- 179
- 179
Подарунки Лесі Українки, які розкривають її характер
25 лютого день народження видатної Лесі Українки. Ми вшановуємо її як геніальну письменницю, але водночас пам’ятаємо, що вона була і просто людиною – чутливою, уважною, щедрою на добро. Її взаємини з рідними та друзями, ті дарунки, які вона їм обирала – вишиті речі, книги, музичні ноти, фотопортрети – свідчать про глибоку любов, турботу та вміння цінувати родинні й дружні зв’язки.
Галина Пилипенко підготувала добірку спогадів про подарунки Лесі Українки, які розкривають її як людину, для якої турбота про близьких була природною потребою.
Що Леся Українка дарувала рідним і друзям?
«У нас у родині був звичай у дітей на іменини дарувати батькам, сестрам, братам щось власного виробу, – згадувала наймолодша сестра Лесі Українки Ізидора Косач-Борисова. – У нашого тата іменини святкувались у грудні… Леся йому вишивала майстерно дрібними пацьорочками пантофельку, щоб на ніч вішати на ній кишенькового годинника. Леся у кожній дрібничці виявляла художній смак і не шкодувала свого часу, щоб зробити приємність тим, кого любила».
«Одного літа Косачі виїздили в Гадяч, де жила Лесина бабуня – розповідала приятелька письменниці з Колодяжного Варвара Дмитрук. – Хотіли взяти й мене, а батьки не пустили. Тоді Леся сказала: «Добре, я тобі зате привезу гарний гостинець». І привезла. Коли повернулися назад, вона одразу ж прибігла й питає: «А вгадай, що я тобі, Варко, привезла?» – «Звідки мені те, – кажу, – знати? Може, плаття яке». – «А ти мало не вгадала», – каже і розгортає на столі гарну-прегарну вишиту сорочку».
Книги, музика та особисті речі, як подарунки Лесі Українки
Під час підготовки до відзначення 30-річчя літературно-наукової діяльності свого дядька Михайла Драгоманова Леся Українка давала поради стосовно подарунків. У листі до Михайла Павлика вона писала:
«Щодо дарунків (між іншим – не треба було б, щоб дядько знав моє «касательство» до них), то було б добре, якби замість вінка була книга «English and Scotch ballads» Child'a…, бо дядько дуже журиться, що не може її купити, бо дорога, а тим часом се гарна і потрібна для нього фольклористична книга (пісні баладного змісту у всіх народів)».
Коли Леся Українка у 1897–1898 роках лікувалася в Ялті, то на Великдень 1898 року подарувала Катерині Дерижановій (дружині лікаря Мартироса Дерижанова) ноти Дванадцятої шумки Михайла Завадського. Лікарю планувала подарувати сорочку:
«Дерижанов побачив якось мою блузку з срібною вставкою і все повторяв: «Ото якби мені таку сорочку на літо». Мені ще тоді прийшла ідея, що слід би подарувати йому таку сорочку, тепер же воно й зовсім годиться, – буде дарунком пацієнтки».
Письменниця залюбки дарувала свої фотопортрети. Приятелю Нестору Гамбарашвілі, який наймав одну з кімнат у київській квартирі Косачів, подарувала томик віршів французького поета Альфреда Мюссе і фото з дарчим написом:
«Бажаю Вам, пане Несторе, послужити щиро і бездоганно Вашій прекрасній рідній країні. Коли Вам треба буде товариської помочі і поради, то згадайте, що єсть на світі Лариса Косач». Натомість грузин подарував їй кинджал. «Будьте тверді у Вашій благородній роботі, як криця цього кинджала, — побажав він письменниці, — і гострі в слові, як його лезо».
Що цінувала Леся Українка у подарунках?
У подарунку Леся Українка цінувала не його вартість, а зміст. Передусім подарована річ мала символізувати турботу і любов. Якось Олена Пчілка подарувала доньці рукописний альбом «Poesie» із побажанням:
«Розглядайся навколо, де не будеш – і пиши… Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить».
Приятель Сергій Мержинський подарував репродукцію «Мадонни» Рафаеля і зібрання творів Гейне німецькою мовою. Знаючи про Лесин інтерес до німецької літератури, кузина Аріадна Драгоманова прислала їй на день народження портрет Гейне. Подруга Марія Биковська подарувала ніж для розрізання паперу.
Найцінніші подарунки Лесі Українки, що збереглися донині
У Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки нині зберігається національний костюм, який письменниця подарувала своїй троюрідній сестрі Ніні Косач у Києві 1906 року.
Свого часу академік НАН України Володимир Литвин передав на тимчасове експонування альбом для нотаток і малюнків, подарований Лесею Українкою родичам докторки історичних наук Марії Дмитрієнко.
Подарунками поетеса вважала не лише матеріальні речі. Перебуваючи постійно у роз’їздах через лікування, вона завжди раділа зустрічам з ріднею. Якось написала в листі до матері:
«А от коли б мені Ліцічок сюди приїхав на Великдень, то вже се було б мені над всі подарунки!»
