ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ...

І  знову  Сари у  зажурі. Знову  чорним крилом змахнув  хижий  птах  над селом і погасла  п'ята життєва свічечка   молодого життя. Знову сарська  земля  прийняла   у своє лоно  тіло   Героя — Пункіна Олега Анатолійовича.

І десь там, на  небесах, він став  пліч-о-пліч   зі своїм рідним дядьком -  Героєм  — Олександром  Явтушенком.

Два  Герої  в одній  сім'ї. Два загиблих  Герої...

І  розірвав  простір  над   цвинтарем    крик  мами - горлиці. І  шматував     невимовний   біль  серце  кожного , хто прийшов  вшанувати  полеглого .

Олежка... Я пам'ятаю його хлопчиною - школярем. Розумний, скромний,старанний, тихий,дружелюбний, вихований, завжди з   посмішкою  на обличчі. Ніколи і нікому не відмовляв  у допомозі. Звичайний  хлопчина. Таким і залишився протягом свого короткого життя. Бракує слів, щоб описати всі  його  чесноти... Де знайти   слова,  щоб передати весь біль втрати?

Сум ,горе і нестерпний  жаль... І ...  вдячність. Бо він захищав нас,наше село, захищав  свою  Батьківщину. Підступний  ворог  забрав  молоде  життя.

Господи, доки...? !!  Чаша   скорботи вже переповнюється!

Боже,  зі святими упокій  у Своєму  Царстві   душу  молодого  захисника. Вічна пам'ять  тобі, Олеже... Пам'ятатимемо... Сумуватимемо.. Молитимемось ...