Виготовлення окопних свічок об’єднує та допомагає захисникам
Волонтерська температура на Гадяччині - найвища!
Наше інтерв’ю з Іриною проходить під звук сирени, в магазині, в проміжках між розмовами з покупцями. Я пробую розмову повернути про неї, та мені погано це вдається і весь час ми говоримо про людей, які її оточують. А може так і потрібно, бо Ірина — волонтер, і від того, наскільки їй вдається об’єднати кругом себе інших, — залежить успіх у її волонтерській роботі.
Парафін чекав слушного моменту для лиття
Саме широкомасштабна війна відкрила у пані Ірини здібності до волонтерства. Першою, хто підтримав ідею виготовлення окопних свічок для наших захисників, була Олена Кулініч. Необхідність у свічках Олена підтвердила у знайомого, що вже років зо п’ять воює, а підтримку знайшла у дівчат своєї зміни із салону «Конвалія». Цей салон, разом із магазинами Ірини стали точками збору бляшанок та першими місцями виготовлення окопних свічок у Гадячі.
— пам’ятаю, як мій сусід дядя Коля приніс мені парафін, на якому стояла дата виготовлення - 1992 рік. Увесь цей час він лежав у сараї і очікував на слушний момент. І от він настав!
Бляшанки люди залишали під магазином, віддавали при зустрічі, несли парафін та віск відрами, ящиками. Жителі вулиці Санаторна, що на Заярі, зібрали і передали 1200 грн, а підприємці Гадяччини з перших днів взяли під фінансову опіку Ірину та її помічників. Закінчився картон — Віталій Сиваш в допомогу, за заводськими бляшанками — до Ігоря Наріжного.
Гадячани віддавали дорогий віск, який можна було продати за 120 грн./кг, аби команда Ірини продовжувала забезпечувати захисників свічками. Їх не встигали робити, залиті свічки, ще теплими забирали на фронт військові або волонтери.
Загалом, до свічкового волонтерського руху приєдналося близько 50 людей, а тих, хто приносив матеріали, переказував кошти — порахувати неможливо, їх сотні!
Гаряче лиття окопних свічок підняло волонтерську температуру на Гадяччині і зігріло в холодних окопах наших земляків.
А коли до руху приєдналися учні та вчителі Книшівської школи і Гадяцького ліцею ім.Олени Пчілки, стало зрозуміло, що нас не перемогти.
Друге дихання свічкового руху
З настанням зими заливати свічки вдома стало неможливо, а на вулиці не виходило, бо віск швидко холонув і відмовлявся литися у бляшанки. Раду цій проблемі дала Світлана Буланкіна, яка домовилася з директором Гадяцького професійного училища Мигалем Олександром за виробниче приміщення. До роботи долучилися викладачі та працівники їдальні, учні.
Так, волонтерський рух знайшов, завдяки Світлані, нових помічників.
Необхідність у свічках зараз зменшилася у зв’язку з потеплінням. Тож вирішили замовити 25 кг парафіну. Кошти на який вислала подруга і однокласниця Ірини із Португалії, Наталя Овсяник. Дай Бог, щоб цей мішок став останнім, напередодні нашої Перемоги!
У кінці розмови я таки знаходжу прийом, коли пані Ірина змушена розповісти трохи і про себе. Це бліц - запитання, на які вона відповідає, майже не задумуючись. Так само швидко, як вона не задумуючись знайшла відповідь на запитання: « Що я можу зробити для спільної Перемоги?»
Даний матеріал був надрукований у 6 випуску за 2024 рік

«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити