Якщо ніхто не буде допомагати ЗСУ, то нас чекає окупація і програш

5 грудня ми відзначаємо Міжнародний день волонтерів. За час повномасштабної війни Гадяччина стала своєрідним волонтерським хабом. Нас уже не дивує ні кількість волонтерів, ні їхня здатність працювати «в довгу», але ці хлопці здивували навіть нас.

Дана публікація підготовлена редакцією "РІДНИЙ КРАЙ"

Знайомтеся: Андрій Гузь та Дмитро Криволап. Обом хлопцям по 14 років, обидва народилися 1 грудня і обидва — волонтери «в довгу». Тато Андрія в перший день широкомасштабної війни записався до ТрО, а тато Дмитра проходить службу у військах ППО.

Вперше ми з ними познайомилися у рівно рік тому, коли розповідали, як хлопці з району Заяр зібрали на імпровізованому блокпосту за п’ять днів 14 тисяч гривень. Усі кошти вони передали до 72-ої ОМБ на придбання автомобіля.

–Я приїхала з роботи, дивлюся – а біля дороги щось відбувається. Хлопці відповіли, що то їхній блокпост. Йшли рано вранці, а поверталися пізно і падали від утоми. Я бачила, як вони повністю віддавалися справі збору коштів для ЗСУ, одночасно і пишалася ними, і жаліла. Зібрані кошти хлопці зберігали у магазині, де працювала мама Діми. Кожну копійку несли туди, не дозволяючи собі навіть морозива купити.

Згадує Ольга Гузь, бабуся Андрія

Тоді нас майже всі підтримували, навіть пиріжки носили, дякували, казали, щоб ми продовжували волонтерити. Ми за 5 днів назбирали таку суму, бо стояли зранку до вечора. Ми хотіли допомогти, усвідомлювали, що робимо важливу справу. У нас був вибір – або бігати у футбол, або зробити щось корисне. Свій вибір ми зробили.

Андрій продовжує спогади

— Чи пам’ятаєте ви 24 лютого?

" Андрій: – Мама сказала, що цього дня я в школу не йду. Я запитав: «Чому?», але мені не відповіли. Потім ми пішли в магазин, купили трішки продуктів і просто чекали. У мене не було ніяких емоцій, я знав, що війна буде. Перший день війни пережив спокійно, на відміну від батьків, які дуже хвилювалися. "

" Дмитро: – У мене було майже так само. Я зайшов у кімнату до мами і запитав, чому вона мене не розбудила. Вона відповіла, що в школу я не йду, бо розпочалася війна. Я був спокійним, бо до кінця не усвідомлював, що насправді відбувається. "

— Як минув для вас як волонтерів останній рік? Як виникла ідея робити окопні свічки?

" Андрій: – Неспокійно, тому що нам хотілося допомагати й допомагати. Ми шукали способи, як це зробити. Мій тато попросив виготовити окопні свічки для свого знайомого, і я за вечір їх зробив. Мені навіть за це подарували армійський сухпайок. Так і виникла ідея (усміхається, – прим. автора). Гроші на парафін давали батьки і сестра. "

" Діма: – Виготовляти окопні свічки мене покликав Андрій. Сам процес нескладний, але удвох виходить набагато швидше. Беремо картон, намічаємо його олівцем, потім вирізаємо, закручуємо і вставляємо у банки. Я усе відмічав, а Андрій крутив і заливав. "

А навчилися хлопці тонкощам виготовлення окопних свічок у школі на уроці трудового навчання. Вчителю Віктору Борисовичу Дерев’янку привозили жерстяні банки, картон, і кожен охочий міг долучитися до допомоги нашим воїнам. За чотири уроки Андрій та Дмитро накрутили 217 свічок. Підрахували й потужність шкільного виробництва – близько 70 штук за один урок.

— Чого, на вашу думку, нам не вистачає для перемоги?

" Дмитро: – Потрібно сильніше об’єднуватися. Потрібно допомагати один одному. Якщо люди будуть разом, то це наблизить перемогу. "

" Андрій: – Україні не вистачає грошей на оборону, мусимо протидіяти корупції, виходити на мітинги і показувати свою волю. Підлітки нашого віку зараз «сидять» в телефонах, це певного роду залежність. Потрібно виходити в реальність і починати щось корисне робити. Хоча б для себе. Кожен із нас повинен хоч щось зробити для перемоги! Наприклад, ми удвох робимо, а решта ні. Ми усвідомлюємо, що коли ніхто не буде допомагати, то нас чекає окупація і програш. Потрібно, щоб це усвідомив кожен. "

— Нещодавно Андрія Гузя було нагороджено медаллю «За гідність та патріотизм». Колектив РК вітає в особі Андрія всіх волонтерів Гадяччини, які не тільки допомагають ЗСУ, а й рятують тварин, піклуються про людей з інвалідністю, борються за екологію, формуючи нову українську культуру. Культуру зрілого суспільства, культуру Перемоги!