- 295
- 295
Як Степан Лазуренко з Гадяча будував українську армію УНР
«Самочинно, без згоди москви»
На початку серпня батько-засновник науково-популярного журналу «Історична правда», а нині нацгвардієць Вахтанг Кіпіані, запитав свою читацьку аудиторію чи знають вони місця української вояцької слави на Лівобережній Україні на кшталт Крут чи Холодного Яру. Ви ж теж «спотикаєтеся» об такі питання?
Звісно, ми, люди Полтавщини, можемо сказати, - хі, якби не наш Юрій Горліс-Горський хіба хтось би знав про Холодний Яр і славного отамана Василя Чучупака. Ну ви ж знаєте, що автор найвідомішого українського історичного роману про Холодноярську республіку родом із Решетилівщини. Чи дізналися щойно?
Полтавщина: серце боротьби проти більшовизму
Так, а що ж там про вояцьку звитягу і місця на Полтавщині?.. І тут виявляється цікава ситуація. Полтавщина під час Української революції була точно серцем нашої боротьби проти більшовиків (але не забуваємо, що ані білі, ні червоні, ані тимчасовий уряд до них не бачили Україну вільною та незалежною). Наприклад, повстання Христового. А чи ми хоч знаємо, де відбувався бій загону Христового із більшовиками, після якого загону довелося відступити, а Лютеньку, його рідне село червоні спалили у серпні 1921 року. Чи є де хоч вказівник, де стояла хата, в якій народився і жив Христовий?
Ні, цього немає. Чому, вже, мабуть, і не варто пояснювати – нашу історію, а надто історію Української народної республіки, росіяни так старанно затирали, що навіть й через 30 років після краху срср деякі наші люди не знають, що у 1918 році Україна проголосила незалежність. А 24 серпня 1991 року - наш найголовніший документ, який підтверджує нашу свободу і мав називатися Універсалом та проголошувати відновлення незалежності України. Та Левка Лук’яненка попросили зменшити оберти і замінити слово «відновлення» на «проголошення», а «універсал» замінити на «акт». Бо був ризик, що за цей документ під час історичного засідання Верховної Ради, не проголосують комуністи.
Степан Лазуренко: від локального героя до національного визнання
Проте, українці та українки попри спротив і подекуди невігластво, повертають важливі для української історії імена. І що важливо - серед них є локальні. Наприклад, у тому чи іншому селі народився Герой України і його іменем назвали вулицю, або іменем забутого громадського діяча чи діячки. Так, можливо, вони не відомі на всю країну, але тепер ці вулиці гордо заявляють: подивіться, які у нас були люди! Вихідці навіть із маленьких сіл стають полководцями, світочами науки, мислителями чи славними воїнами та воїнками.
Але іноді локальні топоніми переходять у загальнонаціональні. Нещодавно стало відомо, наприклад, що крім Гадяча, вулиця Степана Лазуренка, полковника Армії УНР, з'явилася ще у двох містах – Полтаві та Дніпрі.
То й що? - скажете ви, - Вулиця та й вулиця. Полковник та й полковник. Депутати місцевих рад просто виконали букву закону.
Проте із Степаном Лазуренком не все так просто. Все, що відбувалося у нашій державі, мало свої передумови.
Гадячанин Степан Лазуренко: будівничий української армії
Із 2014 року нашу незалежність у запеклих боях захищають воїни та воїнки Збройних сил України. А чи задумувалися ви, звідки постали наші Збройні сили України? Так, ми знаємо цю історію, що раніше була армія радянського союзу, радянський союз розпався, а на уламках радянської армії постала українська. Проте я вас розчарую - українська армія існувала вже тоді, коли ще не було радянського союзу. І заслуга в цьому саме Степана Лазуренка.
Наступна невелика частина тексту буде для тих людей, які ще досі не знають, хто такий Степан Лазуренко.
Степан Лазуренко народився у Гадячі, у збіднілій міщанській родині, яка мала козацьке коріння. Навчався у чоловічій гімназії. Потім — на учительських курсах у Полтаві. Аж тут почалася Перша світова війна і Лазуренкові, як і тисячам українських хлопців, довелося йти на фронт.
Ще один наш славний земляк, генерал-хорунжий Армії УНР Михайло Крат, у своїх спогадах на спомин про Степана Лазуренка писав:
«Коли ж вибухнула революція і не стало царя, на вірність котрому присягала армія, Степан Савич був одним із тих перших, які кинулися творити рідне українське військо».
Уявіть собі, у повітрі ще навіть не витає духом Першого Універсалу (його приймуть лише через місяць, у червні 1917 року), а 1 травня
«самочинно, без згоди Москви, створився в Києві полк імени Гетьмана Богдана Хмельницького. Командиром 2-го куреня того полку був сотник Лазуренко» (зі спогадів Михайла Крата, орфографія авторська).
Перша кров Богданівського полку у війні з росіянами
І яка цікава виходить ситуація. І вже Тимчасовому уряду, як перехідному після царського, не сподобалися богданівці. Центральна ж Рада у цей час по-добросусідськи намагалася добитися автономії. Вона із недовірою ставилася до всіляких формувань. А раптом вони, богданівці, як полуботківці, захочуть проголосити Українську Незалежну державу (бо Перший і Другий Універсали засвідчували лише автономію у складі росії).
Та й в Києві стояв російський гарнізон, який дуже вороже сприйняв появу богданівців. Не положено ж! Особливо богданівців, та й загалом українців, ненавидів командувач цього гарнізону полковник Оберучев.
Володимир Винниченко пригадував: «Коли він говорив про українців, трусилися губи й очі сіріли від ненависті. Це був найшкодливіший та несовісний противник українізації війська».
Тож зрештою богданівців вислали на фронт – Перша світова війна тривала. Але ось що важливо: першу кров Богданівського полку пролили саме росіяни.
Михайло Крат пише: «8-го серпня 1917 року курінь сотника Лазуренка коло станції Пост Волинський був підступно обстріляний московськими кирасирами: 16 козаків було забитих і 30 поранених. Оця кров богданівців була першою українською кров'ю, пролитою в українсько-московській війні, яку більшовики цинічно звуть «гражданською».
Що ж сталося? 8 серпня богданівців із станції Пост-Волинський відправляли на фронт. І між другим ешелоном та російськими військовими Подільського кірасирського полку, який був укомплектований росіянами, сталася сутичка. Під час відправлення хтось із богданівців почав салютувати. А у відповідь кірасири та донські козаки обстріляли їх із кулеметів і гвинтівок. Навіть не так. На Пост-Волинському російські вояки підступно чекали цей другий ешелон і відкрили по ньому вогонь. Тоді загинуло 16 богданівців (в інших джерелах – 31) решту арештували. Їх били прикладами гвинтівок та ранили шаблями.
Степан Лазуренко: символ боротьби за Україну крізь призму історії
12 серпня полеглих богданівців поховали на території Фролівського монастиря у Києві. Запрошували на відспівування і єпископа Димитрія, який ще 8 серпня благословляв вояк богданівського полку їхати на фронт, але вже 12 серпня їхати на похорон він відмовився. І яка тут іронія долі: один гадячанин стає засновником богданівського полку, інший - не хоче благословляти тіла загиблих богданівців. Так, вам не побачилося. Єпископ російської православної церкви Димитрій у миру звався Максимом Вербицьким і народився у Броварках… Чи не нагадує вам нічого?
Хоча якщо дивитися на історію богданівського полку та особисту історію Степана Лазуренка, одразу спадає на думку: щось дуже схоже на… Шукати паралелі у нашій сьогоднішній війні проти росіян справа невдячна. Самі ж історики говорять, що порівнювати війни, конфлікти не варто, як не варто шукати і спільні риси.
Але російсько-українська війна особлива. Можливо, це найстаріша війна у світі, тому що ми боремося із росіянами (або ж московитами) вже 300 років. Проте для порівняння із сучасною російсько-українською війною все ж краще брати той період, коли ми сформувалися як політична нація. А саме - період визвольних змагань, Української народної республіки, Української революції.
Уроки минулого: історичні паралелі з сучасністю
У 2014 році українська історія зробила виток, начебто повернувшись на позиції 1917 року. На лютий 2014 року у нас практично не було своєї армії (уявіть собі, читаючи ці рядки, що ще 10 років тому міністром оборони був полковник Обручев, ой перепрошую, росіянин Лєбєдєв), її, армію, «витягнули» добровольці. У 1917 році українські вояки також добровільно об'єдналися у військове формування – богданівський полк. А вже за рік, цей полк став офіційним військовим формуванням Армії УНР.
І так само як у 2014 році, практично із нуля (або на залишках того, що не доколупали росіяни) створювалася нова українська армія, яка гідно і сильно відбила повномасштабний наступ росіян у лютому 2022 року. Так само у 1918 році Степан Лазуренко разом із однодумцями створювали щось нове. Зокрема, Лазуренко розробляв українську військову термінологію, муштровий статут. Як згадував Степан Лазуренко, вони дискутували над кожним словом і реченням, військовим терміном, відповідно до норм української мови. Бо досвід у них був один – російської армії - від якого потрібно було позбуватися.
Досвід Лазуренка показав - поки трималася Армія УНР - трималася сама УНР. Та й власне УНР українці на початку століття отримали завдяки воякам, які: а) ще у царській армії добилися у імперії формування військ за національною ознакою, б) сформували вже українські протовійськові сили, які й стали регулярними в УНР.
Тож точки на карті це не лише про виконання закону, це про те, що українці різних поколінь мали право на «самочинно, без згоди москви».
Читайте також:
