Ніна Плутенко про участь у проєкті «Супермама»

— Пані Ніно, Ви стали однією з небагатьох жителів Гадяччини, які брали участь в проєктах національного масштабу. Що надихнуло Вас стати учасницею програми?

— Перш за все, я шукала себе. У мене був тяжкий переломний період в житті і я відчувала потребу щось змінити. Я розуміла, що мені потрібно було вийти із зони комфорту. І я, навіть не замислюючись куди йду, як відбуваються такі зйомки, просто заповнила заявку на участь. І згодом отримала запрошення на кастинг. Зізнаюсь, що іноді я думала: «Хто я, щоб мене туди взяли?», але відмовлятися навіть не збиралася. І враховуючи, що з нашої області кастинг пройшло 500 чоловік, а до четвірки увійшла саме я, то для мене це багато що означає.

Спочатку я мала страхи і хвилювання, але знаєте, це як іти по темній вулиці. Ти знаєш, що там світло в кінці тунелю точно є і йдеш туди. Це моя така набута риса протягом життя. Хоча народилася я не з таким характером… Іноді мені дуже важко було переступати через себе, але я закривала очі і просто йшла вперед. Адже в будь-якій ситуації не буває такого, що немає виходу. Навпаки, їх буває аж два - або вперед, або назад.

— Часто про такі проєкти говорять, що історії героїв вигадані, а сюжети продумані до дрібниць. Як було тут?

—Зйомки проходили у Києві у павільйонах Нового каналу і каналу СТБ. Дорогу у Київ мені оплатили. Кожну з 4 дівчат зустрічала людина і проводила до окремої кімнати на різні поверхи, щоб ми не познайомилися завчасно. Перед самим записом мені дали мою біографію, яку я розповіла на кастингу. Це щоб я не «мекала» перед камерами.

Сценаристи нічого свого не додавали, тільки те, що я говорила раніше. А от у ефір увійшли не всі мої роздуми та вислови. Були обрізані слова чи окремі фрази. Наприклад, я хотіла розповісти про свої методи виховання, що дітей потрібно виховувати через розмови, без насилля. А одна із матусь каже, вказуючи на іншу: «Вона б'є дітей, виховує у суворості». Але ж я не знала, що вона це вже сказала. Ну я і «випалила», що та дурепа, якщо не вміє говорити з дітьми, пояснювати, домовлятися і вважає, що залишається тільки ремінь для виховання.

Але в ефір увійшло тільки те, що вона дурепа. Мене дуже обурив випущений епізод, де плакав Максим. Мами-учасниці не мали права розпитувати сина про його батька і про наше розлучення. Або могли б хоч узгодити ці питання зі мною. Бо були такі слова, коли ми знімалися в павільйоні, дуже гидкі, які не пустили до ефіру. А коли зачепили дитину - пустили.

Те, що мене дуже турбує, як навчаються діти в воєнний стан — це не випустили, а за батька вони повинні були узгодити. Я в цей момент була за дверима. Почула і кажу: «Що ви робите?», а вони (ред.знімальна група) кажуть:"Тихо, Ніна, мовчи". Незважаючи ні на що, Ніна задоволена своєю участю та пригадує, що за кадром була зовсім інша атмосфера.

— Розкажіть про інших учасниць проєкту «Супермама» та про сам процес зйомок.

— Про інших учасниць… У кожної різне життя, різний характер, світобачення, фінансова стабільність і так далі. І у кожної були свої позитивні і негативні сторони. Але я все-рівно до всіх ставилася з позитивом. За весь час зйомок ми і сміялися багато, і плакали. У нас дуже об'єднана четвірка вийшла, на відміну від інших. Ми на самому фіналі навіть сміялися.

Я здогадувалася, про що саме мені будуть говорити і відповідала з усією своєю щирістю і про нігті, і про виховання дітей. Але хто вони такі, щоб судити мене? Треба пам'ятати, що це просто шоу. Про знімальну групу, то взагалі можна цілий день розповідати. На зйомках у Гадячі вони пропросили щось перекусити, бо зйомки тривали 10-12 годин. І моя мама вирішила накрити стіл для них усіх, а це майже 10 чоловік. Вони з таким захватом смакували і дякували!

Просто наша Гадяччина такий щирий і гостинний народ. Також я вручила їм подарунок - набір із глиняної вази з написом "Гадяч" і глиняними стаканчиками. Знімальна група не очікували такого прийому. А мені хотілося зробити їм приємне, і здається, це вийшло!

— Ніно, Ви говорили, що найголовнішою Вашою метою на проєкті було розповісти про себе та показати себе справжньою. Поділіться своїм досвідом виховання дітей та що б Ви змінили у вихованні від своїх батьків?

— Моя любов до батька прийшла тільки тоді, коли мені було за 30 років. Коли я пробачила його, тільки тоді дозволила собі його обіймати, цілувати і говорити, що я його люблю. Батьки мене не вчили проявляти емоції. Як і всі батьки з 80-х, вони вважали, що любити це - взувати, одягати, годувати, в школу збирати.

Що саме в цьому полягає їх любов. Але мене ніхто ніколи не обіймав, не цілував і коли у мене вже народилась Іра, мама казала: «Що ти її виціловуєш? Що ти її обіймаєш?». І про Максима так само. Зараз у мене є внучка, я її просто заціловую. А коли ж її цілувати? У 20 років? Ми і раніше з дітьми проводили багато часу. Ну куди вони без мене дінуться? Ми з дітьми одне ціле і не можемо бути порізно. Вони зі мною радяться, я їх виховую і заміняю їм і батька і матір. І я цим пишаюся.

— На проєкті Вас нарекли мамою «ста професій», а що ще Ви можете розповісти про свої захоплення і щоденні справи?

— Я веду свій інформативний блог. Він про моє життя. Можливо це дурнувато звучить, але людям цікаво, як ти просинаєшся, як ти готуєш їжу і чи готуєш взагалі, як худнеш. В проєкті мене показали як «не готуючу маму", та мене це не образило, бо у мене в блозі все це є. І хто мене знає, тому відомо яка я господиня у своєму домі.. Мені не потрібно випендрюватися. Я жива і щира.

У ефір також не увійшла моя розповідь про те, що мій рідний брат знаходиться на війні і що я активно займаюся волонтерством. Я допомагаю «Гадяцькому борщу». Раніше у мене було достатньо часу, але зараз менше і тому більше стала допомагати фінансово, а не фізично. Звісно мої донати не тисячні і я розумію, що 100 грн. це невеликі кошти, але коли в мене є така можливість, то я перераховую зручну суму.

— Після виходу передачі «Супермама» багато людей залишили негативні коментарі про Вас. Чи ображаєтеся Ви за такі вислови?

— По перше, я не психолог, а звичайна жива людина. Я не знала, чи будуть негативні коментарі, тому і не готувалася морально, психологічно. Мені більше було боляче, як моя мама реагує на все це. Я була на програмі, в цьому варилася, знала що де і як говорила. І розуміла, що можливо не там вставлять, перекрутять. Це монтажери, сценаристи, знімальна група — проти них нічого не маю.

А за коментарі мені трохи прикро, що люди судять по собі… Я свідомо прийшла на цей проєкт, мене ніхто не заставляв. Ось мене вразила одна фраза в інтернеті: "Ти ж блогер — то терпи". В сенсі, терпи? В першу чергу, я - людина. Так, я учасниця проєкту, але ви не маєте права ображати, засуджувати мене чи ще когось за зовнішність, за виховання дітей. Чи що не приготувала гостям на стіл качку, як інша учасниця.