Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
П’ятниця, 7 Лютого 2025 року
Війна в Афганістані: коли Україна визнає правду?
Війна в Афганістані: коли Україна визнає правду?
Зліва-направо, зверху-донизу: Радянські танки й вертольоти ведуть наступ на Афганістан; Радянський БТР проїжджає крізь беззбройний афганський натовп; Руїни знищеного СРСР афганського села; Моджахеди збивають «Стінгером» радянський ударний вертоліт; Шарбат Гула; Молитва моджахедів; Протест проти радянської окупації Афганістану; Волонтерка МЧХ допомагає афганським дітям, постраждалим від радянських мін; Покинута радянська військова техніка.
Зліва-направо, зверху-донизу: Радянські танки й вертольоти ведуть наступ на Афганістан; Радянський БТР проїжджає крізь беззбройний афганський натовп; Руїни знищеного СРСР афганського села; Моджахеди збивають «Стінгером» радянський ударний вертоліт; Шарбат Гула; Молитва моджахедів; Протест проти радянської окупації Афганістану; Волонтерка МЧХ допомагає афганським дітям, постраждалим від радянських мін; Покинута радянська військова техніка.

Війна в Афганістані: коли Україна визнає правду?

Війна в Афганістані – колоніальна агресія, про яку Україна досі мовчить. Чому ми маємо переглянути цей спадок і позбутися радянських міфів?

Начебто все: вулиці перейменували, пам'ятники перенесли (майже), унормували назви історичних подій відповідно до світової історіографії. Можна спочивати на лаврах після успішної боротьби із радянським і колоніальним спадком на вулицях міст і в громадському просторі.

Буде боляче

Але є тема, про яку неохоче говорять навіть представники Українського інституту національної пам'яті. Ба більше, декомунізаційне законодавство її не зачіпає, що дає поле для маніпуляцій.

Це священна корова, яку не можна займати, бо живі учасники тієї війни. І часто мають викривлене поняття про ту агресію, учасниками якої були. А хто підіймає голос, піддається остракізму, погрозам (у деяких випадках) і звинуваченням у розпалюванні ворожнечі.

Так, мова йде про війну в Афганістані, під час якої агресором став радянський союз і руками поневолених народів убивав ні в чому не винних людей. Нині навіть важко порахувати скільки мільйонів афганців — не «афганців», а представників афганського народу — загинуло за 10 років війни. А на вулицях українських міст ще й досі залишаються тисячі маркерів цієї війни – назви вулиць, пам'ятники, офіційний день пам'яті — 15 лютого і називається як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Неофіційно цю дату ще називають днем пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Проте тут «зашита» саме та російська пропаганда і ще одна нитка, яка поєднує нас із росіянами. Ми сміємося із російського новоязу, на кшталт «хлопків» чи «отрицательного роста», але ніколи не задумувалися над тим, що заховане у тому слові — «інтернаціоналіст».

Цей термін радянська пропаганда придумала, щоб позначати свій військовий контингент у інших країнах. Тож треба говорити своїми словами: Празьку весну придушували інтернаціоналісти, післявоєнну Румунію окупували інтернаціоналісти. Це інтернаціоналісти у 1956 році увійшли до столиці Угорщини. Інтернаціоналізм це як абревіатура СВО — «специальная военная операция» — терміни, які вигадала пропаганда, аби приховати імперські амбіції.

Війна в Афганістані: чому 15 лютого – маніпуляція, а 25 грудня – правда?

Та й дата 15 лютого як день пам’яті загиблих вибрана не випадково — молодці, що вивели. Спогади у місцевих ЗМІ про «афганців» і публікували до 15 лютого, мітинги - 15 лютого. І за майже 15 років у гадяцькій журналістиці жодного разу не згадували день введення радянського контингенту в Афганістан - 25 грудня. Бо ця дата незручна та викривальна.

Тому суспільство вже має відкинути наївність і тверезо поглянути на «афганські знаки» у громадському просторі. Зробити «ревізію» пам’ятників, прибравши із них згадку про інтернаціоналістів (а подекуди на них позалишалися червоні зірки), перенести день пам’яті загиблих із 15 лютого на 25 грудня. Врешті, перейменувати саму пам'ятну дату бо «вшанування учасників бойових дій на території інших держав» звучить як виправдання діям радянського контингенту. А ще зрівнює учасників інтервенції та, наприклад, український контингент на території колишньої Югославії, який фактично врятував населення боснійського селища Жепа від сербських військ.

Так, це буде дуже боляче і викличе величезну суспільну хвилю, і насамперед у середовищі самих учасників радянської інтервенції та їхніх рідних. Але це не боротьба проти учасників радянської інтервенції, і живих, і мертвих.

Поки ми не розставимо точки над І, поки не відрефлексуємо свою участь у цій війні, не очистимо вулиці від нагадування про нашу участь у цій війні, руки українців будуть у крові афганського народу. Ми не зможемо якісно завершити процес деколонізації, признавши, що наша участь у цій війні була не із позиції власної волі, а із позиції поневоленого народу.

А загиблі українці й нинішні живі учасники будуть загарбниками, а не жертвами й потерпілими.

Авторка статті
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
0
Долучитися може кожен і кожна, хто поділяє наші цінності та вірить у Перемогу України!
ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС УКРПОШТИ
61565

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Передплатити

Стрічка звісток