- 422
- 422
Сергій Каташов. Частина 1: Догадяцький період життя
СЕРГІЙ КАТАШОВ. ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ. ЧАСТИНА 1: ПОХОДЖЕННЯ, ШКОЛА, НАСТАВНИКИ – ДОГАДЯЦЬКИЙ ПЕРІОД
З нагоди 150-ї річниці від Дня народження
Цьогоріч виповнилося 150 років від дня народження Сергія Іларіоновича Каташова – майстра станкового живопису, педагога із 40-річним стажем (викладача кількох навчальних закладів Гадяча), фотографа, чий спадок у вигляді світлин нашого міста початку XX ст. донині лишається неоціненним.
Дивно і прикро, що дослідження творчості і біографії Сергія Каташова не було предметом статей ні у місцевій періодиці, ні у інших, ґрунтовніших наукових виданнях. Тема «Каташов і Гадяч» у вичерпному викладі обійшла краєзнавців та істориків міста. Прізвище Каташова я стріла тільки у дописах авторки літературно-публіцистичних і краєзнавчих статей пошукового напрямку Ганни Дейни, відомої читачам газети «Рідний Край. Газета Гадяцького земства». Єдиним, хто надрукував роботи митця, був Володимир Костюк. У книзі «Гадяч у старовинній листівці» автор розмістив зроблені художником світлини (з колекції збирача старожитностей, гадячанина Володимира Сови) і коротку біографію.
Інформації про Каташова і справді обмаль. У відкритому доступі мені нічого не вдалося знайти, окрім абзацу у Енциклопедії Сучасної України (2012) Віталія Ханка. А Сергій Іларіонович лишив по собі чималий спадок художніх полотен.
Із нагоди ювілею живописця у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї готується виставка робіт, а також захід «Сергій Каташов. Забуттю не підлягає». Сподіваюсь, хоча б частково це відновить історичну справедливість. Поки не на всі питання вдається знайти відповіді, та все ж я переконана, що це вже гучний вигук у тиші майже столітнього мовчання.
Народився Сергій Іларіонович Каташов 26 березня 1875 року у селі Второво, Володимирської губернії. Проте доля судила йому прожити своє життя в Україні, стати художником і фотографом Гадяча і тут же знайти свій останній прихисток. Про рід Каташова відомо мало. В автобіографії художник вказав, що народився у родині заводчика скляного посуду, мати була домогосподаркою.
Художня школа Каташова
Мистецьку освіту здобув у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1892 – 1900) та в Петербурзькій Академії мистецтв. Як майстер реалістичного живопису формувався під впливом вчителів Валентина Олександровича Сєрова (1865 – 1911) і Володимира Єгоровича Маковського (1846 – 1920).
На постатях учителів і наставників хотілося б зупинитися детальніше. Беззаперечним є їхній вплив на формування юного Каташова, та важливіше інше – простежити зв'язок із Україною у житті і у творчості. Обидва належали до групи Товариства пересувних художніх виставок, обидва працювали у напрямі реалізму.
Відомий навіть обивателям художник-графік Валентин Сєров належав також і до гілки імпресіоністів. Як і Каташов, він закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Писав портрети, побутові картини, пейзажі. Найбільший творчий вплив на Сєрова справив Федір Кричевський. А вчителем Валентина Олександровича був українець з-під Чугуєва, уродженець Харківської губернії, Ілля Рєпін, який у свою чергу був близьким другом українського історика Дмитра Яворницького. Саме у Рєпіна, коли той перебував у Парижі, проживав Сєров. У 1880 році учень разом зі своїм учителем прибув в Україну, щоб допомогти йому збирати матеріал для відомої нині роботи «Запорожці пишуть листа турецькому султану».
Свідоцтво Імператорської Академії мистецтв, видане Сергію Каташову, підписане Володимиром Маковським (1846 – 1920). Цей знаний живописець, майстер побутового жанру, академік (з 1873), дійсний член Петербурзької академії мистецтв (з 1893), а з 1895 року – її ректор, походив зі зросійщеної польської родини.
Кращим другом і колегою Маковського був український живописець, педагог, громадський діяч, статський радник Мурашко Микола Іванович, який теж близько товаришував із Іллею Рєпіним. На початку 1880-х у творчості Маковського з’являється помітний інтерес до української тематики, який надалі вже з творчості не зникає: «Українка», «Ярмарок в Україні», «Відпочинок на шляху до Києва», «Український пейзаж із хатами», «Свято в Україні», «Українська дівчина» та ін. Цей пласт робіт отримав назву «Малоросійський цикл».
Сергій Каташов: шлях із Петербурга до Гадяча
Не вдаючись надто углиб біографії вчителів, маю лиш намір акцентувати вашу увагу на тому, наскільки вагомими величинами у сфері живопису були наставники Каташова. Один із учнів Сєрова згадував:
«За час мого перебування у майстерні Сєрова там працювали наступні художники: Юон, Пирін,… Каташов, … Кузнєцов, Сарьян, Сапунов».
Саме тому для мене довго лишалося загадкою: як так сталося що Сергій Іларіонович після столичних імперських шкіл приїхав до Гадяча. Відповідь знайшлася на сторінках книги Іллі Лучковського: «Записки мисливця за картинами ХХ століття» (Харків, 2017 р.). Відомий харківський колекціонер, за професією вчений-будівельник видав книгу про свій рід, життя і творчість, а також збиральницьку діяльність предметів мистецтва ХХ століття. З-поміж інших авторів у ній міститься і ім’я нашого гадяцького художника. Автор розповів, що у 1996 році у Харкові він неодноразово зустрічався із Іриною Городко-Покровською, мешканкою міста, небогою Сергія Каташова. За спогадами Іллі Яковича, її квартира містила велику кількість робіт дядька, а також окремі особисті речі художника.
Ірина Григорівна розповіла колекціонеру, що після завершення педагогічних курсів (за словами Лучковського, атестат свідчить про 2 травня 1902 р.) у 27-річному віці випускник отримав направлення в Катеринослав нинішнє Дніпро. Проте, через прикре непорозуміння, потрапити на роботу не вдалося, бо йому повідомили, що вакансія, на яку він претендував, уже зайнята. Проте Каташов не здогадався, що це місце тримали саме для нього. Через це Сергій Іларіонович поїхав у Гадяч – місто, яке тамтешні художники надзвичайно хвалили. Таким дивним чином розпорядилася доля. Тут, у Гадячі, Каташов і залишився до кінця своїх днів.
У небоги зберігалися також дві срібні медалі 1899 і 1900 рр., які живописець отримав під час навчання і згадане вище свідоцтво про закінчення мистецького закладу.
Після кількох зустрічей між Іллею Яковичем і Іриною Григорівною встановився певний рівень довіри і у 1997 році небога вирішила передати картини свого дядька в колекцію Лучковського. У 2015-му він подарував їх Харківському художньому музею.
Мистецька спадщина
Враховуючи освіту і оточення, нині ми з більшим розумінням можемо говорити про глибину і фундаментальність підготовки Каташова-художника.
Сергій Іларіонович працював у побутовому, портретному і пейзажному жанрах. У творчості академічні засади поєднував із побутовим трактуванням, типовим для передвижників.
«Композиції Каташова переважно наративного характеру, з чітко окресленими дійовими особами та середовищем, яким підпорядковано світлотіньове моделювання та колористична тональність» – читаємо у Віталія Ханка.
Серед основних робіт живописця: «Біля шлагбаума» (1899), «На поромі», «Автопортрет» (початок 1900- років), «Скрипаль» (1901), «Батько» і «Жіночий портрет» (1906), «Хлопчик» (1910), «Чоловічий портрет» (1916) «Весняний пейзаж» (1925), портрети викладачів Гадяцької педагогічної школи К. С. Дегтярьова (1930 – 1931) та М. С. Білоконя (1941).
Твори митця зберігаються у Гадяцькому історико-краєзнавчому, Харківському та Полтавському художніх музеях, а також у приватних колекціях поціновувачів живопису у Гадячі, Києві, Харкові та навіть за кордоном – Італії і Франції.
Зокрема, у науково-допоміжному фонді Полтавського художнього музею (галерея мистецтв імені Миколи Ярошенка) містяться такі роботи С.Каташова: «Етюд моделі», к. ХІХ ст., олія, полотно (розміри: 104 х 52), «Музиканти», поч. ХХ ст., олія, полотно (розміри: 77,5 х 59).
Полотна у задовільному стані, не обрамлені, не експонувалися. Мають пошкодження, затертості, сколи і лущення фарби. Найчастіше причиною цього є час і відсутність догляду.
Зі слів головної зберігачки фондів Полтавського художнього музею Світлани Борисенко, мені стало відомо, що полотна вже внесені до переліку тих, що потребують реставрації і очікують своєї черги на відновлення.
Сергій Каташов: віднайдені полотна і пам'ять про митця
У Харківському художньому музеї після нашого звернення, замість зазначених чотирьох картин, було виявлено одинадцять. Роботи було відзнято професійним фотографом і ми вже подбали про те, щоб їх надрукували на полотні із дотриманням відповідних вимог. З-поміж них: «Портрет жінки у хустці. 1930 (?)», «Жанрова сцена», «Портрет хлопчика у картузі», «На прогулянку», «Старий біля ґанку. 1916(?)», чоловічі і жіночі портрети і два етюди «Сонячний день» і «Похмурий день». Таким чином, копії дев'яти картин Сергія Каташова стануть частиною виставки у нашому музеї.
Іще одним закладом, де ми не сподівалися шукати полотен гадяцького художника став Пархомівський музей. Про їхню наявність нам повідомила мистецтвознавиця, завідувачка відділом ХХМ, членкиня Національної спілки художників України Ольга Денисенко. І дійсно, спілкуючись із директоркою Пархомівського художнього музею імені Панаса Федоровича Луньова Оленою Семенченко, я дізналася, що у 1996 році протягом місяця (з 02.10 по 01.11) у залах закладу проходила персональна виставка робіт Сергія Каташова. На ній було представлено 49 робіт. Їхньою власницею і ініціаторкою виставки стала небога Ірина Городко-Покровська. Опісля експонування жінка подарувала музею частину колекції свого дядька.
З огляду на датування, більшість полотен можна віднести до гадяцького періоду творчості. Серед них переважають портрети і побутові замальовки. Але є і етюди на гадяцькі теми. І тут уже не за датами, а за назвами і місцями ми можемо із певністю сказати, що писані вони були у нашому місті: «Річка Грунь». 1924, полотно, олія (25 х 34), «Млин взимку». 1920, полотно, олія (37 х 46,5), «Паром на Пслі». 1930, полотно, олія (36 х 42).
Про відкриття виставки Каташова у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї буде повідомлено заздалегідь за допомогою соцмереж. Запрошуємо всіх охочих долучитися до вивчення частинки історії міста через призму картин і етюдів гадяцького художника і викладача.
У виставковій залі Гадяцького історико-краєзнавчого музею з 24 квітня триває художня виставка «Забуттю не підлягає»", присвячена 150-й річниці від дня народження художника, фотографа і педагога Сергія Каташова.
Читайте також:
