- 357
- 357
Сергій Каташов. Частина 2: Майстер камерного реалізму
СЕРГІЙ КАТАШОВ. ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ. ЧАСТИНА 2: МАЙСТЕР КАМЕРНОГО РЕАЛІЗМУ
З нагоди 150-ї річниці від Дня народження
Сергій Каташов належить до представників своєрідної «малої гілки», «малої лінії» вітчизняного реалістичного мистецтва, що у роки кінця 19 - поч. 20 ст. не прагнули до новаторства і мистецьких експериментів, а хотіли зберегти спадщину реалістичного мистецтва, демократичну основу його творчості.
Ольга Денисенко
Від 24 квітня у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї розпочала свою роботу виставка «Сергій Каташов. Забуттю не підлягає», присвячена 150-й річниці від Дня народження талановитого майстра пензля, представника академічного стилю живопису, фотографа і педагога Сергія Іларіоновича Каташова.
Ті гадячани, хто цікавиться історією краю чи принаймні гортали видання Володимира Костюка «Гадяч у старовинній листівці» і «Гадяч. Краєзнавчі розвідки», що їх краєзнавець присвятив рідному місту, не могли не завважити, що основою і окрасою цих книг стали світлини з видами Гадяча. Їхнім автором і виконавцем був сьогорічний ювіляр. І цей спадок для нас, сучасних, безцінний.
Початок ХХ століття – саме той період, коли Каташов приїздить до Гадяча, називають «золотим віком картки». Серія карток із видами Києва стала першою із українських ілюстрованих листівок. Їх було видано Степаном Шульженком у 1895 році. Наприкінці ХІХ століття з’явилися листівки-монтажі з панорамами інших міст – Одеси, Харкова, Полтави, Ніжина тощо. Українські села, хутори та подібні їм види поселень друкувалися переважно у серіях «Типи і види Малоросії» та «Українські типи і краєвиди» – це були чорно-білі, тоновані або кольорові відбитки. На Полтавщині оригінали більшості з них належать фотографам О. Завадському, І. Хмілевському, В. Світличному і С. Каташову.
Декотрі фотозображення Гадяча саме у формі листівок і досі вдається віднаходити на сайтах колекціонерів.
Диво уцілілих полотен
Якщо спадок Каташова як фотографа збережений у кількісному складі робіт порівняно непогано, то з живописними творами Каташова-художника нам пощастило менше. Пошук причин чи винних не є метою цієї статті. Відомо, що багато полотен було втрачено у період ІІ Світової війни. Із великої загальної кількості картин Сергія Іларіоновича у нинішньому Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї представлено лише п’ять. Ці роботи Каташова дивом перейшли нам у спадок із розграбованого у 90-х Гадяцького музею. Спілкуючись із його останньою завідуючою Тетяною Бєдовою, я не змогла отримати відповіді на питання як саме втрапили картини до закладу. Унаслідок процесу так званої реорганізації, інвентарних книг не збереглося. У експозиції кімнат і залів старого закладу вони представлені не були.
З цього ж музею дивом збереглася і коротка біографія автора – кілька абзаців. Можливо, вона була частиною тимчасової експозиції. Після того, як заклад припинив існування, вціліла частина експонатів перейшла у власність літературного музею родини Драгоманових. З ними і картини Каташова. Проте і у цьому одноповерховому приміщенні вони не експонувалися, а зберігалися у фондосховищі. Це підтверджують і колишня директорка Вікторія Левицька, і молодша наукова співробітниця Ірина Чемерис.
Довгі роки ці п’ять картин гадяцького майстра перебували у запасниках Гадяцького історико-краєзнавчого музею, відкритого у 2012 році. Нині, з нагоди 150-річного ювілею художника, нехай навіть не відреставровані, вони все ж представлені на огляд у виставковій залі. Це «Етюд задумливого хлопчика» (розміри: 22,5 х 27), «Весняний пейзаж» (36 х 23,3), «Лісовий пейзаж» (35 х 25), «Зелений пейзаж» (38 х 28,5) і «Гадяцький дворик» (23 х 25,5). Назви робіт умовні, оскільки вони не містять ні датування, ні місця написання. Проте, можемо припустити, що вони були написані у Гадяцький період творчості.
По суті своїй це невеличкі пейзажні замальовки, що не були навіть оборамленими. Дві з них були кимось полаковані. Дивом вони уціліли і догукалися до нас із глибини столітньої тиші. Деякі з них – відверто пленерні етюди. Тут вгадується манера вихопити, встигнути зафіксувати мінливий день, відбитки напівтонів, створених його змінністю. Основну роль у передачі образного змісту робіт відіграє світло. У пленерному живописі саме воно і є головною складовою творення стилістичного єства.
Сергій Каташов та його роботи: «Життя як благо»
Ось як описує роботи Каташова мистецтвознавиця, завідувачка відділом Харківського Художнього музею, членкиня національної спілки художників України Ольга Денисенко:
«У руслі розвитку вітчизняного побутового жанру майстром було сформовано свій власний ідейно-тематичний контекст творчості – тема звичайної людини, де авторський аналіз ситуації, в якій перебувають герої, представлено не у вигляді картини-оповідання, з дієвою поведінкою персонажів, а такого собі «шматочка життя». Літературні засоби зображення, притаманні майстрам Товариства пересувних художніх виставок, поступаються місцем деталізації, описовість і пов’язана з нею умовна натуралістичність персонажів – суто пластичному вираженню, тобто за допомогою виражальних можливостей кольору і світла. Для творів Каташова цього періоду притаманні висвітлена палітра, прийоми пленерного живопису «доімпресіоністичного періоду», підвищена увага до включення в картини пейзажних, натюрмортних, інтер’єрних частин композиції, більш складна образність. <…>
…більшість його творів виконано в так званій гамі академічного письма – коричнево-зеленому колориті. Незважаючи на певну стриманість поведінки своїх персонажів, можна сказати, що, як і в творах багатьох своїх сучасників – майстрів образотворчості, Каташов також представляє напрям мистецтва, що втілював життя як благо, дароване людині.
Художник добре передає відчуття кімнатного освітлення, деталі інтер’єру помешкання, в яких розкривається соціальне становище та самооцінка, світовідчуття та багато іншого. На відміну від багатьох інших майстрів подібної тематики, де почуття персонажів залишається авторським. <…>
Інтер’єр був одним із улюблених напрямків мистецтва «срібного століття» – як продовження вже згадуваної тематики поезії тихого, спокійного життя. У своїй роботі Каташов постає як майстер так званого «м’якого» камерного реалізму, що зміг передати тепло домашнього вогнища, способу життя родини в помешканні, художньо виявити його образність і поетичність».
Художні роботи у Гадяцькому музеї:
Працюючи над виставкою і заходом у Гадяцькому музеї, я звернулася до старшого викладача кафедри рисунка Харківської державної академії мистецтв, члена Національної спілки художників України Олексія Будника з проханням допомогти з художнім аналізом етюдів Сергія Каташова. Спостереження пана Олексія вийшли у чомусь навіть екзистенційно-філософськими, що було і для мене самої відкриттям. Олексій Петрович зміг подивитися на роботи Сергія Іларіоновича під іншим кутом сприйняття.
За його словами «Каташова хвилювало людське життя. Він постійно спостерігав, думав, аналізував і знаходився у роздумах з приводу побаченого».
Щоб переконатися у правдивості цих слів чи створити власне враження, запрошуємо завітати до музею і побачити роботи Каташова власними очима. Вони експонуватимуться у великій і малій виставкових залах закладу. У планах також проведення пленеру, пам’яті художника. Ймовірно, прийшов час відродження – пробудження давно заснулої пам’яті і порушення мовчання забуття.
Читайте також:
