Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
Субота, 8 Лютого 2025 року
Понад 10 років на фронті: історія Сергія Лазоренка, який рятує українських військових на «нулі»
Понад 10 років на фронті: історія Сергія Лазоренка, який рятує українських військових на «нулі»

Понад 10 років на фронті: історія Сергія Лазоренка, який рятує українських військових на «нулі»

На фронті чимало людей, які боронять кордони української держави ще від початку антитерористичної операції. Вони пройшли важкі бої під час оборони Донецької та Луганської областей, віддавали своє життя та здоров'я. Один із героїв, який став на захист української державності та незалежності – Сергій Лазоренко. Він пройшов шлях від боїв за Іловайськ 2014 року до боїв під Курдюмівкою 2022 року. За понад 10 років на фронті він пізнав та зрозумів багато.

Вперше про Сергія Лазоренка я почула від гадячанина Сергія Терещенка, головного сержанта 62-ї ОМБр під час інтервʼю до матеріалу  «Як гадячани два тижні утримували позицію та давали прочуханки вагнерівцям». Поруч з нашими гадячанами давав прочуханки вагнерівцям і військовий Сергій Лазоренко з сусіднього району.

 «Познайомився я з Сергієм на навчанні у Полтаві, але стали друзями саме під Курдюмівкою. Він, як і я, забезпечував військових на «нулі» усим необхідним. Звичайний герой. Мовчазний, спокійний, відданий справі,  «людина зі стрижнем», - так описує  52-річного побратима Сергій Терещенко .

Цей «звичайний герой» народився у селі Веселий Поділ Кременчуцького району на Полтавщині. Від початку АТО чоловік вів активну волонтерську діяльність, а згодом добровільно пішов у 92-у ОМБр, яка тоді базувалася у місті Чугуїв.

Вже через 20 днів від початку служби Сергій Лазоренко опинився в найгарячіший точці того часу – в Іловайську. Через швидкий темп підготовки, за два тижні чоловік навчився бути навідником БТР, або ж як він сам себе називає «кулеметником».

«З 58 машин, які були там (ред. в Іловайську) залишилося дві й одна з цих машин моя», — згадує військовий.

Від 2014 року, чоловік постійно перебував на «нулі» у Луганській області за містом Щастя. Він говорить, що «прильоти» були й тоді, але їх неможливо порівняти з тими виходами на «нуль», що відбуваються зараз.

З лютого 2022 року Сергій побував у різних точках по лінії фронту. Чоловік згадує, що у перший день своєї військової служби від початку повномасштабного вторгнення він потрапив у Курдюмівку.  Як приїхав, то їх відразу почали «крити» мінометами.

«Я побачив того, кого йшов захищати» Сергій Лазоренко тримає новонародженого внука. 2022 рік

Саме в період служби на Донецькому напрямку він став справжньою місцевою легендою. Майже кожен знав, хто такий «Борода» (ред. позивний Сергія Лазоренка) за його героїчний порятунок товариша. Сам військовий скромно переповідає цю історію:

 «Коли мене контузило, я побачив Сергія, у якого кулями був перебитий хребет. Наші почали «крити» касетами, а це означало, ворог зовсім близько. Я  його на себе загрузив і поповз. Повзли ми 7 годин майже 2 км. Коли побачив медевак (ред.- автівка з лікарським екіпажем), побіг до дороги. Дрони літають, касетні міни зриваються, я став на коліна серед дороги, руки розставив… Подумки попросив, або хай водій переїде вже мене, або хай з хлопцями забере нас», - згадує Сергій.

Врятований побратим пройшов лікування і реабілітацію, ходить на своїх двох і частенько телефонує своєму рятівникові.

 «Він сам був важко контужений, але при цьому тягнув на собі 2 кілометри пораненого побратима. На такий подвиг здатні  одиниці», — розповідає Сергій Терещенко.

Пізніше Сергія Лазоренка перевели на Запорізький напрямок, де він продовжував займатися евакуацією та порятунком життів українських військових. Власним коштом та за допомогою волонтерів чоловіку із-за кордону пригнали авто, яке він використовує для того, щоб вивозити поранених та загиблих.

Понад 5 місяців поспіль чоловік мав бойові виходи на «передок» і автомобіль чимало раз був обстріляний, але дотепер ще тримається.

«У мене в машині, ще ніхто не помирав. Я возив туди (ред. - на передову) їжу, воду, боєприпаси. Назад забирав особовий склад. Були різні люди й різні поранення і реакція на стрес. Хтось плакав, хтось жартував», - розповідає військовий.

Але попри все доводиться евакуювати не лише живих, але й мертвих героїв.

«Були випадки, коли я вивозив по 35 «двохсотих», - з сумом згадує Сергій.

Чоловік говорить, що є багато чого змінювати в армії й починати потрібно із самої системи. Українські військові мужньо боронять рідну землю, але вони вимушені власним коштом ремонтувати машини, купувати знаряддя та інші речі. Наприклад, свою машину він ремонтує за власні гроші, тому часто не вистачає коштів, які так необхідні.

Після отриманих контузій, яких від початку 2014 року було понад 8, його перевели на спокійнішу позицію, але спогади про побратимів та виходи на «нуль» залишаються у пам’яті.

 «Коли ми виходимо на «нуль», то назад вже не повертається відсотків 20-30 особового складу. У нас в хаті раніше жили 12 чоловік і ми цим складом виходили на бойові позиції. Залишився тільки я», — розповідає Сергій.

За мужність, зразкове виконання службового обов’язку та самовіддане служіння українському народу Сергія Лазоренка нагородили нагрудним знаком «Іловайськ-2014» та Хрестом «Честь і Слава» від ГО «Штаб учасників бойових дій».

Попри всі труднощі, військовий залишається на фронті та оборонить українську землю. 25 липня йому виповниться 53 роки. Наші щирі вітання воїну та земний уклін від усіх, хто вдячний за його відвагу, стійкість і відданість рідній землі.

Українська армія  — це ті, на чиїх плечах тримається наша майбутня перемога. Кожен і кожна із них — жива легенда, чиї подвиги мають стати відомими всім. Ми зобов’язані не тільки пам'ятати їхні героїчні вчинки, але й активно підтримувати. Кожна допомога, кожен внесок наближає той день, коли українські території будуть звільнені, а незалежність — відновлена. Нехай мужність і стійкість наших захисників та захисниць стануть прикладом для всіх нас, натхненням до дій та вірою в краще майбутнє.

Нагороди Сергія Лазоренка: нагрудний знак «Іловайськ-2014» та Хрест «Честь і Слава»
Авторка статті
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
0
Долучитися може кожен і кожна, хто поділяє наші цінності та вірить у Перемогу України!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС УКРПОШТИ
61565

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Передплатити

Стрічка звісток