П’ять років тому постала єдина Помісна Православна Церква України

«Неможливо забути ті щирі почуття добра, єднання, вдячності й підтримки, які вирували в той знаковий грудневий день на Софійській площі. Тоді тисячі людей кілька годин у молитві очікували позитивних новин від рішення Собору. І Господь дарував всім нам справдження цієї мрії», – пригадує він.

А вже 5 січня 2019 року Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про Автокефалію Православної Церкви України. Його було вручено 6 січня 2019 року у резиденції Вселенського Патріархату в Константинополі під час святкової літургії за участю Патріарха Варфоломія предстоятелю ПЦУ Митрополиту Епіфанію. На Томосі поставили свої підписи всі члени Синоду Константинопольського Патріархату, чим було формально завершено процес здобуття автокефалії Помісною Українською Православною Церквою. Вона увійшла в число п’ятнадцяти автокефальних помісних Православних Церков. З того часу ПЦУ – єдина канонічно сформована православна юрисдикція в Україні.

«Наша Церква хоча формально і є плодом праці Об’єднавчого Собору, однак вона виникла не на ньому, а має своє глибоке коріння та історичну і канонічну тяглість. Вона бере початок від апостольського часу, розвивалася впродовж періоду княжої та козацької українських держав, існувала в часи імперського та комуністичного правління, досягнувши свого утвердження, як єдина і автокефальна Помісна Церква вже у відновленій незалежній Україні», – зазначають у ПЦУ.

Православну Церкву Україну з нагоди 5-річчя Об'єднавчого собору вітають з Днем народження вчені, журналісти, моральні авторитети і ЗСУ.

- Вітаю Православну Церкву України з 5-річчям. Коли вона постала 5 років тому, я радів разом з усім суспільством, розумів, що це друга незалежність, що вона нам потрібна. Коли воюєш, коли ризикуєш життям, цінність свого зростає неймовірно. Ти точно знаєш, що у важкі моменти ти хотів би бачити поруч свого священника. Не лише того, який говорить українською, а того, який має українську душу. На Донбасі у зруйнованих домівках, коли я бачу домашні і іконостаси , то поруч майже завжди треш-література. Типу «росія перед другим пришестям», «цар-мученик», і, гортаючи сторінки цих книжок, ти розумієш, що ці люди разом з релігією споживали «русскій мір», вони виховані так, що довго бачитимуть в нас ворогів. Тому я радію, що є наша незалежна Церква. Вона точно потрібна нашому суспільству. І є різниця, в яку церкву ходити, де вінчатись чи хрестити своїх дітей.

- Я дуже радий, що постала Православна Церква України. Автокефальна. Незалежна. Отримання Томосу була великою подією. Воно співставне із проголошенням Незалежності держави. Держава не може нормально існувати без Церкви. І одна з них, хоче це хтось визнавати чи ні, може бути більшою за інші, і по вазі, і по чисельності, і по впливу. Бо вона тут понад тисячу років. Після війни наша держава має зайняти потужне місце, показувати і освіченість і силу. Роль Церкви тут дуже велика. І в п'ятиріччя Церкви я бажаю їй, яка є Церквою українського народу, перемоги. Бо цього прагнуть всі її вірні, бо вона гаряче за це молиться.

«Процеси об'єднання церков на території колишнього Гадяцького району тривають. За цей рік в наших громадах не відбулося жодного об'єднання, проте це не значить, що люди цього не прагнуть. Переважно, віряни послуговуються думкою, що таке питання повинен вирішувати настоятель, а не парафіяни, тому і залишаються безініціативними до голосування. А саме це і є найбільшою оманою, бо рішення про перехід повністю залежить від бажання вірян. Ця омана  є одним із наслідків тривалого перебування України у складі Радянського Союзу, де не вчили мислити критично і висловлювати своє волевиявлення, яке б суперечило сліпому слідуванню вказівкам «з верху».

Загалом в Україні зареєстровано вже близько 2000 приєднань до УПЦ. І ця цифра буде тільки зростати. Адже ми – вільна Україна. На відміну від росії, де практично на всіх рівнях і в усіх сферах життя панує диктатура.

Сьогодні на Гадяччині ПЦУ підпорядковуються 8 громад.»