- 401
- 401
Збір коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці: підсумки І етапу
Як ми творимо українськість: підсумки першого етапу збору коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці у Гадячі
Червень 2022 року. Гадяччина оговтується після спротиву російському вторгненню, який увійшов в історію як «Гадяцьке сафарі». Саме в ці дні група земляків і землячок Олени Пчілки ухвалює символічне рішення — відродити газету. Ту саму, яку письменниця редагувала у 1917–1918 роках — у вирішальні місяці боротьби з більшовицькою навалою, коли кожне українське слово було протистоянням.
Червень 2025 року. Луцьк здригається від масованої ракетно-дронової атаки: спальні квартали розсипаються на уламки. І саме цього дня, попри біль і тривогу, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбувається глибоко символічна подія — презентація 12-томного зібрання творів Олени Пчілки.
Ці дві події — рознесені в часі і просторі об’єднані однією постаттю. Постаттю жінки, яка сто років тому вже знала, як не тільки формувати, а й боронити українськість.
Волинь та Гадяччина — місця сили, творчості, голосу і боротьби видатної українки. Тому цілком природно, що два медіа саме з цих регіонів — «Рідний край. Газета Гадяцького земства» та Національна мережа гіперлокальних медіа Район.in.ua — стали ініціаторами національного збору коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці в її рідному Гадячі.
Бо ворог — той самий, що й сто років тому. І мета його незмінна — знищити українську ідентичність.
«Якби ми вчасно ставили пам’ятники таким українцям, як Олена Пчілка, можливо, цієї війни й не було б», — говорить військовий із Гадяча Антон Шульга.
Його слова — відповідь на питання, чи на часі встановлення пам’ятника.
Сотні фундаторів і фундаторок з усіх куточків України підтримали ідею встановлення памʼятника. Донати надходять із Львова та Івано-Франківська, Києва й Чернігова, Херсона й Миколаєва, Полтави й Миргорода, Харкова й Сум, Гадяча й Луцька, навіть із міст і містечок Донеччини й Луганщини. А ще — з десятків сіл і хуторів: Біликів, Решетилівки, Рашівки, Сар, Великої Обухівки, Хитців, Великої Писарівки, Броварок, Ціпків, Красної Луки, Петрівки-Роменської, Лютеньки… Та хіба можна перелічити їх усі? Без перебільшення — цей збір став національним!
Збір коштів, що об’єднав країну: від символічних гривень до мистецьких вистав
У перші дні збору один добродій переказав 100 тисяч гривень і вирішив залишитися поза публічною увагою. А фундатор із Дніпра надіслав символічних 12 гривень. Багато дзвінків надходить від літніх людей, які просять допомоги здійснити платіж на платформі «Спільнокошт». Донатять військові й підприємці, науковці й актори, культурні менеджери й освітяни, історики й хірурги, студенти й музиканти, журналісти й волонтери. Здається, не залишилося жодної професії, представники і представниці якої б не долучилися до цієї ініціативи.
«Закинув 1000 гривень. Для мене це не лише вшанування памʼяті Олени Пчілки. Це — спосіб виправити несправедливість: жінці, яка зробила надзвичайно багато для України й рідного краю, досі немає пам’ятника. Це сором. А ще — це маркування українського простору. Бо якщо ми не вшановуватимемо своїх героїв та героїнь, на святу українську землю прийдуть заволоки з боліт і понаставляють тут своїх ідолів — сталіних, ленінів, булгакових, пушкіних», — Сергій Дмитрук, м. Херсон.
Цей збір надихнув численні творчі колективи на мистецькі ініціативи. Особливо помітною стала робота луцького театру «Гармидер», який своїми виставами не просто збирав кошти — він руйнував міфи про Олену Пчілку, відкриваючи її постать для сучасників і сучасниць.
У Полтаві та Гадячі «Гармидер» зібрав майже 250 глядачів і понад 60 тисяч гривень для встановлення пам’ятника в рідному місті Пчілки. Люди приходили родинами, колективами, приїздили з сусідніх сіл і громад. Наймолодшою глядачкою стала 7-річна Софійка Дементій, батько якої служить у ЗСУ. Найстаршою — 84-річна Ніна Назаренко, колишня викладачка режисури Гадяцького коледжу культури і мистецтва імені Івана Петровича Котляревського, яка назвала виставу справжнім відкриттям і насолодою.
«Дуже тішуся, що ми пізнаємо наших митців, мисткинь, вивчаємо їхню біографію, розуміємо ту велич і силу цих людей і пишаємося! Пишаємося тим, що це наші предки, беремо приклад з їхньої стійкості, сили, мудрості. Читаючи біографію цієї жінки, переглянувши неймовірну виставу театру «Гармидер», мені дуже хочеться, щоб українці та українки шанували пам'ять про цю видатну, величну духом жінку, яка все життя незламно боролась за рідну мову. Шляхетна, незламна, освічена, відважна! Долучитись до збору на пам'ятник Олені Пчілці для мене було за честь. Ми повинні шанувати, пишатись і брати приклад з цих великих людей! Слава Україні!».
Наталія Антонюк, м. Луцьк
Театри, музика, худі: незвичайні формати збору коштів від Полтави до Гадяча
У самому серці Полтави працює «Містохаб» — простір міського розвитку, що поєднує кавʼярню, крамницю місцевих виробників і платформу для суспільних ініціатив. У 2024 році команда «Містохабу» долучилася до збору коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці в Гадячі. Загалом «Містохаб» зібрав 40 910 гривень. Це результат кількох яскравих подій: театральної вистави у співпраці з луцьким театром «Гармидер» — 22 310 грн; дню краси з лекцією стилістки до 8 Березня — 7 000 грн;
презентації святкової серії худі Poltava lover, продаж якої приніс ще 11 600 грн.
«Організація «Містохаб» та крамничка «Містошоп» існують для того, щоб розвивати Полтаву, популяризувати культурну спадщину Полтавщини та підтримувати ініціативи, які цьому сприяють. Для нас важливо бути частиною проєкту зі збору коштів на пам’ятник Олені Пчілці в Гадячі. Адже Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — видатна громадська й культурна діячка з нашого краю, яка надихає і сьогодні. Ми хочемо, щоб пам’ять про неї та її досягнення жила і в майбутніх поколіннях».
Анастасія Булгакова, м. Полтава
На 13 червня зібрано 384 783 гривні з необхідних 2 500 000 — це 15,4% від загальної суми. Багато це чи мало? Якщо дивитися лише на цифри — ще довгий шлях попереду. Але якщо врахувати, що ці кошти зібрані, під час війни, в країні, яка щодня платить найвищу ціну за своє право на свободу — це дуже багато. Особливо, якщо зважити на те, що до національного збору на пам’ятник Олені Пчілці долучилися не лише окремі благодійники та благодійниці, а й цілі творчі та волонтерські колективи. «Театр на Павленках» з Полтави, етногурт «Чорнобривці» з Хитців, тріо бандуристок LIVESTRINGS із Гадяча, історико-краєзнавчий музей «Перевесло» при Ціпківській гімназії, волонтерські об’єднання «Хитцівські вареники» та «Гадяцький борщ» — їхні виступи, концерти та ініціативи стали частиною великої культурної місії, такі собі формотворчі осередки українолюбства в дії.
«Хто не знає свого минулого, той не має майбутнього», — кажуть у народі. Та для мене, — зазначає Сергій Іпполітов із Гадяча, — популяризація української культури — це не лише справа пам’яті, а й реальна зброя у війні з росією. Лише повна відмова від усього ворожого й свідоме прийняття свого, допоможе нам стати сильною, єдиною нацією. І збудувати країну мрії, у якій достойно житимуть усі громадяни та громадянки».
Освіта, культура і пам’ять: як проходить збір коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці
Центр культури і дозвілля Полтави для того, щоб зібрати кошти на пам’ятник Олені Пчілці в Гадячі, організував літературно-музичний вечір «Думки-мережанки». На цю подію прийшло понад 150 учасників і учасниць — від студентських театрів до сучасного кобзаря — і вона стала яскравим епізодом у великій історії збору. Завдяки небайдужим глядачам та глядачкам вдалося зібрати 8 000 гривень. Та головне — цей вечір згуртував громаду довкола розмови про культуру, національну гідність і про тих, хто формував українську ідентичність.
«Пам’ятник Олені Пчілці мав з’явитися значно раніше. Його важливість була очевидною завжди, але, як часто казали, це «було не на часі». Чому ж ми маємо підтримати цю ініціативу? Тому що на долю цієї видатної жінки випало безліч випробувань, і вона з гідністю подолала їх усі. У її постаті ми повинні вшанувати не лише наше минуле, а й показати сучасність — стійкість і мудрість українських жінок, які є символом незламності та натхнення».
Валентина Піскун, м. Київ
«Діти — се наш дорогий скарб, се наша надія, се — молода Україна», — говорила Олена Пчілка, і цю ідею вона не просто проголошувала, а системно втілювала у своїй щоденній роботі: писала й видавала дитячі книжки, п’єси, вірші, створювала просвітницький контент для наймолодших. Усвідомлюючи важливість цієї ідеї, до національного збору коштів на встановлення пам’ятника долучилися й заклади освіти Гадяччини — ті, що продовжують справу виховання українських дітей. Гадяцький коледж культури і мистецтв ім. І. П. Котляревського, Гадяцьке вище професійне училище, ліцей № 3 ім. Івана Виговського, гімназія ім. Олени Пчілки, Ціпківська гімназія Краснолуцької сільської ради — усі вони зібрали кошти на пам’ятник не з примусу, а з розуміння: підтримати цю ініціативу — це означає продовжити справу самої Пчілки.
«Олена Пчілка неодноразово бувала в селі Хитці. Через Підварок, повз Гончарський яр, вона приїжджала на бричці до сільських осель, аби записати пісні, колядки, щедрівки, замалювати орнаменти вишитих рушників, скатертин, сорочок місцевих майстринь. Мироненко О.Т. (1907 р.н.) згадувала, з якою повагою та зацікавленням Пчілка збирала етнографічний матеріал. Вона обережно ступала по долівці, вимазаній глиною та вохрою, щоб не пошкодити візерунки, а пісні записувала з точністю і великою уважністю — просила наспівати кілька разів, щоб упіймати мелодію. Скільки ж у ній було прометеївського духу, наснаги, сили й непокори, коли вона творила й працювала на Гадяччині! Чи не заслужила вона бодай пам’ятника у своєму рідному Гадячі?».
Світлана Корнієнко, с. Хитці
Збір коштів виходить за межі України: підтримка Пчілки від світової спільноти
До національного збору коштів на пам’ятник Олені Пчілці долучилися й українці та українки з-за кордону — ті, що мають своє коріння у Гадячі або просто не втратили зв’язок із Батьківщиною. Внески надходили з Китаю, Канади, США, країн Європи. Ці фундаторки й фундатори не лише підтримують пам’ять про велику українку, а й щодня розповідають про Україну, просувають її наративи у світі, відстоюють нашу ідентичність у середовищах, де ще вчора знали лише про «російську культуру». Їхня участь у зборі — це ще одне свідчення того, що пам’ятник Пчілці в Гадячі — не просто локальна ініціатива, а частина великої, світової розмови про Україну.
«Ми з дитиною зараз перебуваємо за кордоном. Ознайомлюючись із творчістю цієї геніальної й мужньої жінки, яка в часи тотальної русифікації сміливо боролася за українську ідентичність — навіть не віддаючи власних дітей до загальноосвітньої школи — я була глибоко вражена. І водночас мені стало соромно, що раніше не знала таких фактів із її біографії. Можливо, тому, що навчалась саме у ті часи, коли українська мова починалася з другого класу, а «фашистську» (тобто російську) нам викладали з першого. Мій внесок, мабуть, надто скромний, щоби згадувати про нього. Але ваша справа — благородна».
Юлія Корнет, Данія
Перший етап збору коштів на встановлення пам’ятника Олені Пчілці завершено — і тепер ми переходимо до нового етапу. Архітектори, скульптори, художники втілять у життя образ монумента та створять простір навколо нього — справжній «живий осередок». Це не буде майдан великого пафосу: навпаки — це можливість для кожної людини прийти сюди з друзями, почитати вірші, організувати невеликий концерт чи танцювальну виставу, або просто присісти з книжкою під тінню пам’ятника Олені Пчілці — тієї, яка так добре вміла формувати українськість.
Читайте також:
