Спочатку повернення ПДФО громадам, потім – нові повноваження

Якщо ви цікавитеся органами місцевого самоврядування, то, напевно, помітили дивну тенденцію: держава намагається перекласти свої повноваження на громади, водночас прагнучи зменшити частку податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), який є основним джерелом формування місцевих бюджетів.

Як громади залишають без грошей, але завантажують повноваженнями

Розподіл ПДФО за 2024 рік виглядав так:

• 64% надходжень спрямовувалося до бюджетів територіальних громад;
• 15% зараховувалося до обласних бюджетів;
• 21% перераховувались до державного бюджету.

Зазначу, що з 2023 року громади втратили десятки мільярдів гривень, які вони могли б отримати від «військового та силового ПДФО», оскільки Верховна Рада ухвалила законопроєкт №10037, яким ці кошти були вилучені до державного бюджету.

Неодноразово чув ствердження, що це рішення і було відповіддю на питання: «А хто ж має забезпечувати сили оборони?» — і що це виключно компетенція держави та її бюджету. Але у самих громадах ситуація виглядала інакше. Місцеві жителі й військові закликали та вимагали від органів місцевого самоврядування спрямовувати кошти місцевих бюджетів на допомогу військовим із власної громади. Деякі ради робили це з власної ініціативи, інші — під тиском громади, але кошти все ж виділялися на закупівлю дронів, автомобілів та іншого обладнання. Проте кожен голова громади, з яким я спілкувався, наголошував, що такі дії можуть призвести до кримінальних проваджень, адже законодавчо вони не мають права цього робити.

У червні 2024 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №9559-д, який дозволяв місцевим органам влади допомагати силам оборони. Але склалася дивна ситуація: кошти громади вже втратили, проте повноваження їм усе ж надали. І тут сталося те, що важко пояснити: Президент досі не підписав цей законопроєкт, тому він не набув чинності й офіційного законодавчого дозволу на пряму підтримку сил оборони з місцевих бюджетів досі немає.

ПДФО і нові видатки: як громадам виконувати зобов’язання?

Наступною спробою вилучити кошти з місцевих бюджетів став проєкт державного бюджету на 2025 рік, у якому пропонувалося зменшити частку ПДФО, що залишається на місцях, на 4%. Це викликало хвилю дискусій. Завдяки злагодженій роботі голів громад, Всеукраїнської асоціації громад та окремих народних депутатів вдалося відстояти право громад на ці кошти, і їх продовжили зараховувати до місцевих бюджетів.

Однак новий рік розпочався з приголомшливої новини. З’явився проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання матеріального стимулювання окремих категорій військовослужбовців». Згідно з цією постановою, громадам рекомендувалося передбачити кошти на:

• погашення військовослужбовцями відсотків за кредитом на купівлю житла, транспортного засобу або для бізнесу;
• виплату військовослужбовцям разової допомоги на оздоровлення в розмірі 100 000 гривень;
• виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги в розмірі 50 000 гривень у місяці, що настає після укладення контракту;
• щомісячну виплату матеріальної допомоги в розмірі 10 000 гривень;
• виплату одноразової допомоги на початок підприємницької діяльності в розмірі 400 000 гривень після закінчення строку контракту.

Що далі?

Головна проблема реалізації цих виплат полягає в тому, що зазначені видатки у багатьох громадах навіть перевищують їхні річні бюджети. Не кажучи вже про те, що держава знову намагається перекласти додаткові повноваження та відповідальність на громади шляхом таких «рекомендацій».

         Моя особиста думка дуже проста: якщо держава прагне перекладати відповідальність за реалізацію програм на органи місцевого самоврядування, вона має повертати значну частину ПДФО, щоб місцеві бюджети могли це забезпечити.