Військові, які повернуться, не будуть вирішувати проблеми за вас!

Не думайте, що військові, які повернуться, будуть вирішувати проблеми за нас

У нашому суспільстві існує дуже неприємна «традиція», яка, як на мене, була сформована ще за часів Радянського Союзу. Вона передавалася спочатку нашим дідусям і бабусям, потім батькам, а тепер частково або повністю передається нам, їхнім дітям.

Ця «традиція» - перекладання відповідальності. Спочатку відповідальності за власні рішення, а потім - за наслідки цих рішень. За понад тридцять років незалежності України можна навести безліч прикладів цього явища, які зачіпають економічні, політичні та соціальні аспекти нашого життя.

Однак я хочу виокремити один із найбільш яскравих прикладів, який я особливо часто помічаю з настанням війни, яка  спочатку називалася АТО/ООС. Він полягає в тому, що люди, незадоволені економічною та політичною ситуацією, яка часто супроводжується корупційними проявами, не намагаються аналізувати причинно-наслідкові зв’язки чи змінити щось самостійно. Вони навіть не підтримують тих, хто прагне це зробити. Замість цього, вони перекладають відповідальність на військових, які, на їхню думку, повинні повернутися і «навести порядок».

Уявлення про те, яким має бути цей порядок, у всіх людей різні: від найбільш радикальних до логічних і стриманих. Але ніхто з цих людей не хоче розпочати діяти самостійно. Зроблю зауваження, що діяти потрібно виключно в рамках правового поля, якщо ми прагнемо залишатися цивілізованою країною, а не перетворюватися на державу, де проблеми вирішуються за допомогою насильства.

Час брати відповідальність на себе!

Після початку широкомасштабного вторгнення я ще частіше чую слова про те, що «військові прийдуть і наведуть порядок». Це свідчить про те, що ці люди далекі від реальності і навіть не спілкуються з військовими.

Я жодного разу не чув від військових, що після завершення війни вони планують вирішувати якісь суспільні чи політичні питання. Натомість, вони прагнуть повернутися додому. Хтось мріє створити  родину чи приділити їй весь свій час, щоб компенсувати втрати, спричинені війною. Вони хочуть бачити, як ростуть їхні діти, допомагати їм розвиватися. Вони прагнуть прийти додому і відпочити.

Тому не думайте, що військові вирішуватимуть наші проблеми! Беріть відповідальність на себе та починайте діяти. Майбутнє нашої громади та країни залежить від кожного та кожної  з нас!