Поштові марки: від Гадяцького земства до «Гадяцького сафарі»

Земські марки з’явилися завдяки реформі місцевого самоврядування, запровадженій у російській імперії 1864 року. Саме тоді були створені повітові та губернські земства, які отримали право розв'язувати локальні питання: освіти, медицини, ремонту доріг та організації місцевої пошти.

Земські марки мали обмежене застосування і використовувалися переважно в сільській місцевості для доставки кореспонденції, оскільки державна поштова мережа була недостатньо розвинена. Для пересилання кореспонденції за межі повіту земську марку доповнювали загальноімперською поштовою маркою.

Гадяцькі земські марки: історія, дизайн і унікальна цінність

За словами В’ячеслава Хорольця, першу земську марку в Гадячі випустили у 1884 році, а останню – у 1914-му. Хоча земські марки припинили своє існування після 1917 року. За 30 років було створено 50 випусків гадяцьких земських марок. Вони мали яскраві кольори, щоб їх було добре видно на конвертах.

Дизайн, друк і випуск земських марок здійснювалися на місцевому рівні, тому їхній вигляд значно відрізнявся залежно від регіону. Часто над дизайном працювали самі друкарі. Ймовірно, гадяцькі марки виготовляли у місцевій друкарні, яка функціонує й нині. Однак, як зазначає В’ячеслав Хоролець, 47-й, 48-й і 49-й випуски були надруковані вже у Києві.

Земські марки можна вважати своєрідним «продуктом децентралізації», оскільки кожне земство проявляло власний креатив у їхній формі та дизайні. Деякі марки мали простий вигляд, а інші – витончено прикрашені. Зазвичай на них зображували герби повітових міст. Гадяцька земська марка містила зображення Архістратига Михаїла, який перемагає змія. Втім, останній випуск був видрукуваний без герба Гадяча. Сьогодні цей герб є офіційним символом міста.

В’ячеслав Хоролець зазначає, що земські марки відображали і економічну ситуацію свого часу. Зокрема, протягом 30 років ціна гадяцької земської марки залишалася стабільною – 3 копійки.

Через обмежені тиражі, які випускалися виключно для місцевих потреб, земські марки були значно рідкіснішими за загальнодержавні. Ця особливість і надає їм унікальної цінності у філателії.

Марки періоду Української народної республіки — утвердження українства

З початком доби становлення Української держави для українських марок розпочався новий етап. У період 1918–1920 років одночасно функціонували кілька видів марок. У квітні 1918 року, разом із проголошенням Української Народної Республіки, з’явилися паперові розмінні марки, які використовували замість монет, що тоді не карбувалися. На цих марках було написано: «Ходить на рівні із дзвінкою монетою». Вони залишалися в обігу як засіб платежу до березня 1919 року.

Паралельно з розмінними марками, у липні 1918 року в обіг увійшли «шагівські» марки (від слова «шаг» – грошова одиниця, запозичена УНР із часів Гетьманщини). Їхній дизайн включав символи та алегорії: на марці номіналом 30 шагів була зображена молода дівчина у вінку, що символізувала молоду Україну, а на 40 шагах – тризуб. Авторами перших українських марок стали Георгій Нарбут і Антон Середа.

У другій половині листопада 1918 року в Україні запровадили нові поштові тарифи, що значно підвищили вартість грошових переказів і телеграм. Разом із цим виник дефіцит поштових марок, що спричинило потребу у випуску великономінальних знаків оплати. Так, марка номіналом 20 гривень надійшла в обіг у січні 1919 року.

До 1923 року, поряд із власними марками, в Україні використовували поштові марки російської імперії. Щоб показати належність до території України, на них ставили провізорії – тризуби. Напечатки здійснювали у шести поштових округах: Київському, Полтавському, Харківському, Катеринославському, Одеському та Подільському.

Цікаво, що не існувало єдиного уніфікованого герба, тому використовувалися різні варіанти тризуба – сьогодні відомо про 52 їхні різновиди.

У 1920 році Директорія вирішила уніфікувати поштові знаки й замовила у віденській друкарні Військово-географічного інституту серію марок номіналом від 1 до 200 гривень. Ці марки, відомі як «віденська серія», так і не надійшли в обіг через наступ більшовиків. 20-21 листопада 1920 року війська Директорії залишили територію України. У 1921 році віденську серію намагалися легалізувати, однак вона так і не виконала свою функцію.

Поштові марки Української підпільної пошти

З приходом більшовицької окупації випуск українських марок припинився на 70 років. Радянські марки слугували інструментом пропаганди, зображуючи радянську дійсність. Лише зрідка на них з’являлися видатні українські діячі, як-от Тарас Шевченко чи Михайло Остроградський. Проте українська марка все ж мала свої прояви.

У 1923 році уряд УНР у вигнанні замовив комплект марок із 11 номіналами, надрукованих із написом «Українська польова пошта». Марки мали номінали від 1000 до 25 000 гривень, що відображало гіперінфляцію в Україні.

Поряд із польовою поштою існувала також Українська підпільна пошта, яку очолювала Організація Українських Націоналістів. Вона випускала та розповсюджувала марки української тематики за межами СРСР, головним чином у середовищі української діаспори. Підпільна пошта діяла до кінця 1980-х років.

Поштові марки — свідки історичних подій

Українська марка відродилася лише зі здобуттям незалежності. На початку 1990-х, як і в часи УНР, постала проблема відсутності власних марок. Тимчасово це питання вирішували, проставляючи штампи з гербом України на радянські марки.

У 1992 році було випущено першу українську поштову марку. Її дизайн повторював марку Георгія Нарбута «Молода Україна» 1918 року, але замість напису «Українська Народна Республіка» був інший - «Пошта України».

З початком повномасштабного вторгнення українські марки відобразили нові реалії. У останніх серіях зображено види озброєння, яке Україна використовує для захисту від російської агресії. За словами В’ячеслава Хорольця, саме ці випуски значно підвищили інтерес українців до філателії.

Нові гадяцькі марки: історія спротиву та постать видатної українки

Земські марки залишилися в історії, а задум керівництва Директорії – створити власну марку та впорядкувати їх різноманіття – реалізувався лише на початку 1990-х. Водночас марки продовжують відображати регіональні особливості та події сучасності.

Так, у вересні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення росіян, у Полтавській області відбулося спецпогашення марки «Гадяцьке сафарі». Символічно, що подія проходила на місці, де було знищено окупантів під час оборони Полтавщини.

У травні 2024 року, до 175-річчя від дня народження Олени Пчілки, в Гадячі відбулося спецпогашення марки, конверта й листівки, присвячених видатній громадській діячці.

Попри те, що ці дві марки не введені в обіг і не мають номінальної вартості, вони вже стали частиною каталогів філателістів, презентуючи багату українську історію.