«Як ідуть у нас газети»
Наша редакція, - так само, як інші, - часто одержує листи про те, що ось, мовляв, таке, чи таке число часописі до передплатника не дійшло. Звісно, трапляється, що се буває через недогляд контори часописі; та не слід думати, що кожного разу винна в тім тільки контора. Багато є ще й інших причин, що не приходять часописі.
В цій справі дуже цікаві відомості подано в одній провінціальній часописі, в «Газете Гадячского земства». Ось що пише до сеї часописі дописувач із с. Бобрика (Гадяцького повіту): «Деякі наші селяне виписують газети, та не в свій час їх одержують, бо хоть і єсть окрема людина, що повинна постачати в наше село почту, та пошта з газетами й всякими листами завжди передається жидові, що живе близько від волості, а жид уже пересилає в Бобрик, як трапиться оказія; через те частенько приходиться дожидать тієї почти цілий тиждень.
Почту передають часом і люди з інших сіл; траплялося, що візьмуть почту молоді хлопці, та замість того, щоб приставити її в сільську управу, роздадуть на вечорницях кому небудь, або покурять. Бувало й таке: разів кілька привозив почту таки сам поштар («ямщик»), тільки не в управу, а до своєї свахи, а в тієї свахи пошта по цілих тижнях валяється на печі, поки діти й конверта розшарпають. Було б дуже добре, коли б хто з начальства звернув на се увагу, та вдіяв би що-небудь»..
Отаке пише повітовий дописувач; а є ще й інші причини, що часописі не доходять як слід, - се тоді, коли вони по дорозі зустрічають своїх лихих ворогів.
Торік мені довелося бути, в тім же таки кутку, в Гадяцькому повіті, на земському зібранню. Між іншим була мова про гадяцьку газету. Кілька «правих» гласних доводили, що земству не слід видавати далі газету, бо вона дуже вільнодумна. Щоб доказати, до якої міри та газета може гнівити «правих» людей, гласний Масюков, (по простому -Масюк) дуже великий гадяцький пан, розказав, що коли він раз побачив в управі, чи в волості (здається, в тім же Бобрику чи Веприку) пакет із Гадяцькою газетою, то взяв і вкинув той пакет зо всіма номерами в піч, - еге ж, прямо таки спалив. До сього пан Масюков додав: «Может быть скажут, что я поступил некорректно, но я не мог иначе поступить, видя что вредное семя готово рассеяться дальше по селам и хуторам».
Без сорому казка!…
Так говорив і так чинив пан Масюков, чоловік з вищою освітою, - а скільки ж ще є у іншої газети ворогів з меншою освітою? скільки того «начальства», великого и малого, аж до стражника, що може брати на себе право палити в печі досадні часописі?
Отже, коли хто не одержить своєї часописі, то перше, ніж обвинувачувати її контору, нехай розпитається в себе на місці, - чи не лежить часом газета у чиєї свахи в запічку? чи не покурено її на вечорницях? чи не спалив її якийсь пан Масюков або інше «велике цабе» на селі?
О.П-ка (Олена Пчілка)
«Рідний край. Газета Гадяцького земства»
свіжі випуски кожні два тижні.
Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію
Передплатити