Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
Середа, 17 Квітня 2024 року
Сіль землі гадяцької. Юлія Кобізька.
Сіль землі гадяцької. Юлія Кобізька.

Сіль землі гадяцької. Юлія Кобізька.

Хто вона, Юлія Кобізька?

Ім`я Юлії Кобізької неодноразово згадувалося на шпальтах нашої газети. Юлія долучилася до створення дизайну нашої газети, розробила архітектуру сторінок, підібрала шрифти, створила лого нашого видання. Ще Юлія придумала та втілила в життя не один творчий проєкт у Рашівці. За словами самої авторки, вона не любить створювати проєкти «у стіл». Від ідеї до втілення її в життя проходить не дуже довгий період. Ось найграндіозніші її проєкти:«Музей-аптека в Рашівці», «Микола Галушка – рашівський фотограф» (альбом фотографій місцевого фотографа-аматора, який, сам того не підозрюючи, створив фотолітопис села в 60–80-х роках минулого століття), «Історія рашівської лікарні», веб-серіал «Стефка», фотоальбоми поезій «Рашівка» та «10 віршів про Псьол», документальний фільм про місцевий самодіяльний театр. До вашої уваги, шановні читачі, інтерв’ю з цією молодою, не побоюся такого гучного, але правдивого слова, унікальною жінкою.

— Юліє, жителям Гадяччини Ви знайомі як авторка різних цікавих проєктів. Та про Вас невідомо практично нічого. Розкажіть, будь ласка, про себе.
" Мені 36 років, я високого зросту, люблю займатися спортом, тому ніколи не страждала від зайвої ваги. У мене є чоловік і син, перед якими я пишаюся своїм козацьким корінням. І кілька друзів ще зі студентських лав, які не дають мені забути ті часи, коли ми жили без телефонів. Я спілкуюся виключно українською, люблю старі фільми та спокійну музику. Один з моїх найкращих друзів – мій кіт, якого я знайшла на вулиці 9 років тому. "
— Як Ви себе ідентифікуєте за географічним місцем проживання: Ви жителька Рашівки чи Києва. І чому саме так вважаєте?
" Я народилася й виросла в Рашівці, навчалася в Полтаві, вийшла заміж у Києві. Скрізь життя по-своєму цікаве, але звісно завжди тягне туди, де людина отримала перші знання про себе і світ. Тому, де б я не була, рашівська домівка в моєму серці. "
— Що для Вас життя в селі?
" Життя в селі для мене – це просте, тверезе бачення світу. Це можливість насолодитися природою, спілкуванням із тваринами. Це задоволення від розмов із тими, кого знаєш. Це рутинна робота. Це процес самооцінки й пошуку зайнятості. "
— А в Києві? Чим життя й люди в столиці відрізняються від життя й людей у провінції?
" У Києві важче заземлитися і тому можна втратити себе. Постійно бракує часу і ніде немає знайомого обличчя. "

«Ідеї народжуються з потреби»

— Юліє, розкажіть, будь ласка, як народжуються ідеї проєктів, яка їх мета ?
" Ідеї народжуються з потреби. Є потреба, щоб стара аптека у селі не занепала – виникла ідея музею, є потреба в культурному спілкуванні – виникла ідея організувати жіночий дискус-клуб. Власне тому й виникають нові потреби, коли старі ідеї реалізовані й треба рухатися далі. "

Стефка

— Юліє, а як з’явилася Стефка? Я пам’ятаю, як ми з друзями з нетерпінням чекали виходу наступного сюжету про вашу героїню. Це неабияк допомогло пережити карантинну весну.
" Був карантин, зібралися потрібні люди в потрібному місці – і з’явилася Стефка. Це повністю авторський проєкт про те, як зі сміття можна зробити кіно. Над серіями працювали ми з сестрою і ще багато людей, усі отримували задоволення. Кожен радо згадує той час. "
— Юліє, а чим ви знімали свої короткометражки?
" Спочатку на телефон, потім купили більш професійну камеру. "

Рашівський народний театр

— Юліє, останній ваш проєкт, презентований громадськості, – документальний фільм про рашівський народний театр. Що надихнуло на цю роботу?
" Люди з таким незвичним захопленням мене надихнули. Прості сільські люди у вільний час грають ролі на сцені. Це дуже цікаво. А власне документальне кіно я хотіла зняти вже давно. "
— Можете коротенько розказати про історію цього театру? Знаю, що вона налічує близько ста років.
" На початку століття працював драмгурток. Після створення сільського клубу він продовжив роботу. Люди так розважалися, заробляли гроші. У 1995 році йому присвоєно звання народного. "
— Юліє, коли бралися за цей проєкт, із ким консультувалися, у кого брали поради?
" Зібрала учасників, які сьогодні складають колектив театру, і запитала про їхні відчуття від роботи на сцені. Мені було цікаво дослідити ставлення людей до такого незвичного захоплення, як сільський театр. "
— А як Ви справляєтеся з технічною частиною роботи: монтаж, музичний супровід? До речі, а хто до ваших робіт підбирає музику? У серіалі про Стефку вона просто чудова.
" Я вивчаю спеціальні програми, багато читаю і запитую знаючих людей. У процесі роботи над «Стефкою» спочатку робився монтаж, потім підбиралася музика. Вона вся авангардистська початку ХХ століття, і темпоритм візуального ряду такий самий, тому не важко було знайти відповідну мелодію, оскільки в той час творили прекрасні композитори. "

«Стараюся всі відповіді шукати в собі»

— Ваші проєкти творчі. Багато людей говорять, що під час війни це все не на часі. Яка Ваша думка з цього приводу?
" Під час війни все це не на часі, але я просто роблю те, що вмію. "
— Проєкти реалізуєте сама чи є помічники? Якщо є, то хто вони?
" Помічники та однодумці є завжди. Їх дуже багато тут і по різних місцях. Для багатьох із них згадка тут стала б неабиякою нескромністю. Тому всім причетним ще раз дяка! "
— Юліє, Ви багато читаєте, досліджуєте в архівах історію Рашівки, власний родовід, проводите екскурсії в музеї, пишете гарні акварелі, не менш талановиті вірші, виховуєте сина… Як Ви все це встигаєте в такі короткі двадцять чотири години на добу?
" У тому й справа, що я не все встигаю в короткі двадцять чотири години на добу. "
— Які Ваші улюблені книги?
" З української літератури люблю Франка, Лесю Українку. Зі світової захоплююся Гете, Шекспіром, Резерфордом. Постійно на моїй книжковій полиці Домонтович, Доленга Мостович, Достоєвський. "
— Яке Ваше життєве кредо?
" Стараюся всі відповіді шукати в собі. "
— Що побажаєте нашим читачам?
" Перемоги України! "

Автор статті

Стрічка звісток

Ковальов Віталій
Новікова Світлана
Новікова Світлана
Пинчук Віталіна
Газета