Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
Субота, 8 Лютого 2025 року
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ ДАНИЛОВИЧА ПІСНОГО
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ ДАНИЛОВИЧА ПІСНОГО

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ МИКОЛИ ДАНИЛОВИЧА ПІСНОГО

(до 110-ої річниці з дня народження)

"Учитель мій! Як ми тебе любили, 

Як слухали тебе в полоні  юних мрій!"

                                 (В. Сосюра)

 

Є на Полтавщині  мальовниче село з дивовижною назвою Сари. Чотири віки тут живуть  неймовірно талановиті люди, залюблені в свою землю і свій край. Сьогодні хочу згадати про одного з них Людину, яка майже 50 років свого життя віддала справі  виховання  юного покоління.

Його пам'ятають саряни. І пам'ять про нього жива у різних куточках нашої країни і світу, бо розкидала доля  колишніх учнів Сарської середньої школи  по світах.

ВЧИТЕЛЬ. Вчитель з великої літери! 18 грудня 2023 року відзначали б його 110- ту річницю з дня народження.

Микола Данилович Пісний —  скромний  сільський  вчитель, який  здобув глибоку пошану серед своїх односельців.  Учні його любили за м'якість характеру і водночас – вимогливість, за  розум, працьовитість, теплоту, порядність, доброзичливість, людяність, мудрість, а ще – за  Талант. Талант художника, музиканта, фотографа, поета. У багатьох  сільських  будинках зберігаються  картини, намальовані його рукою. В Сарській середній школі (нині опорному  ліцеї) є й понині портрет Т. Г. Шевченка його роботи, який зберегли селяни під час Другої світової і який потім знову повернули у стіни школи. Його  картини, виконані з високою художньою майстерністю і любов'ю, можна зустріти в багатьох країнах світу. А чи не в кожній сільській хаті є  фото, зроблені Миколою Даниловичем. Він живе у наших спогадах, у нашій пам'яті.

Три покоління сарян мали щастя бути його учнями. Три покоління  отримували знання у  високоінтелектуального педагога, мудрого наставника.

Його пам'ятають...

Ось спогади Івана Маркіяновича Карасюка, професора Уманського СГІ, академіка  Міжнародної академії  аграрної освіти. У своїй книзі  "Життя прожити – не поле перейти"  він пише: "5 клас. 1936 рік. Нашим класним керівником став Микола Данилович Пісний, що користувався серед своїх колег-учителів і учнів школи визнаним авторитетом і глибокою шаною. Він був прекрасним художником і музикантом, вів у нас курс німецької мови, що на той час була основною серед іноземних мов у школі. Відзначався віртуозною грою на всіх музичних інструментах  і був досвідченим фотографом села. Додатково  до основного навантаження вів два учнівські гуртки — музичний і фото, куди  дуже охоче йшли учні для навчання музики і фотосправи. Пізніше, ряд з них стали досвідченими фахівцями музики і фото."

Микола  Данилович  підтримував зв'язки зі своїми  учнями і  після того, як  вони закінчили школу. У свій ювілей  він  згадує:  "Нині  я все  менше отримую  поздоровлень, і не тому, що мене забули, а тому, що  значна частина моїх випускників  з кожним роком відходить у вічність. Але коли я отримую від Івана Маркіяновича хоч коротенького листа, мені приємно, що частка моєї  праці посприяла росту  таких видатних, відомих на всю Україну  людей. ...І я горджуся своїм учнем".

Під час воєнного лихоліття Микола Данилович  зазнав  і випробувань,  і втрат. Повернувся з війни  в рідне село і  знову  почав  свою трудову діяльність у сільській школі.

А це спогади про свого улюбленого  учителя  його колишньої  учениці, вчительки української  мови та літератури Сарської середньої школи Ніни  Іванівни  Лукаш:

М. Д. Пісному до ювілею.           

Щасливі ми, що Ви навчали  нас.

То  був  чудовий,  неповторний  час !..

Спасибі  БОГУ: є  ще  на  землі

 Такі   хороші  й  мудрі  ВЧИТЕЛІ.

Не   всі сьогодні  прийдуть  привітать

(Колишні  учні  можуть  і не знать), 

Але  такого  ВЧИТЕЛЯ, як Ви,

Не  можна  все  життя  не  пам'ятать...

Горить  свіча. І  падає вже  сніг.

Багато  для  людей  зробив, що міг.

Горить свіча... І  БОГ  до  Вас  прихильний...

Який  же  Ви (на  диво!)  духом  сильний.

І я молюсь  сьогодні і за Вас.

Пригадую  десятий  в Сарах  клас...

Який  в  нас  хор  у  школі  тоді був!

Повірте: Вас  ніхто  ще не забув.

Здоров'я зичим. Радості. Добра.

З повагою — колишня  дітвора.”

Згадує і тепер, через кілька років після  його смерті:

"Царство Небесне  нашому незабутньому  землякові Миколі Даниловичу Пісному...

Вперше почула про нього від матері. То були теплі спогади про те, як він гарно ставився до діток-сиріт, які перебували у пришкільному таборі (тридцяті роки ХХ ст.). Молодий, вродливий,  гарно співав і майстерно грав … Діти його  теж дуже  любили. Вперше  побачила   Миколу Даниловича в чотирнадцять років, коли мати повела мене додому до Пісних, щоб зробити  фото.

Зустріло подружжя нас привітно. Запам'ятався зелений  садок і  квіти, квіти...

А  через рік  Микола Данилович  був уже й моїм учителем німецької мови. Він бездоганно знав свій предмет. Був  справедливим і вимогливим, завдяки чому я змогла успішно скласти екзамен у педагогічний ВУЗ.

Незабутніми  залишилися репетиції й виступи  шкільного  хору...

Добропорядність,  чесність, працелюбність, серйозне ставлення до всього, за що брався, — стали запорукою успіху і шкільного хору... Пісні були патріотичні здебільшого. Микола Данилович вкладав душу в свою роботу… А ще він учив мене фотографувати; радив, який   купити фотоапарат. Сьогодні переглядаю світлини, які зроблені моїм УЧИТЕЛЕМ… Хмарками пропливають світлі  спогади… Спогади з щирою  вдячністю… 

Пройшли роки... А  пам'ять  не  стирає

Той  світлий  образ — ВЧИТЕЛЯ  і  ДРУГА...

І  спогади  колишня  дітвора

Переживає   з  смутками  удруге...

Вже стільки літ нема на цій землі...

Міняються часи, події, люди...

 Такі  талановиті ВЧИТЕЛІ

Повинні бути!  І завжди,  і всюди!.."

Згадує  про   сусіда-вчителя у своїй  книзі  "Мій  рід"  Надія Снісаренко (Карасюк)  — наша землячка, вчителька із Зіньківщини: "Пісний  Микола  Данилович  працював учителем  німецької мови в Сарській  середній школі  ще в  тридцятих  роках ХХ століття. Був класним керівником у  моєї  матері  — Карасюк Ганни  Юхимівни, коли  після  закінчення чотирьох класів у Миколаївській школі вона перейшла в середню  (це 1936 рік). Перед війною одружився, мав сина  Бориса. З перших днів війни був на фронті, працював перекладачем, адже знав німецьку мову. Повернувся в Сари з нагородами, та виявилося, що втратив дружину. Довгий час  проживав з матір'ю та сином Борисом.

... Пізніше одружився  на вчительці  української мови та літератури Сербин  Тамарі  Василівні. Продовжував навчати учнів німецької  мови, викладав малювання, музику, грав на акордеоні та піаніно, мав прекрасний голос. Окрім всього писав вірші, прекрасно  малював, за мотивами власних віршів писав  картини. На стінах оселі висіли картини Миколи  Даниловича.

Гадаю, що самотужки опанував справу фотографа, – можливо, довелося  цим  займатися під час війни. Як там було – сьогодні  запитати нема в кого, та фотографом він був   неперевершеним. У мене зберігаються фотографії  70- річної давнини, всі знімки шкільних років зроблено Миколою Даниловичем. І це не тільки в мене, всі альбоми жителів села заповнені зробленими ним фотографіями. Микола Данилович  — це легенда села, скільки чеснот Господь вселив в одну людину, що перерахувати всі я не беруся, та можу з твердістю сказати, що якби пропорційно їх розділити між всіма сарянами, то не залишилося б обділених людей.

...Подружжя у шлюбі мало спільного сина Сергія, який обрав стезю музиканта і після закінчення консерваторії працює в столиці Башкирії Уфі. 

... Прожило подружжя довге щасливе життя, берегли одне одного, їх любили і шанували  люди, були зразком для всіх односельців, залишили після себе світлу пам'ять"

   Світла пам'ять... Вона дійсно світла, бо  згадують  у Сарах про подружжя  педагогів з великою пошаною, любов'ю і вдячністю. Спочатку  пішла у засвіти  Тамара Василівна, а пізніше, в 2009 році, відійшов у вічність і Микола  Данилович.             

Вічна пам'ять Вам,  Мудрий  Наставнику, низький  уклін і безмежна подяка  за   науку, за любов, за людяність. Нехай у Небесному  Царстві  спочиває  Ваша душа.

Пам'ятаємо... 

Із щирою повагою — саряни.

Авторка статті
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
0
Долучитися може кожен і кожна, хто поділяє наші цінності та вірить у Перемогу України!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС УКРПОШТИ
61565

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Передплатити

Стрічка звісток