Сарський рушник – символ історії, гордості і скорботи
Історія сарського рушника
Скільки себе пам’ятаю, у нашій хаті завжди бережно зберігався цей рушник. На Різдво моя мати обов’язково підвішувала його під образами. Нетлінна лампада кидала на покуття трепетні тіні, освітлюючи його світлом надії. І творилася молитва, сповнена пам’яттю роду.
— Цей рушник із сарської ткацької, — казала мама.
Я знала його історію. Згодом знайшлися й письмові підтвердження: у Сарах дійсно існувала ткацька навчальна майстерня, заснована місцевим сільськогосподарським товариством.
У 1911 році в майстерні навчалося 11 учениць, а її вироби здобули похвальні відгуки на Полтавській сільськогосподарській виставці 1908 року. Дещо пізніше, на виставці 1913 року в Петербурзі, сарські майстрині отримали високе визнання — «Бронзову медаль». Серед нагороджених була і Крат Векла Іванівна.
… Я вже вкотре розглядаю узор на крилах рушника - вдивляюсь у кожну кольорову лінію візерунка. Це вимальоване на полотні диво золотою ниточкою Векли Крат. На душі стає щемно. В 33-му році її скосив голод разом із дітьми Тетянкою, Мишком і Пантьошкою.
Мишко сидів на порозі і похитуючись в такт промовляв: «Борщу… Каші… Борщу… Каші…»
Через багато літ учитель Микола Данилович Пісний згадував, як запам'ятав у 1933 році одного надзвичайно талановитого учня, який знав відповідь на будь-яке поставлене питання. Завжди енергійно піднімав руку… В один день голодної весни учень енциклопедичного складу пам'яті на питання вчителя руки не підняв… В хлопчини, вкрай виснаженого голодом, в очах бриніли сльози. Опухла рука знесилено лежала без руху на парті. То був Пантелеймон Крат. Пантьошка, який помер голодною смертю.
… Я тримаю в руках осиротілий сарський рушник. Його не обміняли за декілька картоплин, за кусочок хліба чи прогірклу мірку муки. А із дна моєї душі піднімаються чиїсь вигаслі страждання, пече ревний біль.
І в поминальний день жертв голодного терору 33-го трагічного року я простелю рушник на столі, покладу на нього хліб і запалю свічку пам'яті.
Адже стара, як світ, ірландська мудрість гласить: «Допоки після нашого життя за нас горить свіча - ми живі».

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити