“Крізь серця біль" - присвята памʼяті Олександра Кологривого

Нестерпний біль: у серпні Олександру Кологривому мало виповнитись лише 28…

Олександр Кологривий народився у Красній Луці. Навчався у Римарівській школі. У середині травня 2022 року одружився. У червні того ж року пішов захищати Україну в лавах ЗСУ. Загинув воїн у бою 7 липня. У серпні йому мало виповнитися лише 28 років. У Олександра залишилися дружина, мама, брат, маленька сестричка і син, який народився вже після його смерті.

Світлій пам’яті Олександра Кологривого, воїна-захисника, який віддав своє життя за Україну присвячується…

Крізь серця біль 

Пахне літо дощами і травами,
Тільки біль знову душу пройма.
Лине мати-журавочка далями,
Кличе Сашу, а Саші нема.

А вікно ж у проміннях світилося,
І чекав кроку-скрипу поріг,
Та спинилось життя, зупинилося
В перехресті кривавих доріг.

Зупинилось стривожено-зболено,
Не пішло у наступні роки,
І під сонцем бентежно-згорьовано
Саші зойкнули болем Ціпки.

А йому б без упину долонями
Засівать ниву цвітом життя,
Щоб родила синами і донями
І нащадків несла в майбуття,

Щоб зозулі, натомлені веснами,
Все кували й кували літа,
Де хмільні небеса перевеслами
Напувають дощами жита.

Щоб дружина стрічала із вулиці,
Мов сполоханий радістю птах,
Й проводжала завжди до околиці
Із промінчиком щастя в очах.

Та холоне сльоза. І схвильовано
Пам’ять квітами повнить сім’я,
Й плаче день, розтривожений спогадом,
Й плаче в цвіті ціпківська земля…

А журавка летить, не спиняється,
Все шукає своє журавля…
Все минає, і все повертається,
Та трима журавлятко земля.

Все пролине… Хмільними веснянками
Біль утрати притишать роки,
Та манитиме знову світанками
Серце Саші до себе в Ціпки…