Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
Субота, 20 Липня 2024 року
«Як ідуть у нас газети»
«Як ідуть у нас газети»

«Як ідуть у нас газети»

Умови розвитку національної періодики завжди були нелегкими. Полтавський край на цій ниві виступив заспівувачем: саме тут зʼявився у грудні 1905 року часопис «Рідний край» і додаток «Молода Україна» (перший у Наддніпрянщині журнал для дітей українською мовою) під редагуванням Олени Пчілки. Про труднощі доставки періодики до читача можна дізнатися від самої Олени Пчілки. У своєму зверненні вона цитує слова дописувача із села Бобрик, розміщені на сторінках «Газеты Гадячского земства». Пройшло з того часу понад 100 років, і хоч за цей час ворогів української преси в країні стало значно менше, та проблеми з розповсюдженням газети залишаються невирішеними до сих пір.

Наша редакція, - так само, як інші, - часто одержує листи про те, що ось, мовляв, таке, чи таке число часописі до передплатника не дійшло. Звісно, трапляється, що се буває через недогляд контори часописі; та не слід думати, що кожного разу винна в тім тільки контора. Багато є ще й інших причин, що не приходять часописі.

В цій справі дуже цікаві відомості подано в одній провінціальній часописі, в «Газете Гадячского земства». Ось що пише до сеї часописі дописувач із с. Бобрика (Гадяцького повіту): «Деякі наші селяне виписують газети, та не в свій час їх одержують, бо хоть і єсть окрема людина, що повинна постачати в наше село почту, та пошта з газетами й всякими листами завжди передається жидові, що живе близько від волості, а жид уже пересилає в Бобрик, як трапиться оказія; через те частенько приходиться дожидать тієї почти цілий тиждень.

Почту передають часом і люди з інших сіл; траплялося, що візьмуть почту молоді хлопці, та замість того, щоб приставити її в сільську управу, роздадуть на вечорницях кому небудь, або покурять. Бувало й таке: разів кілька привозив почту таки сам поштар («ямщик»), тільки не в управу, а до своєї свахи, а в тієї свахи пошта по цілих тижнях валяється на печі, поки діти й конверта розшарпають. Було б дуже добре, коли б хто з начальства звернув на се увагу, та вдіяв би що-небудь»..

Отаке пише повітовий дописувач; а є ще й інші причини, що часописі не доходять як слід, - се тоді, коли вони по дорозі зустрічають своїх лихих ворогів.

Торік мені довелося бути, в тім же таки кутку, в Гадяцькому повіті, на земському зібранню. Між іншим була мова про гадяцьку газету. Кілька «правих» гласних доводили, що земству не слід видавати далі газету, бо вона дуже вільнодумна. Щоб доказати, до якої міри та газета може гнівити «правих» людей, гласний Масюков, (по простому -Масюк) дуже великий гадяцький пан, розказав, що коли він раз побачив в управі, чи в волості (здається, в тім же Бобрику чи Веприку) пакет із Гадяцькою газетою, то взяв і вкинув той пакет зо всіма номерами в піч, - еге ж, прямо таки спалив. До сього пан Масюков додав: «Может быть скажут, что я поступил некорректно, но я не мог иначе поступить, видя что вредное семя готово рассеяться дальше по селам и хуторам».

Без сорому казка!…

Так говорив і так чинив пан Масюков, чоловік з вищою освітою, - а скільки ж ще є у іншої газети ворогів з меншою освітою? скільки того «начальства», великого и малого, аж до стражника, що може брати на себе право палити в печі досадні часописі?

Отже, коли хто не одержить своєї часописі, то перше, ніж обвинувачувати її контору, нехай розпитається в себе на місці, - чи не лежить часом газета у чиєї свахи в запічку? чи не покурено її на вечорницях? чи не спалив її якийсь пан Масюков або інше «велике цабе» на селі?

О.П-ка (Олена Пчілка)

Автор статті

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Стрічка звісток

Газета
Недовіс Олександр
Газета
Дейна Ганна
Орлова Ірина