«Ти ж дівчинка!» або трохи про гендерні стереотипи
Цьогоріч нашій редакції випала нагода взяти участь у піврічному навчанні та менторській програмі для локальних і гіперлокальних медіа, яку реалізував Волинський прес-клуб за сприяння проєкту «Підтримка сталості українських медіа», що фінансується Швецією та реалізується міжнародною організацією Internews. Разом із колегами з різних куточків України, а також відомими експертками, ми досліджували гендерну тематику в журналістиці та і в цілому у суспільному житті. Тривалі дискусії, цікаві тренінги, зустрічі у онлайн та офлайн форматах дали нам нові знання і вміння. Тепер ми впевнено використовуємо фемінітиви, уникаємо гендерної стереотипізації, вміємо помічати і розрізняти сексизми, ейджизми і багато іншого, що свідомо чи ні формує гендерні розриви між людьми. Ми озброєні знаннями і готові ділитися ними з тими, хто прагне свободи думки і дій, хто мріє про незалежність не лише країни і нації, а й особистої індивідуальності.
Тому нещодавно на запрошення соціальної педагогині Гадяцького опорного ліцею імені Лесі Українки Любові Лисак мені випала нагода провести інтерактивні зустрічі із учнями та ученицями сьомих класів на тему «Гендерні стереотипи».
Що ж таке гендерні стереотипи?
Якщо узагальнено і максимально коротко, то гендерні стереотипи — це уявлення про те, якими повинні бути хлопчики та дівчатка, чоловіки та жінки. Сюди враховуються уявлення про поведінку, зовнішність, посади, хобі і багато чого іншого. Ці уявлення не завжди відповідають реальності. Вони обмежують наш вибір і свободу бути собою.
«Ти ж дівчинка» - особисто мені ці слова доводилося чути безліч разів. І майже завжди все зводилося до не «дівчачої», на думку оточуючих, поведінки.
«Чоловіки не плачуть!» - вигукували діти на зустрічі у ліцеї, коли ми почали знайомитися із темою гендерних стереотипів. І так тішить, що всі присутні погодилися, що це твердження не є вірним. Адже кожен і кожна, ми живемо зі своїми емоціями, почуттями, інтересами, поглядами. І абсолютно всі прояви емоцій для нас є природними і цілком нормальними. Тому, чоловіки, плачте, якщо вам це потрібно у моменті.
Звідки беруться гендерні стереотипи?
Родина
Чи то наслідки виховання, чи під впливом соціуму, але іноді дорослі кажуть: «Це не для хлопців» або «Дівчатка так себе не поводять». І добре, що трохи раніше у цьому тексті ми вже розібралися, що кожна людина має право на вияв емоції, вибір інтересів та свободу думок.
Книжки, фільми та ігри
Знову ж таки, часто герої чи героїні там показані дуже «традиційними»: няшні принцеси чекають на принців, а воїни – це завжди сміливі і фізично розвинені чоловіки. Але повертаємося до питання: хто задає ці «традиційні» ролі?
Під час зустрічі, діти ознайомилися із «традиційними» гендерними ролями, які існують для чоловіків і жінок. Так, найпопулярніші образи, в які намагаються «вписати» українську жінку, це: берегиня роду і сімейного вогнища – любляча мама і господиня; велична жінка – розумна, владна, самодостатня, жорстка княгиня минулих часів чи сучасна бізнесвумен; барбі – легковажна, грайлива, трохи тупувата симпатична блондинка; жінка-муза або жінка-прикраса – модель з «ідеальними» параметрами тіла, чудовою шкірою, волоссям, зубами і т.п., яка завжди поряд із чоловіком і завжди виглядає на всі сто.
А для чоловіків в суспільстві поширені такі гендерні ролі: годувальник – невпинний здобувач їжі і грошей для забезпечення своєї сім'ї; захисник – сильний і сміливий, безстрашний і в якійсь мірі безсмертний, адже «справжній воїн не боїться нікого і нічого»; мачо – звабливий красунчик з накачаним тілом, укладеним волоссям і який «нічого, що бідний – зате красивий»; селюк – одягнений далеко поза модою, не вміє грамотно говорити, катається на поросятах і часто сам виглядає як те порося.
Школа та друзі
Буває, що однолітки сміються з того, хто робить щось «не типове» - нібито «не так» одягається, «не так» ходить, «не так» говорить, носить «не такий» ранець або обирає «не те» хобі чи майбутню професію.
Так з'являється булінг, так «ламаються» діти, які іноді не здатні відстояти себе і усвідомити, що з ними все ок, що вони мають таке саме право на життя, освіту, захоплення і все інше, як і ті, хто намагається їх принизити.
Народна творчість
Зараз це усвідомлювати трохи дивно, але в українському фольклорі сила-силенна приказок і прислів'їв, які підсвідомо формували гендерні розриви і поширювали стереотипи: «Боже, Боже, що та жінка може?», «Годуй сина для себе, а дочку – для людей», «Чоловік у домі – голова, а жінка – душа», «Жінка не бита, як коса не клепана» і багато інших, які ми чуємо в побуті і публічних просторах. Але які впливають на формування нашого світогляду, сприйняття жінок і чоловіків, взаємовідносин між ними у родині та поза нею.
Як боротися зі стереотипами?
Дійсно, змінюються покоління і змінюються світогляди. І мені було дуже приємно слухати, як діти на нашій зустрічі активно включалися в обговорення, доводячи, що гендерні стереотипи це негативне явище і з ними треба боротися. Приміряючи на себе ролі людей різних професій, статі, віку, учні та учениці розмірковували від чого може залежати їхня поведінка, зовнішній вигляд чи навіть заробітна плата. Іноді мені навіть не доводилося втручатися у дискусії і однокласники та однокласниці самі засипали дитину. яка була «в ролі» запитаннями «А чому ти не можеш носити рожевий колір?», «Що тобі заважає стати керівницею чи керівником?», «Хто сказав, що полковник не може бути чуйним і добрим?»
Отож разом ми дійшли висновку, що гендерні стереотипи – це лише вигадані правила, які заважають нам бути вільними. Важливо навчитися розпізнавати їх і не боятися їх долати. Можна боротися за допомогою запитань, коли хтось говорить: «Це не твоє», потрібно підтримувати одне одного, а не принижувати. А найголовніше – треба завжди бути собою!

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити