Шабля Івана Мазепи у руках Усика: історія, що ожила

— Олексію, ви були залучені до організації доставки шаблі Івана Мазепи для поєдинку Усик-Фʼюрі?

— Ні, я не брав участі в організації доставки. Моя роль у цьому проєкті була інша — я виступав як історичний консультант і був одним із авторів ідеї.

— Як виникла ця ідея?

— До мене звернулися представники Фонду Олександра Усика та агенція культурної промоції Ukraine WOW. Вони шукали нову символіку для змістовного наповнення матчу двобою в Саудівській Аравії. Їх цікавило, як у разі перемоги Усика можна було б підкреслити значення цієї події. Зазвичай спортсмени, особливо в силових дисциплінах, використовують символіку, яка звертається до широкої аудиторії.

Олександр уже тривалий час використовує стилістику козацтва, що природно, адже це частина нашої історії, зокрема її мілітарної складової. Проте раніше все було радше дизайнерсько-бутафорським. Їхній команді хотілося додати історичної автентики.

Я запропонував кілька варіантів, зокрема мілітарні артефакти, пов’язані з історичними діячами. Зрештою вибір зупинився на шаблі Івана Мазепи. Це був власний вибір Олександра Усика.

— Хто займався організацією доставки?

— Усі організаційні питання, включно з логістикою, страховкою, оформленням документів, узгодженням із Міністерством культури та закордонних справ України, Чернігівським обласним історичним музеєм імені Василя Тарновського та іншими установами, вирішували фонд Усика й агенція Ukraine WOW. До цього залучалися також Національно-науково-дослідний реставраційний центр України, Міністерство культури Саудівської Аравії, українське посольство й консульство.

— Олексію, яке значення, на вашу думку, має той факт, що Олександр Усик підняв шаблю Івана Мазепи після перемоги?

— Це має величезне значення, оскільки поєднує два символи. З одного боку, це символ перемоги в спортивному двобої — масовому виді спорту, який транслюється на весь світ, із багатомільйонною аудиторією вболівальників. З іншого боку, це демонстрація історичної пам’яті та зв’язку між перемогами минулого, здобутими нашими героями та теперішньою боротьбою України за незалежність.

— Чому саме постать Івана Мазепи була обрана для такого символічного акту?

— Іван Мазепа — це ключова постать нашої історії. Він очолив повстання проти московського панування, захищаючи права й вольності Війська Запорозького — засадничі цінності, які українське суспільство відстоює і зараз. Хоча його боротьба тоді завершилася поразкою, Мазепа заклав основу для ідеї української незалежності, яка надихала наступні покоління.

Після нього з’явилися діячі, які несли його ідеї далі: від борців за незалежність XIX століття до учасників визвольних змагань Української революції та героїв Другої світової війни. Саме тому російська імперська пропаганда клеймила всіх, хто боровся за українську незалежність, термінами «мазепинці», «петлюрівці» чи «бандерівці». Сьогодні ж ці слова стали для нас символами гордості, відзначаючи тих, хто був потрібен Україні.

— Як сучасні українці сприймають Мазепу?

—  Через часову дистанцію постать Мазепи трохи відсунута на задній план порівняно з такими діячами, як Петлюра чи Бандера. Проте Мазепа залишається засновником ідеї боротьби за незалежність, носієм цінностей, які актуальні й сьогодні. Його оточення, наприклад, створило Конституцію Пилипа Орлика — інтелектуальний продукт, що з’явився завдяки ідеям і підтримці Мазепи. Це той історичний контекст, який робить підняття шаблі Мазепи Усиком ще символічнішим. Воно не тільки вшановує минуле, а й підкреслює зв’язок із сучасною боротьбою України за свободу.

— Чому саме шабля Івана Мазепи була обрана як символ жесту?

— Насамперед тому, що це мілітарний символ. Мені дуже хотілося, щоб він був саме таким. Знаєте, у нашій культурній дипломатії ми активно використовуємо гуманістичні символи — українську вишиванку, борщ, традиції Різдва чи мистецькі здобутки. Це все чудово і важливо, адже Україна — це нація творчих і талановитих людей. Але водночас не варто забувати про іншу грань нашої ідентичності.

Україна протягом століть була ареною боротьби, коли нас намагалися витіснити з власної землі, забрати наш життєвий простір. І в цих умовах українці були не лише творцями, а й воїнами, які змушені були захищати себе та свою самобутність.

— Ви вважаєте, що використання мілітарної символіки є важливим і зараз?

— Так, це необхідно як для нас самих, так і для світу. Для нас — щоб нагадувати про нашу єдність і рішучість, які нас мобілізують у нинішній війні. Для світу — щоб показати, що українці завжди мали силу та рішучість давати відсіч агресорам.

Не можна складати враження, ніби ми лише «добрий, співучий народ», якому постійно завдають шкоди. Це не відповідає історичній правді. Ми завжди мали міць і відвагу, і це треба пам’ятати. Мілітарні символи — це спадок від наших предків, і вони мають бути в обігу не тільки в сучасній армії, а й у ширшому українському суспільстві.

— Як саме шабля Мазепи вписується в цю концепцію?

— Це не просто предмет озброєння — це символ нашої боротьби, рішучості та прагнення до свободи. Вона нагадує нам, що ми маємо сили захищати себе і свою країну, а також надихає на те, щоб продовжувати цю боротьбу до перемоги.

— Чи здатні такі символічні дії, як підняття шаблі Івана Мазепи Усиком, сприяти поширенню знань про українську історію за кордоном?

— Безумовно, здатні. Маніфестація шаблі Мазепи у поєднанні з перемогою Усика і реакція на це світових ЗМІ є яскравим свідченням. Це підтверджує і статистика пошукових запитів у Google, де значно зросла цікавість до Івана Мазепи, української історії та козацтва.

Такі події не лише привертають увагу іноземної аудиторії, а й нагадують нам самим про нашу історичну спадщину. На жаль, багато українців мають лише поверхневе уявлення про Мазепу — частково завдяки тому, що його зображення є на купюрі в 10 гривень. Але мало хто знає про меморіальні речі, які зберігаються в Україні, як-от колекція Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.

— Розкажіть, будь ласка, більше про цю колекцію.

— Це унікальна збірка, яка була створена завдяки Василю Тарновському, видатному українському меценату XIX століття. Він зібрав численні козацькі старожитності, що стали основою музею. До речі, його родина також заснувала першу в Україні колекцію Шевченкіани. І уявіть, що багато українців уперше дізнаються про ці речі завдяки такій спортивній події, як поєдинок і перемога Усика..

— Чому це настільки важливо?

— Тому що це допомагає нам сплітати нитки історичної пам’яті. Такі події дають нам відчуття спадковості та зв’язку не лише з подіями близького минулого, а й із нашою далекою історією. Ми отримуємо можливість доторкнутися до власної ідентичності. І коли це відбувається через такі популярні платформи, як спорт, ефект стає ще потужнішим. Це чудовий приклад того, як символічні дії здатні об’єднувати націю й водночас знайомити світ із нашою культурою та історією.