Сволок: оберіг дому, родини та добробуту українців

Сволок з експозиції Гадяцького музею – реліквія кінця XIX століття, що символізує добробут, захист і пам’ять української родини.

Дана публікація підготовлена редакцією "Рідний край. Газета Гадяцького земства"

Щороку 18 квітня в Україні відзначають День пам’яток історії та культури. Це гарна нагода подякувати всім, хто дбає про наше минуле — зберігає, досліджує, розповідає.

Щоб показати цю щоденну і часто непомітну працю, ми й започаткували в газеті рубрику «Історія одного експонату». Бо за кожним таким експонатом — велика праця людей, які не дозволяють історії загубитися.

Сволок – захист від усього злого

У Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї експонується фрагмент сволока з села Бобрівник, Зіньківського району, датований кінцем XIX ст.

Виготовлений він був із суцільного шестиметрового дерев’яного липового бруса. У центрі сволока вирізьблено зображення хреста.

Експонат подарований координатором історико-просвітницьких проєктів на Полтавщині «Українське козацтво та пам’ятки Святої Гори Афон у Греції» Сергієм Филем у 2019 році.

Традиційно світлицю українського будинку прикрашав сволок. Це підпірна балка, на якій тримається стеля у хаті. До сволока ставилися дуже уважно і ретельно. І поки стояла на землі хата, він надійно захищав усіх, хто у ній проживав. Сволок робили з найкращих порід дерев – дуба або липи. На ньому вирізьблювали дату спорудження будинку, рік народження та ім'я господаря. Найчастіше вирізали хрест.

Фрагмент сволока, датований кінцем XIX ст. Фото Гадяцького історико-краєзнавчого музею

Зведення сволока було дуже урочистим моментом. Піднімали його на рушниках, що означало велику пошану. Підіймати треба було легко й уважно, щоб ним не вдаритися, бо тоді в господаря буде боліти голова. Часто балки переносили зі старої хати в нову: це означало, що зі сволоком перейдуть статки, злагода й добробут. Старі сволоки тримали на горищі як священну реліквію роду.

У заглиблення, в які опускали сволок, майбутні господарі клали гроші (для благополуччя будинку).

Сволок завжди тримали у чистоті. Поверх нього зберігали пічну лопату, важливі папери, лікарські рослини. До сволока кріпили лампадку, колиску.

Під час тяжких пологів баба-повитуха давала породіллі у руку мотузку, яка перекидалася через сволок. А під час проведення обряду хрещення, перед виходом до церкви, батько тричі підіймав немовля до сволока, а вже потім передавав хрещеному батьку.

Сволок ділив хату на дві стіни: від дверей до покуті – світ, де приймали гостей, друзів. А друга – за сволок, тобто до печі, на піч, на дощаний піл, де відпочивала вся родина та росли діти, чужих людей не пускали – то світ сім’ї.

Читайте також: