Публікується в Гадячі з 1906 року
«Бажання ясне — мислити, творити, живиться силою думок цілючих і правду й боротьбу благословити!»
Олена Пчілка
0
( 1000 )
Субота, 20 Липня 2024 року
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ГАДЯЦЬКОЇ ПОДРУГИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – АНТОНІНИ СЕМЕНІВНИ МАКАРОВОЇ
ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ГАДЯЦЬКОЇ ПОДРУГИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – АНТОНІНИ СЕМЕНІВНИ МАКАРОВОЇ

ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ГАДЯЦЬКОЇ ПОДРУГИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ – АНТОНІНИ СЕМЕНІВНИ МАКАРОВОЇ

Подруга Лесі Українки, добра знайома Косачів і Драгоманових.

Цьогоріч навесні прогресивна громадськість міста вшановувала 155 років від Дня народження і 60-ті роковини смерті Антоніни Семенівни Макарової – подруги Лесі Українки, доброї знайомої Косачів і Драгоманових. Замолоду вона винаймала помешкання на обійсті славної родини і навіть коли змінила місце проживання все ж продовжувала підтримувати дружні стосунки з Єлизаветою Іванівною, поважною матір’ю сімейства. Антоніна Семенівна часто навідувала Лесину бабусю та писала під її диктовку листи до родичів. Так склалося, що незадовго до смерті останньої Макарова сповістила Пчілку про хворобу матері. У 1913-му, коли не стало Лесі Українки, Ольга Петрівна переїхала до міста свого дитинства і взаємна приязнь та дружні стосунки жінок продовжилися. В Антоніни Семенівни письменниця часом лишалася на ніч, коли приходила на репетиції дитячого театру. Удома у гадяцької вчительки Олена Пчілка написала одну зі своїх дитячих п’єс «Кобзареві діти». (Докладніше про Макарову ви можете прочитати у попередніх публікаціях газети «Рідний край», № 6-7. С.4. – «Світлом і теплом була для мене Леся») З нагоди подвійної пам’ятної дати у березні у Гадяцькому історико-краєзнавчому музеї відбулася лекція «Бажала б Вам справді «неба прихилити». Слідами пам’яті», присвячена Антоніні Семенівні Макаровій, її багаторічній дружбі з Лесею Українкою. Присутні ознайомилися із епістолярною спадщиною жінок, особливостями освіти у тогочасному Гадяцькому повіті, активною громадською діяльністю просвітниць, зокрема у частині організації народних читань та зі спогадами гадячан про шановну мешканку. Окремим розділом лекції була презентація краєзнавчого дослідження, що стосувалося місць проживання Антоніни Семенівни у Гадячі, а також відкриттю достовірних дат життя і смерті Макарової, які протягом довгого часу лишалися загадками для науковців. На лекції також було анонсовано ряд заходів, які посприяють збереженню пам’яті про незабутню подругу славної поетеси, гадяцьку освітянку, чий ювілей 25-річної педагогічної діяльності був «єдиним ювілеєм народної вчительки в Україні». Протягом шести місяців вдалося виконати левову частку запланованого. До вашої уваги короткий звіт.

У 2022 році у місті було засновано громадське товариство «Макарова А.С. – подруга Лесі Українки». Серед його почесних членів київські науковиці, дослідниці історії драгоманівського роду, лесезнавиці, наукові співробітниці відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Алла Диба, Тетяна Третяченко, Альбіна Шацька а також голова фундації «Гадяч – Гетьманська столиця», краєзнавець, автор п’яти книг про історію нашого міста Володимир Костюк. Серед інших членів товариства – завідувачка відділом культури і туризму Гадяцької міської ради Лариса Труш, директорка Гадяцького історико-краєзнавчого музею Наталія Судакова, завідувачка відділом обслуговування Гадяцької публічної бібліотеки ім. Лесі Українки Леся Кваша і засновниця товариства, краєзнавиця, Наталія Федорова. На вулиці, що межує із місцем колишньої садиби родини Драгоманових донині зберігся одноповерховий будиночок у дворі однієї з господ. Колись тут за адресою Нероновича, 9 (нині Степаненка) проживала Антоніна Семенівна. Мешканці вулиці, названої іменем секретаря РК КП (б) висловили бажання перейменувати її на вулицю імені Антоніни Макарової. З їхньої ініціативи звернення направлено на розгляд Комісії з перейменування вулиць і чекає на ухвалення. Влітку, завдяки сприянню відділу культури і туризму Гадяцької міської ради, на міському цвинтарі замінили пам ‘ятник на могилі гадяцької подруги Лесі Українки та ошляхетнили територію навколо нього. Результатом пошукової і дослідницької роботи науковців музею стало поповнення експозиційної кімнати «Берегині Драгоманівського роду» цінними експонатами: маловідомою світлиною Макарової, оригінальним автографом гадяцької вчительки та фотографією із відкриття обеліску у Зеленому Гаю 1971 року з нагоди 100- річчя від Дня народження Лесі Українки. Користуючись нагодою, висловлюю щиру подяку Наталії Братській за переданий акровірш-експромт, який Макарова присвятила батькові пані Наталі М. Л. Бойку та за решту експонатів. Краєзнавча тема зацікавила і полтавських науковців. Підтвердженням цього є участь старшої наукової співробітниці музею у Всеукраїнській науковопрактичній конференції – публікація матеріалів, присвячених історії дружби Макарової і Лесі Українки «Світлом і теплом була для мене Леся» у науковому збірнику, з нагоди 95-річчя від дня народження вченої Віри Жук. Нині у музеї триває робота над розробкою екскурсійного маршруту «Зустріч із незабутньою подругою». Про його апробацію ми обов’язково повідомимо шановних відвідувачів і друзів нашого закладу. Збереження пам ‘яті про Антоніну Семенівну Макарову, як і увічнення пам’яті решти славних земляків Гадяцького краю – першочергове завдання не лише музейників, істориків чи краєзнавців, а перш за все кожного свідомого гадячанина. Віримо, що великі імена не будуть занесені піском невігластва чи байдужості.

Автор статті

Зробіть онлайн-передплату друкованої версії газети "Рідний край. Газета Гадяцького земства" та підтримайте нашу редакцію

Стрічка звісток

Газета
Недовіс Олександр
Газета
Дейна Ганна
Орлова Ірина