Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
П’ятниця, 24 Січня 2025 року
Святий Миколай у серцях українців: традиції та віра в диво
Святий Миколай у серцях українців: традиції та віра в диво

Святий Миколай у серцях українців: традиції та віра в диво

Святий Миколай – символ добра і світла, який дарує віру в дива навіть у найважчі часи. Збережемо цю казку для наших дітей

Святий Миколай, ти до нас завітай

Святий Миколай — це не лише подарунки під подушкою. Це спогади дитинства, аромат мандарин і шоколаду, очікування дива, якого так потребують не лише діти, а й дорослі. Адже саме віра в добро і світло допомагає долати найтемніші часи. Щороку це свято нагадує нам про те, як важливо залишатися відкритими до радості, любові й тепла, навіть коли здається, що це неможливо.

Цьогорічні свята — це ще й про вдячність. За кожну мить, коли ми разом. За посмішки дітей, які, попри всі труднощі, сяють щирістю. За доброту, яку ми бачимо у щоденній підтримці одне одного. Святий Миколай нагадує нам: найбільше диво — це вміння зберігати людяність навіть у найскладніші моменти.

Згадайте, як ви чекали свого дня народження, першого снігу, сонячного літа, поїздки в гості, подарунків Святого Миколая, походу в ліс чи обновок перед школою. Не маю сумнівів – щось точно запам'яталося і щойно ви відчули тепло і радість, згадуючи дитинство.

Я завжди любила зиму, хоч вона і дещо «клопіткіша» за літо. Морози, три шари одягу, холодна підлога зранку і все таке… Але вже з перших днів грудня розпочинається калейдоскоп зимових українських свят і різдвяний настрій вже витає у повітрі. А якщо щастить і надворі притрусило снігу, а на шибках морозні візерунки – чарівна дивна казка невідворотна.

Святий Миколай йде – подарунки несе!

Одне із великих православних свят в Україні це День Святого Миколая (Чудотворця). Це християнське свято відзначають з особливою увагою через репутацію Святого Миколая як щедрого дарувальника подарунків, покровителя дітей, захисника моряків, всіх бідних, знедолених і нужденних.

Вже будучи школяркою 6-7 класів я дізналася, що у різних країнах існують різні традиції і на Миколая, і на Різдво. Але найближчими завжди були ті, яких навчали батьки і бабусі з дідусями. У дитинстві ми з братом не писали листи Миколаю, але завжди очікували, що ж святий принесе нам на гостинчик. Іноді це був цілий кульок мандаринок! Так, для нас це було мегакруто, адже ми жили в селі, були не заможною родиною, не мали власного авто, щоб в будь-який момент поїхати в місто у великий «продмаг» і купити мандаринок. Іноді ми отримували шоколадки. І завжди незмінними подарунками від Миколая були різки. Гадаю, щоб «не розслаблялися». А ще, якщо ми лишали на порозі наші валяночки – святий туди обов'язково насипав цукерок. Добре, якщо порівну і однакових. Якщо ж ні – бійка невідворотна.

Треба вірити в дива

Минули роки, я виросла. Вже не пам'ятаю як і хто відкрив мені таємницю, про те, хто насправді такий щедрий і здогадливий, що завжди наперед знав - мандарини чи шоколадка опиниться в мене під подушкою. Але відчуття очікування ранкового дива і радості від смаколиків не забуду ніколи.

Тепер я сама мама і завжди намагаюся влаштувати диво для своїй малечі. Особливо у цей страшний для нашої країни час.

3-річний Назарчик прибиває на двері свій малюнок, який назвав «Буря-смерч» для Святого Миколая

Скажу відверто, мені і самій приємно вигадувати чудернацькі відповіді на дитячі запитання, вірити в них і бачити, як діти щиро вірять в диво. От коли небо увечері червоніє (взимку, кажуть, перед морозом, а влітку – перед спекою), то для моїх дітей це:

— Миколай їздить світом перевіряє, чи слухняні дітки і лишає чарівний червоний пил услід.

— А чому їздить влітку?

— Так діток же багато на світі, навіть за один місяць у всі вікна не зазирнеш. От він і працює цілий рік, кілька разів і до нас навідується.

— А як Миколай проходить повз наших великих собак?

— Так це ж святий, який любить всіх і для всіх у нього знайдеться щось смачненьке, щоб піддобрити.

— А як крізь замкнені двері заходить?

— Так я у святкову ніч не замикаю двері.

— А як встигає всім за одну ніч подарунки рознести?

— Він знає мову усіх тварин і птахів і вони йому допомагають.

— Мамо, а чому нам і татові Миколай насипав цукерок у черевички, а тобі ні?

— А то ж я на вас нещодавно насварилася, от він і лишив мене без смаколика. Ми йому не скажемо, але я точно знаю, що ви зі мною поділитеся.

Святий Миколай: від казки до історій про справжні дива

Син змалку вірив у все, що я говорила. Зараз йому 9 років і він вже здогадався про мої вигадки, але із задоволенням допомагає підтримувати їх для молодшої сестрички. Коли він запитав мене прямо, чи правда, що Миколая не існує, я розповіла правду, адже бути чесною – моє головне правило виховання. Хоча враховуючи вік дитини і теми запитань, я іноді все ще вигадую, даруючи їм бажання мріяти і  фантазувати.

Попередньо я вже міркувала над тим, як буду зізнаватися сину, що подарунки Миколая – то наша з татом робота. І мені дуже хотілося і правду розкрити, і зберегти віру в добро, у святу силу Миколая Чудотворця. Тому я читала і переповідала історії про дива, які творив Святий Миколай у часи свого життя, а нещодавно почула історію із часів голодомору в нашім краї, як маленький хлопчик тікав від куль під час розстрілу родини і молився Святому Миколаю і жодна куля його не зачепила. То як не вірити у захист вищих сил!

Створити диво – кожному і кожній під силу

В цьому році я запропонувала сину стати малим Миколайчиком для тих, кого він любить – батьків, сестрички, дідусів і бабусі, своїх друзів. Щось він вже купив за свої кишенькові гроші, щось малює чи виготовляє своїми руками. Але головне правило – підкинути цей подаруночок людині непомітно і ні в якому разі не зізнаватися хто це зробив. Кумедно  спостерігати, як він після чергової сварки із сестрою вагається чи гідна вона подарунку, який він приготував, як випитує у тата, про які дрібнички той мріє, як переконує дідуся, що дорогі цукерки – не обов'язково найсмачніші (просто на дорогі в нього не вистачило грошей)).

В Україні точиться жорстока війна, гинуть дорослі і діти, навіть в далеких від лінії фронту містах і селах, гинуть чоловіки і жінки, які не є військовими. Гинуть просто тому, що вони українці і це комусь не подобається. Нашим дітям лячно від тривог, від вибухів, від наслідків війни, які вони бачать навколо в людях, будівлях, подіях.

Маємо зберегти в маленьких українках і українцях щирість, людяність, доброту, віру у світле майбутнє і у святкову казку. Тож нехай до кожної української дитини, де б вона не була, обов'язково прийде Святий Миколай і подарує диво.

 

Читайте також:

Дитячі спогади про давні українські традиції. Що таке «віха», як і чому її ставили на свято Трійці у Лисівці.

Зоя Зигун
Авторка статті
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
0
Долучитися може кожен і кожна, хто поділяє наші цінності та вірить у Перемогу України!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС УКРПОШТИ
61565

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Передплатити

Стрічка звісток