючих з-поміж гласних Міської Думи, увійшли відомі полтавці, зокрема Лев Падалка, Петро Мазанов, Василь Волков, Панас Рудченко (Мирний), Василь Горленко, Віктор Василенко та інші. Очільником Комісії став міський голова Полтави Віктор Трегубов.

За статусом Комісія виконувала роль консультативно-дорадчого органу, остаточні ж рішення приймали гласні Думи. Склад Комісії був не постійним, робота здійснювалась на громадських засадах, а коло питань – надзвичайно широким. То ж її обрання мало в чому змінило повільний перебіг справи. Комісія збиралася дуже рідко: перше її зібрання відбулося 12 жовтня 1897 року, а наступне було скликане аж у лютому 1898 року.

Багато питань порушили багаторазові дебати й породили цілу полеміку в місцевих органах, зокрема вибір місця для пам’ятника. Різночасово пропонувалося аж 11 місць.

Одні вважали, що пам’ятник Івану Котляревському повинен стояти в центрі міста, де багато людей, інші говорили навпаки – пам’ятник повинен бути там, де народжувалася муза поета, ближче до рідної стихії, на Івановій горі, місцю на той час безлюдному.

 

Група українських письменників, що приїхали до Полтави на відкриття. Зліва направо: Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко.

Пам’ятник Івану Котляревському: вибір місця, суперечки та остаточне рішення

Думі доводилося неодноразово збиратися для розв'язання цього питання, а деякі іногородні газети навіть висміяли ці спори й запропонували зробити пам’ятник рухомим, щоб задовольнити суперечки сторін.

Панас Рудченко і Микола Дмітрієв (не з числа гласних) подали вмотивовані заяви, де доводили, що місцем для пам’ятника повинна стати Петровська площа, намічена Думою. Дума ж, своєю чергою, протягом 1898 року приймала рішення то за Петровську площу, то – проти неї, а вже на засіданні 1 листопада (28 жовтня, за В. П. Павловим) 1899 року 18 голосами проти 13 обрала Протопопівський бульвар! Таке рішення так обурило Панаса Рудченка, що він навіть написав два сатиричних вірші: «Жалібна супліка на той світ Котляревському» та «Відклик з того світу від Івана Петровича сина Котляревського».

Однак цьому питанню судилося спливти в кінці 1901 року, коли було зведено просвітницьку будівлю імені Миколи Васильовича Гоголя, яка повністю змінила вигляд Іванівської вулиці. Деякі гласні знов подають до Управи заяву про перегляд питання про вибір місця для пам’ятника, пропонуючи площу перед просвітницькою будівлею-театром.

13 грудня 1901 року Дума передає це питання на розгляд Комісії і та виносить рішення на користь Іванівської вулиці, мотивуючи тим, що близькість театру, бібліотеки ти музею надають право вважати це місце найбільш відповідним для пам’ятника відомому полтавцю.

Але зовсім несподівано, 20 грудня, Дума більшістю голосів (14 проти 13) обирає Протопопівський бульвар, майданчик біля готелю Воробйова. Два рази – в засіданнях 4 лютого та 11 березня - питання це відкладалося остаточним рішенням, і нарешті 21 березня 1902 року знову обраний Протопопівський бульвар. Це було остаточне рішення.

Проєкт бюсту і полеміка навколо постаті Котляревського

Відомий скульптор Леонід Позен, уродженець і землевласник Полтавської губернії, дав згоду ще у квітні 1896 року виліпити для пам’ятника бюст письменника. В подальшому обговоренні деталей проекту було вирішено прикрасити його барельєфами, відтворивши окремі моменти творів Котляревського: «Енеїди», «Наталки-Полтавки» та «Москаля-чарівника».

Барельєф на постаменті за мотивами «Наталки Полтавки»

Потім, 1898 року, скульптор вирішує замінити барельєфи на горельєфи. Робота продовжувалася протягом 1899–1902 років. До речі, сам Позен був проти місця для пам’ятника на Івановій горі, говорячи, що «концепція пам’ятника не відповідає характеру місцевості майданчика за собором». Він «рішуче наполягав» встановити пам’ятник Івану Котляревському в центральній частині Полтави.

Немало дебатів викликали й написи на горельєфах, особливо той, де Котляревського називають Кобзарем. Василь Горленко в листі до Панаса Рудченка пише, що «Кобзар є один, і це Шевченко». Але для Шевченка народним співцем української мови – Кобзарем – був Котляревський, а свою збірку «Кобзар» він видав через два роки після смерті Івана Петровича.

Земський архітектор Олександр Ширшов.

Земський архітектор Олександр Ширшов виконує проєкт гранітного п’єдесталу. Його помічниками стали архітектор Андрій Зінов’єв та художник Василь Волков (колишній викладач Леоніда Позена).

 

Читайте також:

Пам’ятник Івану Котляревському відкрили у Полтаві 30 серпня 1903 року. Історія його створення — це приклад спільної благодійності

Лариса Митрофанова

Понад століття тому українці об’єдналися, щоб зібрати кошти на пам’ятник Івану Котляревському, що став символом пошани до великого поета

Лариса Митрофанова
Авторка статті
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
0
Долучитися може кожен і кожна, хто поділяє наші цінності та вірить у Перемогу України!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС УКРПОШТИ
61565

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Передплатити

Стрічка звісток