- 470
- 470
Регіональний ландшафтний парк «Гадяцький» очима Миколи Дулича
Щороку, у третю неділю квітня в Україні відзначають День довкілля. Цього дня громадськість проводить різноманітні екологічні заходи, як-от саджання дерев, прибирання берегів річок від сміття тощо. А ще поширюють різноманітну інформацію з метою підвищити екологічні знання серед населення. Напередодні Дня довкілля ми зустрілися із виконувачем обов'язків директора Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький» Миколою Дуличем, щоб дізнатися, що змінилося у роботі парку за час повномасштабного вторгнення та які екологічні проблеми існують на його території.
Три людини, майже 13 тисяч гектарів. Як працює Регіональний ландшафтний парк «Гадяцький»
– Є ландшафтний парк, але можливо, хтось не знає яке його завдання. Миколо Івановичу, можете коротко описати, чим займається ваша природоохоронна установа.
– Це охорона, збереження та відтворення цінних природних комплексів та об’єктів, проведення наукових досліджень для забезпечення виконання науково-дослідних національних та регіональних природоохоронних програм, підтримання загального екологічного балансу в регіоні, моніторинг навколишнього природного середовища, створення умов для ефективного екологічного туризму, поширення екологічних знань тощо. Парк входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони.
– Наскільки змінилася робота під час повномасштабного вторгнення? Можливо, під час комендантської години у вас скасували нічні рейди?
– Ні, ми працюємо у штатному режимі. Для нічних рейдів є перепустки. Тобто воєнний стан не впливає на нашу роботу. Як працювали, так і працюємо – силами трьох людей на великий ландшафтний парк. А це майже 13 тисяч квадратних метрів у Гадяцькій, Великобудищанській, Лютенській і Краснолуцькій громадах. І попри те, що ландшафтний парк – комунальне підприємство Гадяцької міської ради, ми все одно виїжджаємо на виклики у інші громади. Тому що хоч фінансування із інших громад немає, крім Гадяцької, є ландшафтний парк і не виїхати ми не маємо права.
– Як часто ви виїдете на рейди?
– Є два види рейдів – або за планом, або за викликами. Якщо, наприклад, телефонують люди – мовляв, «там стоять сітки», або «там хтось пиляє ліс», то ми реагуємо. Виїжджаємо на місце.
– І як часто таке трапляється?
– Буває регулярно. Наприклад, якщо виклик на браконьєрські сітки, їх вилучаємо, складаємо акти, і зберігаємо їх у сховищі. А потім, десь у листопаді, створюємо комісію — з представників депутатів, поліції, нашої служби — і складаємо фінальний акт утилізації. Сітки передаємо КП «Сервіс» для знищення.
– Чи знаходите ви тих, хто ставить сітки і чи виписуєте ви штрафи порушникам?
– Якщо ловимо із незаконним знаряддям – так. Минулого року, наприклад, була навіть кримінальна справа по незаконному вилову риби та спрямована до гадяцького районного суду. Також до суду направляють протоколи про адміністративне правопорушення, які складаємо відповідно до частини 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення і вже суд приймає рішення.
– Які труднощі є у вашій роботі?
– Парк великий, а нас лише троє. Хоча по штату має бути 14 працівників. Але це проблема не лише нашого парку, а й національних і регіональних парків України. Пальним нас міська рада забезпечує, тож працюємо.
Війна, браконьєри й дрони: нові виклики для ландшафтного парку
– Який вплив має війна на екосистему вашого парку? Чи фіксували, наприклад, пошкодження від уламків збитих БпЛА?
– Зараз, на щастя, на території парку не зафіксовано жодних «прильотів», руйнувань чи пошкоджень. Але ж є інша проблема. Наприклад, на території парку є гідрологічний заказник «Болото Моховате». Якщо на території парку можна відпочивати, збирати гриби тощо, то захист Моховатого суворіший. Туди не можна не те що заходити, літати будь-якими літальними апаратами. Але реальність така, що нашою територією пролітають дрони. Ймовірно, вони можуть летіти й над Моховатим, тож про який захист природи йдеться?
– Чи зменшилася кількість браконьєрів за час повномасштабного вторгнення?
– Дуже зменшилась. І сіток значно менше. Раніше, коли починали працювати, ми витягали до 5-5,5 км сіток. Зараз 2,5 кілометра сіток за рік.
– Чому так?
– По-перше, комендантська година – менше можливостей вийти на воду. По-друге, сітки дуже дорогі, а ще й логістика, доставка – усе подорожчало. Ну і третє — зараз, окрім нас, ще й поліція активніше працює. Тож контроль посилився.
Екологічна профілактика та тварини, що тікають від війни
– Які екологічні ініціативи запроваджує парк?
– Ініціативи – в першу чергу, це недопущення будь-яких екологічних порушень. Наприклад, ми слідкуємо, щоб під час обробки сільськогосподарських полів хімікати, гербіциди не потрапляли у водні об’єкти – річки, струмки. Ми проводимо моніторинг, виїжджаємо на місця. Якщо бачимо загрозу або вже факт порушення, повідомляємо відповідні служби. Це частина нашої роботи з охорони природного середовища. Слідкуємо за тим, щоб у природоохоронній зоні не було капітального будівництва. Тобто бесідку можна поставити, якщо є дозвіл – можна, якщо зводиться фундамент на території парку – це вже категорично заборонено.
– Тобто ваша робота ще й профілактична.
– Саме так. Ми працюємо на попередження. До речі, про поля. Ми слідкуємо за тим, щоб не лише хімікати не потрапляли у воду. А й ландшафти не розорювалися під поля. Кілька років тому у Великобудищанській громаді одне сільськогосподарське підприємство намагалося розорати луки біля Псла на території парку. До води залишалося кілька метрів, при тому що природоохоронна й захисна зона визначена на 50 метрів до берега по річці Псьол. Нам тоді вдалося перешкодити розорюванню лук.
– Які тварини живуть на території парку і чи фіксуєте ви міграції тварин через військові дії?
– Це, звісно, не наша робота коментувати такі питання, але так, у нас вже з’явилися тварини, які рятуються від війни. Наприклад, побільшало диких кіз, оленів, диких кабанів. В основному вони приходять із Сумщини.
Серед орнітофауни водно-болотного комплексу парку зустрічаються типові представники мисливської фауни – гуска сіра, крижень, чирок-тріскунок, широконіска, шилохвіст, лиска, курочка водяна, бекас, травник, чайка та інші.
Досить серйозною екологічною проблемою у відтворенні водно-болотної дичини є нерегульовані самовільні випали пожнивних решток, сухої трави та очерету, що вкрай негативно позначаються на чисельності видів.
– Чи є на території парку стихійні смітники та чи, за вашим спостереженням, поменшало сміття в екосистемі ландшафтного парку? Адже нині проводять пояснювальні роботи, щоб привчити людей не смітити у природі.
– Так, є, стихійний несанкціонований смітник на території Великобудищанської громади, на луках. Крім того, є випадки того, що водії не доїжджаючи до санкціонованих смітників, викидають пакунки із сміттям прямо на луках, які охороняє наш парк.
– Найбільше ваше бажання нині.
– Зберегти природні ландшафти нашого краю, бо для того і був створений Регіональний ландшафтний парк «Гадяцький».
