Герой Пункін Олег Анатолійович:вічна і світла пам'ять

Герой Пункін Олег Анатолійович

І знову Сари у зажурі. Знову чорним крилом змахнув хижий птах над селом і погасла п'ята життєва свічечка молодого життя. Знову сарська земля прийняла у своє лоно тіло Героя — Пункіна Олега Анатолійовича.

І десь там, на небесах, він став пліч-о-пліч зі своїм рідним дядьком - Героєм — Олександром Явтушенком.

Два Герої в одній сім'ї. Два загиблих Герої...

І розірвав простір над цвинтарем крик мами - горлиці. І шматував невимовний біль серце кожного , хто прийшов вшанувати полеглого.

Олежка... Я пам'ятаю його хлопчиною - школярем. Розумний, скромний, старанний, тихий, дружелюбний, вихований, завжди з посмішкою на обличчі. Ніколи і нікому не відмовляв у допомозі. Звичайний хлопчина. Таким і залишився протягом свого короткого життя. Бракує слів, щоб описати всі його чесноти... Де знайти слова, щоб передати весь біль втрати?

Сум ,горе і нестерпний жаль... І ... вдячність. Бо він захищав нас, наше село, захищав свою Батьківщину. Підступний ворог забрав молоде життя.

Господи, доки...? !! Чаша скорботи вже переповнюється!

Боже, зі святими упокій у Своєму Царстві душу молодого захисника. Вічна пам'ять тобі, Олеже... Пам'ятатимемо... Сумуватимемо... Молитимемось ...