«Порозуміння крізь час» (уявний діалог з Оленою Пчілкою)

Підтримка колективу бібліотеки та директорки Наталії Граніч надихнула студентів на творчі композиції, які потім презентувалися в обласній бібліотеці, у Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки в Звягелі та у Волинському академічному обласному театрі ляльок, який очолює Вадим Хаїнський.

Найважливішою була співзвучність між ще недосконалими роботами молодих митців та ґрунтовними презентаціями 12-томника літературних, дослідницьких та епістолярних текстів великої Українки, над якими працювали досвідчені філологи Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Я згадую про виставу «Сон-мрія», поставлену за творами Олени Пчілки для дітей «Казка Зеленого Гаю». Режисер Володимир Богданець, художник Галина Івашків, композитори Петро Свист і Костянтин Яворський створили постановку, де поєдналися ляльки і «живий план», коли актори одночасно керують ляльками та грають свої ролі, створюючи образ лісу як простору казкових подій.

Вистава «Сон-мрія» — це роздум про світ дитячої фантазії, про їх унікальне відчуття спорідненості з природою, про очікування дива, що веде до таємниць царства флори, царства дерев, трав, квітів, птахів та лісових звірів. Саме в цьому світі птахи перетворюються на дітей, яких не полишає відчуття польоту. Це справжнє: наші ліси, озера, трави, квіти. Це реальність, а не фантазії, і це захист психіки наших молодих поколінь від «цифрового героїну».

Сприйняття дійсності з екранів гаджетів дезінформує, відриває від осмислення реальності: живої природи та почуттів людей, і не дає відчуття катарсису від краси унікального світу нашої планети. Штучні цифрові форми не здатні викликати катарсис, і це очевидно для тих, хто мислить критично.

«Порозуміння крізь час» через творчість, слово і силу критичного мислення

Перед самою виставою філологи-дослідники, професор Сергій Романов і доцентка Тетяна Данилюк-Терещук, презентували унікальні 12 томів, відкриваючи нам дивовижну перлину української культури, мови, педагогіки, літератури й етнографії — Ольгу Петрівну Косач з роду Драгоманових, залюбленої в Україну.

Пані Ольго, Ви вчили своїх дітей бути українцями, цінувати свободу мислення та свободу творчості, яка окрилює й удосконалює, формуючи високодуховну та інтелектуальну особистість. Я намагаюся у своїй педагогічній діяльності йти Вашим шляхом. Виклики цифрової епохи стали загрозою для розвитку особистості, зануреної у віртуальну реальність. Ви вчили читати мудрі книги, а зараз їх замінили комікси та відео. Картинка витісняє СЛОВО, і мислення гальмується.

На що я звернула увагу, коли студенти, що опановують образотворче мистецтво, генерують ідею композиції, вона народжується в голові, але потребує вербалізації. Тому за моєю методикою навчання студенти описують свою ідею словами — пишуть короткі есе. Лаконічність викладу — одна з головних умов формування мислення. Виконавець через текст для себе визначає головні моменти своєї композиції і створює візуальну форму, просякнуту змістом його ідеї. У цьому процесі ключовим є розвиток критичного мислення: виконавець оцінює свою роботу з погляду задоволення духовних потреб глядачів, якості техніки виконання та аналізує помилки, щоб уникнути їх у майбутньому. Це і є справжній процес навчання та формування фахівців візуальних мистецтв.

У моїй графічній композиції «Порозуміння крізь час» Олена Пчілка простягає мені блакитну троянду як символ розуміння та підтримки. Вона, як величний дух, дає мені сили мудрості, аби попри різні перешкоди йти своїм шляхом і втілювати в життя свої задуми. Олена Пчілка для мене єдина історична постать, з якою я б хотіла спілкуватися, дослухатися до мудрості її думок і порад.

І виникла друга назва моєї графічної композиції:

«Кому повєм печаль мою…»

Якби ж то була машина часу!